З 5 по 9 липня у Києві пройде 16-та щорічна сесія Парламентської асамблеї ОБСЄ. Про те, як відбувалася підготовка до високого форуму, розповідає голова оргкомітету, Перший заступник Голови Верховної Ради Адам Мартинюк.

З досьє «Голосу України»

Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ПА ОБСЄ) заснована у 1991 році. Головна мета організації — розвиток парламентського діалогу, за допомогою якого здійснюється поширення та посилення демократії в регіоні ОБСЄ.

Парламентська асамблея збирається щороку в лютому на зимове засідання, а в липні — на щорічну сесію. Президент ПА ОБСЄ — представник Швеції Йоран Леннмаркер, якого обрали на 15-й сесії.

— Адаме Івановичу, чи готова Українська держава зустріти високих гостей?

— Гості почнуть заїжджати 3-го липня, а сьогодні можу сказати: готовність становить 98—99 відсотків. Кілька днів тому я провів чергове засідання робочої групи, яка працює в апараті Верховної Ради. У ній задіяно понад сто п’ятдесят працівників. І ми ще раз проаналізували виконання нашого плану.

Нам поставили вимогу, щоб був ще один зал на 250—300 місць. Тому ми спеціально зробили його у дворі Верховної Ради. Сподіваюся і вірю, судячи з тої інформації, яку я одержав, що високий форум пройде успішно. А наші зусилля оцінять достойно.

Ми домовилися після закриття сесії ще раз подивитися ті приміщення, які використовуватимуться для заходів у парламенті, а також перевірити готовність готелів, культурної програми тощо. Я переконаний: такий захід, який відбувається у Києві вперше в історії нашої держави, проведемо так, як уміють українці.

— А скільки делегатів очікується? Із скількох країн?

— На момент нашої з вами розмови є уже заявки із сорока дев’яти країн. Всього до складу асамблеї входить 56 країн, у тому числі Сполучені Штати Америки. До речі, США будуть представлені на київському форумі.

Знаємо і про тих, кого не буде. Вони надіслали повідомлення. Наприклад, Вірменія повідомила: щойно відбулися парламентські вибори, і ще не сформований новий склад депутатської делегації, а тому вони не зможуть взяти участі.

За тими заявками, які ми одержали, має бути близько шестисот депутатів. А розраховуємо, що буде понад 700.

— Які країни, окрім України, на пострадянському просторі приймали Парламентську асамблею ОБСЄ?

— Крім Росії, ніхто. У нас, до речі, конкурентом виступав Казахстан. Але ОБСЄ віддала перевагу Києву.

— А Росія в якому році проводила сесію асамблеї?

— Росія проводила, я навіть був учасником тої сесії, десь у 1999 році.

— На вашу думку, чому ОБСЄ віддала перевагу Україні, а не Казахстану?

— Рішення про проведення 16-ї сесії у Києві приймали років два тому, наприкінці 2005 року. Тому зрозуміло, на якому піднесенні все сприймалося, який авторитет мала Україна після Майдану. Я певен, що кожен, хто приймав рішення про проведення сесії, хотів на власні очі подивитися: що там? Як там? І, думаю, це зіграло свою роль — пропозиція України була підтримана. Інакше, поза всяким сумнівом, ми програли б, виходячи із нинішньої ситуації навколо парламенту.

— Які теми планується обговорити на цій сесії?

— На асамблеї відбуваються загальні дискусії, зокрема, про організацію контролю за виборами. Це, мабуть, найголовніший напрямок діяльності ОБСЄ. Окрім того, завжди досить актуальне питання гендерної політики. Відбудуться і спеціальні засідання комітетів. У складі ОБСЄ є три профільні комітети. Поза всіляким сумнівом, обговорюватимуться питання, пов’язані з так званими замороженими конфліктами. Бо саме ОБСЄ найбільше і найвпливовіше займається проблемами і Придністров’я, і грузинських республік, і Нагірного Карабаху.

Кожна з країн, кожна з делегацій має право вносити резолюції. Буде загальна «київська декларація», яку готує не Україна, а Генеральний секретаріат ОБСЄ. Наше завдання — прийняти гостей і створити умови для роботи. А що вони робитимуть, які питання вирішуватимуть, це залежить не від приймаючої сторони, а від ОБСЄ.

На засіданні організаційного комітету представники нашої делегації пропонували порушити тему голодомору. Я сказав, що цього робити не варто. Бо оскільки усі резолюції ОБСЄ приймаються консенсусом, то перспективи підтримки цього питання немає. Окрім цього, на мою думку, буде незручно, коли приймаюча сторона виступить з ініціативою, яка не одержить підтримки. І тоді Україна більше програє, аніж виграє, від того, що порушили таке питання. Члени організаційного комітету погодились, що, мабуть, не варто.

Коли ця щорічна сесія Парламентської асамблеї ОБСЄ буде проводитися в іншій державі, то ці питання можна порушувати, бо негативне голосування не битиме по авторитету нашої держави.

Відкриття щорічної сесії відбудеться 5 липня, 9 — закриття. Всього буде три сесійні засідання і 6—7 засідань комітетів.

— Як ви гадаєте, Адаме Івановичу, тема нинішньої української політичної кризи може постати на порядку денному сесії?

— Думаю, що може: у виступах окремих делегатів. І, немає сумніву, усі делегації цікавитимуться цією темою в ході двосторонніх зустрічей. У нас плануються зустрічі з керівництвом ОБСЄ. У свою чергу, вони зустрічатимуться з керівництвом держави, у тому числі з Президентом, Прем’єр-міністром, міністром закордонних справ.

На 16-й сесії будуть представлені й інші парламентські асамблеї. Напевно, Західно-Європейська парламентська асамблея. Буде представлена Парламентська асамблея Ради Європи. Вони також братимуть участь у засіданнях.

На порядок денний питання політичної кризи в Україні вноситися не буде, бо воно, так би мовити, більше належить до Парламентської асамблеї Ради Європи. А читачі газети знають, що вона уже розглядала його у квітні.

— У нас, коли комусь доручають якусь роботу, то її виконання контролюють. У процесі підготовки сесії із Заходу також були контролери?

— Так. Приїжджали контролери. Уже двічі. У тому числі був президент Парламентської асамблеї. Я зустрічав його. На жаль, в той час Голова Верховної Ради перебував у лікарні, і мені довелося підписувати з ним угоду. Були зустрічі в Президента України, Кабінеті Міністрів.

Окрім цього, постійно контролює хід підготовки Генеральний секретаріат ОБСЄ. До угоди додається протокол, у якому досить детально описано, що і як ми повинні забезпечити. Десь близько 30 співробітників треба забезпечити робочими місцями, кабінетами. Через кілька днів представники ОБСЄ приїжджають перевірити остаточно нашу готовність. Поки що вони задоволені ходом підготовки.

Учора я одержав листа від Генерального секретаря ОБСЄ, у якому він дякує за підготовку. Він також повідомив, бо ми запитували, якою мовою буде послуговуватись, коли даватиме прес-конференції. У нього буде дві прес-конференції. Тобто ми постійно — під моніторингом Генерального секретаріату ОБСЄ, який розташований у Копенгагені, хоча штаб-квартира ОБСЄ — у Відні.