Перший пуск Р-12

Історія невблаганно і байдуже гортає свій календар, нагадуючи нам про радісні й трагічні дати. От і зараз ми згадуємо, як п’ятдесят років тому, наприкінці червня 1957 року, на суперзасекреченому тоді полігоні Капустин Яр відбувся перший і успішний пуск ракети Р-12. Цю грізну зброю було спроектовано, розроблено й виготовлено в Дніпропетровську: в ОКБ-586 (нині конструкторське бюро «Південне») і на заводі № 586 (так називався тоді Південний машинобудівний завод). Розробка і виготовлення ракети велися в кооперації з конструкторськими бюро, інститутами, військовими організаціями й заводами всього Союзу.

Сьогодні ми знаємо, що саме ракета Р-12 стала першою в світі ракетою стратегічного призначення, яка використовувала довго збережувані висококиплячі компоненти палива, а також цілком автономну систему керування. На ракетах Сергія Корольова Р-1, Р-2, Р-5М застосовувався як окислювач рідкий кисень, що випаровувався з баків, й це потребувало наявності кисневого «заводу» для підживлення ракети. А Р-12 могла перебувати в заправленому стані й бути готовою до пуску фактично необмежений час. Автономна система керування польотом виключала наземну корекцію її руху, а також можливі перешкоди, забезпечуючи високу точність влучення в ціль.

Фахівці в галузі ракетобудування одностайні в тому, що завдяки порівняній простоті, дешевині, надійності й високій боєздатності Р-12 стала наймасовішою ракетою середньої дальності, прийнятою на озброєння. Ще до закінчення льотно-конструкторських випробувань, переконавшись у достатній відпрацьованості та надійності цієї ракети, уряд СРСР, зацікавлений у якнайшвидшій ліквідації відставання від Сполучених Штатів у галузі засобів доставки ядерних зарядів, прийняв рішення про широкомасштабне виготовлення ракет Р-12. Загалом на заводах колишнього СРСР було виготовлено близько 2300 ракет цього типу. На основі Р-12 у 1959 році створили новий вид Збройних сил — Ракетні війська стратегічного призначення.

Створення цієї ракети — з огляду на її параметри — стало таким великим проривом у галузі стратегічних озброєнь, що за цю розробку молоде проектне ОКБ-586 і завод-виробник № 586 було удостоєно найвищої нагороди країни — ордена Леніна. Головному конструкторові Михайлу Янгелю, його першому заступникові Василеві Буднику та директорові заводу Леонідові Смирнову було присвоєно звання Героїв Соціалістичної Праці. Велику групу творців ракети: розробників, виробничників і фахівців суміжних організацій, — відзначили орденами та медалями СРСР.

Дніпропетровські ракетники пам’ятають, як для вручення нагород до міста прибув лідер країни Микита Хрущов. На внутрішньозаводській площі спорудили тимчасову трибуну, відбувся великий загальнозаводський мітинг, і полум’яна, емоційна промова керівника держави, позбавлена будь-яких режимних обмежень, жахаючи численних співробітників спецслужб, линула через динаміки далеко за межі суперсекретного підприємства.

— Якби мене не привезли, то сам би пішки прийшов сюди, до Дніпропетровська, щоб уклонитися всім вам і сказати спасибі за те, що ви зробили для армії, для країни, для нашого народу, — щиро й відкрито сказав у своєму виступі Микита Сергійович.

А після повернення з Дніпропетровська він розповідав, що побував на заводі, де «ракети сходять з конвеєра, як сосиски з автомата». Первісток дніпропетровських конструкторів ракета Р-12, мабуть, побила всі рекорди за часом перебування на бойовому чергуванні. Її «життєвий цикл» протривав до 1989 року (тобто більше 30 років), аж до ліквідації всього класу ракет середньої дальності відповідно до Договору між СРСР і США. Зразок грізної ракети встановлено на території КБ «Південне», а також у Києві, Житомирі, Калузі, Москві й навіть на далекій Кубі.

Пізніше саме на базі цієї ракети дніпропетровські конструктори створили ракету-носія, перейменовану згодом на РН «Космос». І 16 березня 1962 року вона вивела на орбіту перший дніпропетровський супутник ДС. Це було великою подією в історії ОКБ, ознаменувавши собою не тільки появу в країні другої космічної ракети-носія після прославленої P-7 («сімки»), а й новий етап у розвитку ОКБ-586, яке показало своєї можливості також і в галузі ракетно-космічної техніки для мирного дослідження космосу. Виведений на орбіту космічний апарат ДС-2 під назвою «Космос-1» започаткував величезну родину різноманітних космічних апаратів, запуски яких під цією назвою і з порядковими номерами, що перевалили за дві тисячі, продовжуються Росією й нині.

З цієї дати — 16 березня 1962 року — в ОКБ-586 ведеться відлік усіх запусків штучних супутників Землі власної розробки. Усього було зроблено 165 пусків РН «Космос», з них 143 успішних. Цей ракетоносій став першою радянською масовою космічною ракетою, вироблюваною серійно і прийнятою на озброєння.

Генеральний конструктор — генеральний директор КБ «Південне» академік Станіслав Конюхов так коментує історичні події:

— Перший пуск дніпропетровської ракети Р-12 оголосив світові про народження нового творчого колективу щонайвищої кваліфікації на чолі з видатним головним конструктором М. Янгелем, ім’я якого сьогодні, як відомо, вписане в історію ракетобудування світу золотими буквами.

Ветеран-випробувач КБ «Південне», лауреат Державної премії Сергій Матюшенков розповідає:

— Мені пощастило брати участь у підготовці першого пуску нашої ракети Р-12, де технічним керівником робіт був Михайло Кузьмович Янгель. Він довіряв нам, молодим інженерам, допомагав порадою в вирішенні складних конструкторсько-технічних проблем, і ми працювали день і ніч з перервами на дві-три години, доки оброблялася телеметрична інформація.

Сергій Матюшенков пам’ятає, що в день запуску першої дніпропетровської ракети настрій в усіх був піднесений, урочистий, але разом з тим і тривожний — все-таки зі старту мала піти перша ракета власної розробки.

— За участь у створенні, випробуваннях і здачі на озброєння ракети Р-12 у числі багатьох фахівців КБ «Південне» було нагороджено й мене орденом Трудового Червоного Прапора, — продовжує ветеран ракетобудування. — Тепло й сердечно привітав нас з успішним стартом першої ракети присутній на запуску головний маршал артилерії Митрофан Недєлін, згодом перший головком Ракетних військ стратегічного призначення.

Скільки ще непрочитаних сторінок історії творення ракетної техніки зберігають у собі секретні державні архіви й архіви душ людей, які стояли біля її джерел!