Минулої неділі Україна відзначила 15-ту річницю створення своїх Військово-морських сил. Про знаменну подію в історії становлення незалежності нашої держави, про умови створення її військового флоту, його здобутки і проблеми — наше інтерв’ю з командувачем Військово-морських сил Збройних сил України віце-адміралом Ігорем ТЕНЮХОМ:

— Шлях, довжиною в п’ятнадцять років, пройдено. На морських просторах гордо майорять Державний прапор України та Військово-морський прапор. З чого все починалося, адже ви з першого дня і донині разом з флотом?

— Ще на зорі створення Військово-морських сил у нас не було жодних сумнівів в тому, що Україна, як морська держава, матиме свій військовий флот на Чорному морі.

Після прийняття рішення вищим керівництвом держави про формування Збройних сил України розпочала роботу Комісія з питань державної оборони та національної безпеки під головуванням Василя Дурдинця з метою опрацювання необхідних документів та внесення їх на затвердження Верховною Радою. З призначенням першого міністра оборони України генерал-майора Костянтина Морозова до роботи було запрошено багато офіцерів з військових округів, дислокованих на території України, у тім числі й мене.

Звісно, керівництво держави мало знати фактичний стан та ситуацію навколо Чорноморського флоту як потужного військового угруповання. Ми надавали пропозиції та готували проекти нормативних актів, які ввійшли до загального законодавчого пакета документів для створення Збройних сил.

Конкретна робота розпочалася зі створення у Міністерстві оборони України Управління ВМС Головного штабу Збройних сил — мозкового центру, який взяв на себе опрацювання документів щодо майбутнього українського військового флоту. З другого боку, процес формування ВМС мав бути керованим та контрольованим. Уже на початку січня 1992 року наше Управління функціонувало і виконувало свої завдання в повному обсязі. Слід зазначити: події, які відбувалися того часу в Криму, не могли не турбувати керівництво держави і вимагали від нього рішучих та виважених дій. Терміново була розпочата робота над виданням необхідних документів і взяттям під контроль ситуації і в Севастополі, і в інших пунктах базування Чорноморського флоту на території Кримського півострова.

Черговим етапом будівництва національного флоту стало створення штабу ВМСУ і призначення командувача, котрий безпосередньо взяв на себе формування структури майбутніх ВМС. На цю посаду був призначений контр-адмірал Борис Кожин.

— Перші українські кораблі, що зайшли до Севастопольської бухти, засвідчили — ВМС України бути. Але звідки ці бойові одиниці флоту так швидко взялися?

— Військово-морські сили — це насамперед кораблі. Кораблями-піонерами флоту, за пропозицією управління ВМС Генерального штабу Збройних сил, затвердженою міністром оборони України, стали нинішній фрегат «Гетьман Сагайдачний» і корабель управління «Славутич». На той час вони добудовувалися на суднобудівних заводах України і були власністю держави, але мали інше призначення. Фрегат «Гетьман Сагайдачний» планувався для Прикордонних військ, а «Славутич» — для Північного флоту ВМФ колишнього Радянського Союзу як великий розвідувальний корабель.

Першими моряками цих кораблів стали військовослужбовці інших видів Збройних сил України, а саме — Сухопутних військ. Тобто — солдати.

Перші далекі морські походи — візити українських кораблів до Франції — здійснили фрегат «Гетьман Сагайдачний», а потім і корабель управління «Славутич». Вони показали, що Україна серйозно розпочала будівництво своїх Військово-морських сил. Наступним етапом стало вже створення командних пунктів як системи управління, і всього того, що було необхідно для нормального функціонування видового військового організму — ВМС.

— Скажіть, коли ви відчули, що військовий флот вже здатен виконувати властиві йому завдання за призначенням?

— Фактично ВМС України як вид Збройних сил заявили про себе, коли кораблі у складі з’єднання надводних кораблів (на той час — бригади надводних кораблів) вийшли в море на відпрацювання завдань за участю Президента України Леоніда Кучми. Це був перший вихід корабельного з’єднання з відпрацювання завдань та виконанням усіх елементів, властивих флоту в морі. Також були задіяні частини морської піхоти та морської авіації. Українські моряки остаточно розвіяли сумніви в тому, що створення ВМС перейшло від етапу формування частин та з’єднань до етапу набуття військової майстерності, до відпрацювання всієї флотської вертикалі — від командування ВМС до корабля та окремої частини.

— Відомо, що разом з проведенням навчань та тренувань доводилося відновлювати та доводити до ладу кораблі, які передавав ВМС України Чорноморський флот. Розкажіть, хто допомагав молодим ВМС України в той складний для них час?

— На жаль, технічний стан кораблів, котрі згідно з розподілом були передані Україні, був жахливий. Для українських моряків відновлення корабельного складу стало одним із першочергових та невідкладних завдань. Вік кораблів та суден, що перейшли до України, становив від 15 до 25 років і більше.

Керівництво Міністерства оборони, в умовах недостатнього бюджетного фінансування, шукало шляхи допомоги ВМС. Вирішили вийти з пропозицією до Президента України про видання указу щодо надання шефської допомоги флоту. І такий указ з’явився 1994 року. Всі регіони України, я хочу на цьому наголосити, відгукнулися і надали допомогу.

На флоті пам’ятають, що перша шефська допомога надійшла із західних областей країни: Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської. Здебільшого вона надавалася в соціальній сфері, у забезпеченні екіпажів кораблів та особового складу військових частин продуктами харчування, в наданні військовослужбовцям гарнізонів житла.

У подальшому велику технічну допомогу надавали такі потужні регіони України, як Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Херсонська області.

Однак із розвитком та становленням держави Україна Міністерство оборони забезпечувало ВМС необхідним, а шефська допомога спрямовувалася на відновлення технічної готовності флоту. Бюджетних коштів було недостатньо. Наприклад, великий підводний човен «Запоріжжя» істотну допомогу отримав від Запорізької області та «Укрзалізниці». Корабель управління «Славутич» — з Дніпропетровщини, фрегат «Гетьман Сагайдачний» — від столиці України. Кияни, взагалі, були лідерами в наданні шефської допомоги. Щороку ВМС отримували від столиці не менш як сорок квартир для військовослужбовців.

— Підсумовуючи виконання плану бойової підготовки, на які основні показники вийшли Військово-морські сили, іншими словами, чим живуть сьогодні військові моряки?

— З року в рік завдання стають складнішими і за планами розвитку військової організації держави, і у фактичному задіянні сил. Вдосконалюється взаємодія флоту з іншими видами Збройних сил та система управління. Від стрільб надводними кораблями, артилерійськими підрозділами та морською авіацією по надводних, повітряних та невидимих берегових цілях в цьому році ми підемо далі і виконаємо багато нових завдань. Під час заключного етапу проведення потужних навчань «Артерія-2007» флот буде задіяний максимально. Зокрема, виконає не тільки артилерійські, а і ракетні стрільби.

У системі бойової підготовки флоту більше використовуватимуть літаки БЕ-12, АН-26, гелікоптери КА-27 та МІ-14. Наразі буде введено новий вид льотної підготовки — виконання завдань екіпажами літаків морської авіації з водної поверхні та надання допомоги тим, хто зазнав лиха. Центр пошукових та аварійно-рятувальних робіт ВМС, рятувальна парашутно-десантна група морської авіаційної бригади є дієвими частинами та підрозділами, які готові виконувати складні завдання на морі, під водою, на суші, в гірській місцевості вдень і вночі.

З відновленням літаків та гелікоптерів морської авіаційної бригади зростає льотна підготовка флотських авіаторів. У середньому наліт на один екіпаж Об’єднаних сил швидкого реагування становить понад 14 годин, а загальний наліт морської авіації — близько 220 годин.

Зростає загальна наплаваність кораблів та суден, що входять до складу Об’єднаних сил швидкого реагування. Лідерами в цьому залишаються корвет «Тернопіль» (майже 25 діб «чистого» моря), корабель управління «Славутич» (більш як 18 діб) та рятувальне буксирне судно «Кременець» (понад 15 діб). Кораблями ескадри вже виконано більше третини стрільб у морі, мінних, протичовнових та протипідводнодиверсійних вправ.

За перше півріччя цього року частинами військ берегової оборони ВМС ЗС України проведено більш як 60 тактичних навчань відділень з бойовою стрільбою, виконано понад 130 вправ навчальних стрільб зі стрілецької зброї та більше 20 стрільб з озброєння бойових машин. Кожен з механіків-водіїв морської піхоти під час занять з водіння на плаву на озері Донузлав провів за кермом бойової машини більше 24 годин. Морські піхотинці в ході практичних занять з повітрянодесантної підготовки здійснили майже півтисячі стрибків з парашутом, більше тисячі — рятувальна парашутно-десантна група МАБ. Загалом, програма бойової підготовки за I півріччя 2007 року у військах берегової оборони виконана у повному обсязі.

Нині ВМС України виконують завдання на міжнародному рівні, до того ж — успішно. Корвет «Тернопіль» задіяно в антитерористичній операції НАТО «Активні зусилля». Вперше український корабель перейшов в оперативне підпорядкування командувача військово-морського компонента Об’єднаних збройних сил НАТО «Південь». На зміну «Тернополю» в Середземне море підуть фрегат «Гетьман Сагайдачний» та корвет «Луцьк».

До участі в системі колективної європейської безпеки Україна йшла всі ці роки. І сьогодні український флот практично виконує це завдання в Середземному морі разом з флотами інших держав. На моє переконання, ВМС України і надалі мають співпрацювати зі світовою спільнотою не лише в Чорному морі, а і в інших морях.

Севастополь.

На знімку: командувач Військово-морських сил Збройних сил України віце-адмірал Ігор Тенюх.

Фото автора.