Престижні школи Києва здебільшого перетворились на такий собі
«клуб для заможних». Вхід для розумних, але бідних, на жаль, там закритий.Йдеться насамперед про державні загальноосвітні школи, ліцеї та гімназії. У них прижилися побори — так звані благодійні щомісячні внески та вступний внесок, розмір якого коливається від 500 до 2000 євро. Виходить, вартість навчання у таких школах дорівнює вартості вищої освіти!
Підлітки кажуть, що державна освіта має бути безоплатною. А благодійне
«здирництво», яке принижує гідність, треба викоренити. Адже добровільність цих внесків — ілюзія.Знайома радила мені віддавати дитину в ліцей з першого класу, мовляв, дешевше буде. А от за вступ туди після дев’ятого, підрахувала, доведеться заплатити втричі більше!
Батьки, які віддали своїх чад до престижних шкіл, стали заручниками ситуації. Вступний внесок вони зробили, але ж тепер запити їхніх дітей рік у рік зростають. І не з їхньої вини. Треба тягнутися за батьками
«мажорів». Викликає стурбованість і ставлення вчителів до останніх. Батькам-інвесторам навчального закладу вдячність з боку директора не знає меж. І все це на очах дітей. В результаті такого «відбору» до ліцеїв та гімназій потрапляють не найрозумніші, як було, а грошовиті.Павло Полянський, директор департаменту загальної середньої і дошкільної освіти МОНУ був здивований фактами, які я йому навела. Він вважає ситуацію неподобством.
— Внески робляться лише за ініціативи батьків. Керівник, вчитель не можуть мати щонайменшого відношення до тих коштів. А вимагати сплати внесків і відмовляти прийняти дитину в школу, якщо батьки не можуть допомагати їй — незаконно.
А ось думка Віри Федотенко, матері двох школярів:
— Тобі керівники закладу посміхаються і кажуть:
«Ми беремо вашу дитину, але сплатіть тисячу євро». Звідки в мене такі гроші? І коли я чую, що необов’язково робити ці внески, кажу: обов’язково! Уявіть, приходить вчителька у клас і читає: «Заплатив —Іваненко, Петренко, а от чому ти, Сидоренко, не сплатив?» Дитина вдома плаче: «Мамо, знайди гроші!» І йдеться лише про перший внесок. А потім ще будуть і будуть... Так у дитини виробляється комплекс меншовартості. Я нічого не можу, батьки не можуть, значить, сиди тихенько зі своїми декларативними правами.Талановитих дітей треба підтримувати. Хочемо мати націю культурну, то звернімо увагу на дітей розумних!
