Анатолій Кінах: «Принципи політичної доцільності не можуть бути вищими за принципи верховенства права»

Днями виповнюється сто днів перебування Анатолія Кінаха на посаді міністра економіки. А напередодні «круглої» дати Анатолій Кирилович побував у гостях редакції газети «Голос України».

РЕД.: Нині дивно «стрибають» ціни. Це економічні чи є якісь інші причини того, що відбувається сьогодні в країні з харчовими продуктами, з бензином тощо?

А. КІНАХ: Проаналізувавши розвиток економіки країни, можна сказати: економіка демонструє достатньо високу динаміку — валовий внутрішній продукт зріс на 7,9 відсотка, обсяги промислового виробництва на 12,1. Достатньо позитивні результати розвитку в гірничо-металургійному комплексі, машинобудуванні (у цій галузі зростання становить у середньому 22 відсотки за місяць), рівень споживчої інфляції за п’ять місяців становить 1,9 відсотка, інфляція промислових цін — 9,8.

Однак є і серйозні ризики. Це передусім високі темпи інфляції у промисловості, що спричинено цінами на енергоносії. Я хочу нагадати, що 75 відсотків нафти та 70 відсотків природного газу закуповуємо за світовими цінами. Інший серйозний чинник — негативне сальдо торгівлі товарами, яке за чотири місяці становить 2,4 мільярда доларів.

Ціна на нафту та нафтопродукти залежить від ситуації на зовнішніх ринках. В останній період світовий ринок демонструє рекордні показники ціни на нафту, яка сягає 71—72 долари за барель.

Завдання уряду: контролювати процес ціноутворення через антимонопольне законодавство. З другого боку, в полі зору Державної цінової інспекції перебувають питання, які стосуються собівартості. Днями ми провели засідання експертно-аналітичної консультативної ради уряду з участю нафтотрейдерів. Домовилися про контрольні цифри, починаючи з дизпалива, які не перевищуватимуть реальної вартості. Дефіциту палива в країні не буде, навіть у період сільськогосподарських робіт.

Про ціни на хліб та хлібопродукти. Ситуація досить складна, коли мати на увазі посуху, яка зачепила майже десять областей України (весь південь та схід). Прогнозні втрати зерна — від 7 до 10 мільйонів тонн. Водночас я можу стверджувати: в Україні достатньо продовольчих ресурсів. На 1 червня запаси становили близько 4,5 мільйона тонн продовольчого зерна — в держрезерві, аграрному фонді, приватних власників.

Щоб сільгоспвиробники не зазнали непоправних втрат, уряд прийняв низку рішень. Зокрема, постанову № 794 від 4 червня «Про мінімізацію наслідків негативного впливу посухи на формування продовольчих ресурсів держави». Вона передбачає: пряму адресну допомогу постраждалим областям; зниження вартості допоміжних ресурсів для господарств, що на території областей, постраждалих від посухи; виділення на першому етапі 350 мільйонів гривень для формування насіннєвого фонду, для закупівлі продовольчих запасів у держрезерв. Сьогодні з державних запасів ми пропонуємо будь-якій області для потреб в необмеженій кількості борошно за цінами на 20 відсотків нижчими, ніж ринкові.

Практично в 16 областях, де ми провели дослідження, коливань цін на хлібопродукти не було. Лише в межах поточної інфляції — два-три відсотки. Але в декотрих областях, на жаль, втратили контроль за ситуацією, зокрема у Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Київській. Ціна борошна в цих областях була на 20—50 відсотків вища, ніж ціна борошна, яке можна в будь-який момент отримати з державних ресурсів.

Підсумовуючи, скажу: ми прийняли цілу низку дуже важливих рішень. Запровадили декларування оптових відпускних цін на борошно; дали можливість обласним адміністраціям ефективніше застосовувати контрольні функції щодо торговельних надбавок; внесли зміни до митного тарифу, зокрема, запровадили нульову ставку на імпорт зерна, щоб за його рахунок поповнювати продовольчі запаси; систему квотування експорту зерна запровадимо з 1 липня до 1 жовтня поточного року. Це той період, коли держава формує свій продовольчий запас. Ми провели переговори з суб’єктами ринку — зерновою асоціацією, Українською аграрною конфедерацією. І домовилися, що до 1 липня всі зобов’язання будуть виконані, без загрози для продовольчої безпеки держави.

РЕД.: Ви якось сказали, що не торгуєте довір’ям людей. Як ви вважаєте, у вас багато залишилося людей, які настільки вам довіряють, що ПППУ може йти на вибори самостійно?

На одному з довідкових сайтів сказано: «Хобі Анатолія Кінаха — риболовля, він любить наукову фантастику і цінує щирість та моральність у стосунках». Тоді скажіть щиро: з огляду на відому аналогію ви не побоялися б піти з нинішніми народними депутатами по коаліції на риболовлю? Якщо так, то ви справді любите фантастику.

А. КІНАХ: Я пишаюся тим, що, працюючи з трьома президентами, і Ющенком також, жодного разу не просив у них посади. Моє ставлення до роботи ніколи не залежало від політичної метушні.

Хочу нагадати: у 1996 році я добровільно пішов у відставку з посади віце-прем’єра, коли уряд очолював Павло Лазаренко. У 2002-му та в 2007 роках я добровільно відмовлявся від статусу народного депутата (мене чотири рази обирали до парламенту). І коли через протистояння, замість того, щоб розробити стратегію розвитку держави, прийняти Трудовий, Податковий кодекси, завершити пенсійну реформу, сформувати інноваційну структуру розвитку економіки, створити сучасний земельний ринок, фондовий ринок, ми вкотре втрачаємо час — ресурс, який не повернути, то я з таким підходом ніколи не погоджуся.

У вузькому колі сидять високопосадовці та деякі політики, які кажуть: «Економіка дуже позитивно розвивається. Якщо так триватиме і надалі, в нас не буде можливості для повернення у владу». І постає тема дострокових виборів і таке інше. З цим теж не погоджуюсь. Бо політика за принципом «чим гірше, тим краще» абсолютно ніколи не буде сприйнята ані мною, ані моїми однопартійцями. Ми не працюємо на короткочасну кон’юнктуру. Принципи політичної доцільності не можуть бути вищими за принципи верховенства права, Конституції. Якщо ми це допустимо, в нас не буде правової держави. Я жорстко відстоюватиму ці принципи, адже це не тільки наше право, а й право наших дітей.

Коли Україна у 2006 році отримала статус держави з ринковою економікою, це відразу позитивно вплинуло на інвестиційний клімат. Торік надійшло 4,3 мільярда доларів іноземних інвестицій, або 20 відсотків від усього обсягу іноземних фінансових надходжень за 15 років незалежності.

Цього року ми маємо вступити до СОТ. 80 відсотків законодавства уже адаптовано до європейських стандартів. Ведемо переговори з Європейським союзом про зону вільної торгівлі. Тобто є всі умови, щоб перейти до якісного розвитку і формувати сучасну інфраструктуру, конкурентоспроможну економіку. Проте обсяг прямих іноземних інвестицій у першому кварталі зменшився на вісім відсотків порівняно з минулим роком і становить 850 мільйонів доларів.

Тому я дуже хотів би, щоб усі замислилися: хто що захищає. Знаю, в українському політикумі дуже тяжко сприймають людей, які кажуть: «Я ніколи не можу погодитися і не визнаю принципу «чия ти людина». Якщо ти працюєш в парламенті, в уряді, ти не можеш бути чиєюсь людиною, ти — державний службовець, який прийшов працювати в межах Конституції та захищати інтереси своєї держави.

Шкода, що за 16 років незалежності ми не сформували критичну масу політичної еліти, спроможної розглядати загальнонаціональні інтереси вище від поточної кон’юнктури.

Що стосується другого питання. Безумовно, в мене є багато друзів, які поділяють ці принципи. Коли я був у Санкт-Петербурзі, зустрівся з друзями, з якими навчався в Ленінградському корабельному інституті. Я ціную друзів. А з ким іти на риболовлю? Це риторичне запитання. Але нещирість, неповагу до людей я ніколи не прощаю, навіть близьким людям.

РЕД.: Як ви оцінюєте інвестиційний клімат в Україні?

А. КІНАХ: Я не прихильник оцінювати інвестиційний клімат за роботою окремої гілки влади. Ми ніколи не повинні забувати, що абсолютно питома вага інвестицій — це приватні інвестиції, 90 відсотків мінімум. Приватний інвестор має чіткі вимоги: політична стабільність, прогнозовані умови ведення бізнесу і залучення інвестицій, високий рівень безпеки бізнесу.

А ми вчергове почали перетягувати канат повноважень. Я казав і ще раз повторюю, що системоутворювальні закони («Про Кабінет Міністрів», «Про опозицію», «Про систему державного устрою») не можуть прийматися як результат політичного протистояння. Це закони, які формують систему влади. Наприклад, неприпустимо було приймати закон «Про Кабінет Міністрів» через подолання вето за рахунок змови, яка відбулася між відомими фракціями у Верховній Раді.

РЕД.: Як ви ставитесь до того, щоб запровадити погодинну оплату праці незалежно від форми власності? Можливо, тоді показники будуть інші.

А. КІНАХ: Потрібен комплексний підхід: знизити навантаження на фонд оплати праці, поглибити пенсійну реформу, запровадити політику енергозбереження. Щоб, збільшуючи частку оплати праці в одиниці валового продукту, ми не знизили конкурентоспроможності продукції.

Погодинна оплата в тому варіанті, який запропонований, нічого не дасть. Вона призведе до збитковості величезної кількості підприємств. Такий висновок дав аналіз того законопроекту.

РЕД.: Менше будуть красти.

А. КІНАХ: Я теж за те, щоб менше крали. Але повинна діяти система економічних, фінансових та інших заходів. Про це не можна забувати. Зараз питання полягає в тому, щоб не просто виробити продукцію, а й знайти свою нішу на ринку, де конкурентоспроможність має вирішальне значення.

РЕД.: У п’ятницю в Москві відбулася міжурядова комісія. На яких питаннях акцентуватиме увагу українська сторона? Друге. Минулого року міністр економіки Яценюк заявляв, що 110 доларів за тисячу кубів газу — це верхня межа. Якщо ціну буде збільшено, буде економічна криза. Як зараз складаються справи? З ким вестимуться переговори і яку ціну ви прогнозуєте на газ? Третє. Чи вступимо в цьому році до СОТ?

А. КІНАХ: На жаль, в останні два-три роки діалог між Україною і Росією про формування рівноправних взаємовигідних умов співпраці майже не вівся. Отож накопичилася величезна кількість проблем.

Добре, що нині запрацювала міждержавна комісія «Ющенко—Путін». 22 червня в Москві відбулося чергове засідання економічного комітету «Україна—Росія», наступне буде в Києві наприкінці року. Підписано програму економічного співробітництва України та Російської Федерації на 2008—2010 рр. Ми плануємо активізувати співпрацю в ракетно-космічному комплексі, авіабудуванні. Другий блок — енергетичне машинобудування. Будемо вирішувати питання про зняття обмежень товарів з України: лікеро-горілчаних, цукру, молокопродуктів, м’ясопродуктів і таке інше.

РЕД.: «Війна» триває?

А. КІНАХ: Війна не війна, але бар’єри створено, і вони, на жаль, залишаються. Тому потрібно терміново це питання вирішувати.

В енергетичному комплексі обговоримо питання участі України в будівництві прикаспійського газопроводу. Я вважаю, що ми могли б стати партнером Туркменистану, Казахстану і Росії. Бо це можливість доступу до ресурсів Середньої Азії.

Що стосується ціни на газ. Наша позиція залишається незмінною. Вона закладена і в прогнозі нашого розвитку на сьогоднішній рік. Оптимально, якщо підвищення ціни на природний газ не перевищуватиме темпи річної інфляції.

Може скластися враження, нібито відбулася адаптація до ціни в 130 доларів за тисячу кубів. Але це не означає, що у нас в економіці відбулися глибокі структурні реформи. Нам просто усміхнулась удача: у світі сформувалася хороша кон’юнктура та високі ціни на український метал і хімічні вироби. Тим часом кон’юнктура світових цін — це синусоїда. До кінця року ще буде непогано, а потім вона може піти вниз. Маю надію, що за результатами роботи економічного комітету ми дещо оздоровимо ситуацію. На принципах рівноправної взаємовигідної співпраці, без подвійних стандартів, без політичного чи економічного тиску. Але головне в підвищенні темпів з модернізації економіки, оновлення основних фондів, енергозбереження, в інноваційній політиці.

Що стосується СОТ. Є всі шанси завершити вступ у цьому році. Заявку на вступ до СОТ ми подали в 1993 році. Здається, тільки китайці довше вступали, ніж ми.

РЕД.: Росія теж перебуває на такому самому етапі, що й ми.

А. КІНАХ: В липні плануємо заслухати звіт робочої групи. Тенденція непогана. Кількість питань зменшується, особливо після прийняття 11 законів, які дали можливість зняти питання адаптації законів України до вимог СОТ.

Щодо Киргизстану. Є домовленість, що борг переоформимо в корпоративну заборгованість, яку буде погашено за рахунок гуманітарної та технічної допомоги. Зараз наша делегація перебуває в Женеві і працює над цим питанням. Вступ до СОТ дасть змогу зняти штучні проблеми для наших експортерів. Різко зменшиться кількість антидемпінгових розслідувань проти українських експортерів — нині їх близько 35. А це — втрата сотень мільйонів доларів. Хоча вступ до СОТ — це і величезний ризик для внутрішнього ринку.

Ми не повинні бути інфантильними. Кожна держава, якою б вона не була демократичною, правовою, цивілізованою, передусім захищає свої національні інтереси. А щоб захищати свої інтереси, потрібно бути розумними, сконсолідованими, вольовими і розмовляти сучасною мовою, бо подарунків ніхто не робитиме.

РЕД.: До речі, про подарунки. Хіба Фонд держмайна не подарував Росії «Луганськтепловоз», а «Енергоатом» свою частку активів?

А. КІНАХ: Я проти подарунків, які суперечать національним інтересам. Щодо «Луганськтепловозу». Це питання судових органів, у тому числі Генпрокуратури. Коли мова йде про такі стратегічні підприємства, то все має бути прозоро. Усі потенційні інвестори повинні мати рівний доступ до об’єкта приватизації. А вона проводитися мусить на основі відкритого, прозорого конкурсу чи тендеру. Якщо там було порушення, значить, необхідно поставити правову оцінку.

Що стосується протоколу намірів, який підписано між «Енергоатомом» і «Росатомом», то це міжвідомчий протокол. Є доручення Президента розглянути цей протокол. Якщо там будуть пункти, які суперечать інтересам нашої держави, то все має бути виправлено. Жартувати не можна. Атомна енергетика України — це 52 відсотки електроенергії, яку ми виробляємо. Це дуже серйозна частка нашої енергетичної безпеки. А там, де мова йде про енергетичну безпеку, там приватних, особистих та інших стосунків не може бути. Я за те, щоб розставити всі крапки над «і».