Як відомо, протягом травня—жовтня 2007 року проводиться всеукраїнська культурно-мистецька й громадсько-політична акція «Рушник національної єдності», яка знайшла палку підтримку майстрів народної вишивки. Цей символічний рушник, який уже розпочав свою подорож Україною, вишиватимуть близько п’ятисот майстринь і майстрів народної вишивки з 24 областей, Криму, Києва й Севастополя.

Саме полотно завдовжки 9 м (ширина 75 см) знайшли в селі Мухалі на Хмельниччині. За словами ідейної натхненниці проекту Тамари Степаненко, воно живе, адже виткане руками жінки з нею ж вирощених конопель, омитих дощем, овіяних вітром, наснажених сонцем... Коли на нього ще й вишивка наноситься руками, рушник має велику силу оберегу.

Візерунок розробляли науковці, історики, художники. Врешті вирішили зобразити наймогутніший для всієї України символ — дерево життя, яке створила заслужений художник України, голова Черкаського осередку Спілки майстрів Олександра Теліженко.

Кожна його часточка має символічне значення, відбиває світогляд українців, розуміння ролі нашої нації в житті людства. Від трипільської цивілізації, часів Київської Русі та козацького бароко тягнеться ниточка до сучасності, явленого життя. Його вінчає веселка, що уособлює боже благословення, над нею — небесні сакральні знаки. Завершує композицію золотий тризуб — символ Трійці, Всевишнього. Сам рушник — це наш шлях, одвічна дорога України.

Перед тим як завітати на Полтавщину, рушник уже побував у Херсонській та Запорізькій областях. Першими на Полтавщині зустріли реліквію в райцентрі Решетилівка — відомому осередку народного ткацтва, килимарства і вишивки.

Відкриваючи дійство, голова облдержадміністрації Валерій Асадчев подякував організаторам цієї непересічної події, підкреслив її унікальність — адже нас може об’єднати великий талант, закладений природою в український народ. В. Асадчев запропонував розпочати й місцеву акцію «Полтавський рушник», який вишиватимуть у кожному селі області. На думку заступника голови обласної ради Петра Ворони, якщо політики не можуть об’єднатися, має спрацювати народна ініціатива. Такі заходи гуртують національну еліту на любові до України.

Виступали на святі і голова райдержадміністрації Олександр Дроботенко, голова районної ради Віктор Бережний, виконавчий директор проекту Микола Степаненко.

Урочисто прийняла рушник член Національної спілки художників України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва Лариса Пілюгіна.

Трохи згодом майже всіх посадовців можна було побачити за вишиванням, у тому числі й Валерія Асадчева: «Відчуваю дуже велику відповідальність. Ви знаєте, це, мабуть, важче, ніж керувати областю. Я власноруч зробив три стібки і щасливий, що не зіпсував рушника. Це для мене дуже хвилююча подія. Такі речі не забуваються, сьогоднішній день залишиться в пам’яті на все життя».

Другий етап акції пройшов у кімнаті-музеї Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, де до творення рушника долучилися студентки ІІ і ІІІ курсів факультету технологій та дизайну на чолі з викладачем вишивки Юлією Срібною.

«Рушник національної єдності» мають освятити представники всіх без винятку конфесій нашої країни. Після цього під нього стануть керівники держави, лідери політичних партій і громадських об’єднань, щоб запевнити всю країну в своїй готовності до злагодженої роботи на благо української нації.

У подальшому рушник, можливо, передадуть для експонування Національному музеєві Тараса Шевченка або ж відкриють спеціальний Музей українського рушника. Буде створено відеофільм, а також випущено паспорт рушника, де розмістять докладну хронологію його створення, фотографії творців. Майстринь, що вишивали цю святиню, запросять на презентацію рушника до національного палацу «Україна». Там на них чекатиме матеріальна винагорода та звання народних і заслужених майстрів народної творчості. Відрадно, що побувають там і вишивальниці з Полтавщини.

На знімку: Валерій Асадчев (у центрі) теж долучився до вишивання.

Фото автора.