Під час «телефонного» прийому громадян у столичному клубі Кабміну заступнику міністра аграрної політики Юрію Лузану більше доводилося відповідати на запитання присутніх на «гарячій лінії» журналістів, ніж на дзвінки з регіонів.

Заступник міністра повідомив: прямі збитки аграріїв через посуху вже становлять мільярд гривень. За попередніми оцінками, від спеки та інших природних катаклізмів загинуло понад 1,1 мільйона гектарів зернового клину. Врожай зібрано з майже двох мільйонів гектарів. Усього ранні зернові підлягають збиранню на площі в 13,3 мільйона гектарів.

Середня врожайність поки що не висока — хлібороби збирають по 17 центнерів з кожного гектара. Хоча цей показник має підрости, оскільки статистику псують найбільш постраждалі від посухи південні області, які раніше від інших почали жнива: Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Одеська, Дніпропетровська. Загалом, тобто з кукурудзою, за прогнозами МінАП, валовий збір зерна в країні в нинішньому сезоні становитиме 27—28 мільйонів тонн (проти торішніх 34,3 мільйона тонн і 38 мільйонів тонн у 2005 році).

Хоча, крім погоди, підкоректувати врожай у бік зменшення може безгрошів’я аграріїв. За підрахунками, для проведення комплексу осінньо-польових робіт їм потрібно близько 20 мільярдів гривень. Водночас, за інформацією Юрія Лузана, господарства забезпечені власними коштами трохи більш як наполовину — мають 11 мільярдів гривень. Мінагрополітики розраховує, що сільгоспвиробники використовуватимуть кредити комерційних банків і фінансових установ — це близько 4,5 мільярда. Також, за словами заступника міністра, на проведення польових робіт буде спрямовано кошти, передбачені в державному і місцевих бюджетах — понад мільярд гривень.

Жнивна ситуація ускладнюється тим, що спекотна погода сприяла швидкому дозріванню колосових, тому і зібрати їх потрібно в більш стислий термін, щоб не дати хлібним зернам обсипатися.

На жаль, за прогнозами, менш як торік зберуть у країні соняшнику — 3,3 мільйона тонн проти 5,3 мільйона в 2006-му. Головна причина — значне скорочення посівних площ під олійною культурою. Зменшилися «плантації» під цукровим буряком. У нинішньому сезоні врожай солодких коренів очікується на рівні 16 мільйонів тонн, що приблизно на 6 мільйонів поступається аналогічному показнику попереднього року.

У цьому морі песимізму є й оптимістична інформація. Заступник міністра запевнив, що, незважаючи на недосів буряку, дефіциту цукру на внутрішньому ринку не очікується — споживачів виручать чималі перехідні запаси минулих років. Те саме стосується і хлібних культур. З урахуванням перехідних запасів, зерна буде цілком достатньо для забезпечення продовольчої безпеки країни. А дощі, що пройшли останнім часом на більшій частині України, позитивно вплинуть на пізні культури. Зокрема, на кукурудзу, посіяну на зерно.

Що стосується телефонних дзвінків — за дві години на «гарячу лінію» надійшло лише кілька запитань — людям, мабуть, не до розмов, врожай би зібрати. Хто — в полі, хто — на своєму городі. Роботи сила-силенна.

Одне із запитань — з міста Гребінка Полтавської області. Зателефонував Сергій Назаренко, голова союзу власників корів — громадської організації, яка об’єднує близько 600 господарів корівок: «Молоко продаємо через безвихідь собі на збиток. Поголів’я скорочується катастрофічно. За останній рік кількість корів у районі зменшилася на відсотків 15. Люди не хочуть тримати корів через низькі ціни на молоко. Продаємо по 90 копійок, по гривні за літр на Пирятинський сирзавод... Подумайте самі — корова за рік дає три тисячі літрів молока, дві тисячі —здаємо. Це дві тисячі гривень. А скільки коштує корова?! А корми?!»

Ю. Лузан пообіцяв «вивчити ситуацію», хоча, зазначив, «на сьогодні ціни трохи знизилися, що спричинено насамперед сезонними коливаннями». І порадив... кооперуватися, боротися за свої інтереси і права. Мовляв, «великі постачальники молока мають цілий рік досить високі ціни».

Доїмо собі на збиток, а прибуток одержує банк — власник сирзаводу, підсумував С. Назаренко. І запропонував дотації, що їх виплачують за рахунок повернення ПДВ на вироблену молокопродукцію, віддавати не заводам, які її включають у закупівельну ціну, а безпосередньо постачальникам сировини.