Я давно знайомий з людиною незвичайної долі, чемпіоном Європи з баскетболу, легендарним центровим київського СКА і збірної СРСР Миколою Сушаком. Сталося так, що в розквіті фізичних і творчих сил начальник курсу факультету
«Пілотовані літальні апарати, космічні кораблі і двигуни до них» Київського вищого інженерно-авіаційного військового училища підполковник Сушак одержав дуже тяжку травму хребта і спинного мозку. Лише надскладна багатогодинна операція врятувала йому життя, але він назавжди залишився інвалідом.А потім, кожну мить долаючи біль, боровся зі своєю недугою і переміг! Він не тільки піднявся, а й знову став
«центровим». Однак тепер уже зовсім в іншій іпостасі: Микола Йосипович створив перший в Україні центр реабілітації спинальних хворих, де завдяки особистому прикладу і власним розробленим технологіям і фізичним вправам (а в нього ще й медична освіта) допоміг у буквальному значенні стати на ноги більш як шестистам приреченим на нерухомість людям.Уперше побувавши в гостях у цієї мужньої людини, я звернув увагу на фотографію красивого хлопця з чарівною відкритою посмішкою.
«Це знаменитий американський баскетболіст Білл Бредлі, який став потім сенатором США від штату Огайо і кандидатом у президенти, — пояснила, побачивши, що я розглядаю дарчий напис на знімку, дружина Сушака Лариса. — З ним Коля познайомився в шістдесятих роках під час турне баскетбольної збірної СРСР по США».—
По суті, це було відкриттям нашими спортсменами баскетбольної Америки, — згадує Микола Йосипович. — Там, після однієї з ігор, я й познайомився з Біллом. Спочатку розумілися на жестах, потім на допомогу прийшла молоденька перекладачка. Довідавшись, що я родом із села Кукавка, Білл став називати мене «містер Кукавка». А потім Бредлі запропонував усій нашій делегації відвідати величезний магазин спорттоварів, що належав йому, і кожному вибрати собі подарунок. Зайшли — очі розбіглися: тут було все — від плавок до гоночних машин...Микола задивився на кеди відомої американської фірми. Вітчизняні, нікуди правди діти, зовсім були не придатні. Їх вистачало лише на одну гру і, головне, вони не оберігали стопу від розтягання. Але в Сушака — 49-й розмір, а американські стандарти зовсім інші. Побачивши якесь вагання, Білл запропонував новому другові поміряти кеди, котрі якраз і підійшли. Микола був просто щасливий, але незабаром з ним стався казус, спогад про який ще багато років викликав сміх і посмішку.
— Моя невеличка фіброва валіза була вже заповнена сувенірами, — згадує Сушак. — Кожен сантиметр був урахований, усі сумки, отримані у презент, теж заповнювалися з триванням нашої подорожі. Поклажа дедалі збільшувалася, а норма вивозу кілограмів була фіксована, от і доводилося робити чистки...
Отримавши кеди від Білла Бредлі, Микола вирішив викинути свої старі і перед відльотом залишив їх під ліжком у готельному номері. Приїхали в аеропорт, і раптом його по радіо запрошують до стійки реєстрації. Керівництво делегації сторопіло: що сталося, адже ніколи такого не було. У Сушака підкосилися ноги, він вкрився холодним потом, слова сказати не міг. Його вигляд ще більше всіх налякав.
Приходять мало не всією делегацією до стійки реєстрації, а там симпатична дівчина вручає Миколі пакет, на якому написано прізвище
«Сушак», номер у готелі і номер авіарейсу. А в ньому — старенькі розтоптані кеди. Усі з полегшенням зітхнули, а Микола був нагороджений добірним матом керівника делегації, що у перекладі звучав приблизно так: «У тебе що, не було часу зібрати речі?». А одержавши пояснення, почав сваритися ще більше: «Міг би викинути їх у туалет!». Що Сушак одразу, в аеропорту, і зробив.Нарешті сідає команда в літак, уже мають забрати трап, як раптом на скаженій швидкості до лайнера підлітає аеродромний
«Шевроле», з нього вибігає юнак зі злощасним пакетом. Хлопці усе це бачать в ілюмінаторах, і в салоні починається гомеричний регіт. Загалом, щоб старі кеди залишилися в США, Сушаку довелося навіть писати відповідну розписку. Ще кілька годин польоту салон трясся від реготу. Це була чудова психологічна розрядка після напруженого і відповідального турне.А чудові кеди... Їх через рік, на превеликий жаль Миколи, нагло вкрали з вікна готелю в Одесі. І кому знадобився цей 49-й розмір?
