Депресія минає на світанку
З’ясовується, народна приказка
«Хто рано встає, тому Бог дає» має повне наукове обгрунтування. Фахівці Лісабонського університету після тривалих досліджень установили, що настрій протягом дня багато в чому залежить від того, коли і як людина прокинулася. Ранній підйом наполовину знижує ризик депресії, апатії і смутку. Водночас з результатів дослідження незрозуміло, як вдається досягти в житті успіху і тим, хто прокидається пізно, — не жайворонкам, а совам.Екватор спагеті
Слово
«паста» зрозуміле кожному: зубна паста, томатна... Тим часом не всі, напевно, знають, що походить воно від італійського слова, яке означає «тісто». Словом «паста» італійці називають макаронні вироби взагалі і головну страву національної кухні — спагеті зокрема. В Італії є щось на зразок «кулінарного екватора», який перетинає Апеннінський півострів приблизно на широті Рима. Різниця проста: на північ від «екватора» готують спагеті з вершковим маслом, на південь — без нього. І суперечки з приводу такої незначної відмінності не стихають уже багато років. «Хіба тосканці, наприклад, хоч що-небудь розуміють у спагеті? — бурчить житель півдня десь у Калабрії. — Від масла і запаху й смаку справжнього немає». «Нічого, — відмахуються жителі півночі, — пасту маслом не зіпсуєш».П’ять дерев — за розлучення
Округ Серанг завжди вважався на індонезійському острові Ява основним постачальником фруктів. Однак, як тільки площа садів тут стала трохи скорочуватися, влада округу, щоб перешкодити цьому, вжила особливих заходів, ухваливши постанову, відповідно до якої кожна пара молодят зобов’язана посадити по два плодові дерева. Ті, хто хоче розлучитися, мають посадити п’ять дерев, а бажаючі одружитися повторно — три. Кохання і тут залишилося всеперемагаючою силою — сади ростуть...
Курка в гарбузі
Йдеться не про делікатесну страву, а про розповсюджений у Західній Африці птахівницький прийом. Мешканці дагомейських селищ вважають, що коли курка сидить на яйцях нерухомо, то й курчата вилупляться
«солідні» — великі та м’ясисті. А якщо курка непосидюща, то від потомства нічого доброго не чекай. Щоб унеможливити випадковість, дагомейці роблять просто: на відповідальний період висиджування чубарку саджають до «в’язниці», чи то пак у величезний порожній гарбуз — калебасу. Для входу і виходу бранки передбачені дверцята, але до певного часу їх надійно зачинено. Адже якщо квочка вирветься назовні й почне розгулювати на волі — всі турботи нанівець.Кам’яні
«цимбали»Під час археологічних розкопок у В’єтнамі знайдено унікальний кам’яний музичний інструмент, виготовлений ще до нашої ери. Він складається з 12 довгастих каменів довжиною від 45 до 103 сантиметрів і вагою від 5 до 28 кілограмів і звучить досить мелодійно. В’єтнамські композитори вже створили кілька творів для оркестрів, куди включено ці древні
«цимбали».Маяк посеред суші
Містечко Моріцбург біля німецького міста Дрездена славиться архітектурною пам’яткою, що вражає усіх, хто приїздить сюди вперше. Це... справжній маяк, споруджений на березі невеликого озера. Як він опинився тут — за сотні кілометрів від узбережжя Балтійського моря? Річ у тім, що курфюрст, який правив Саксонією наприкінці XVІІІ ст., був запеклим мореплавцем. Щоправда, мореплавцем у душі, бо Саксонія виходу до моря не мала. Правитель дав волю своїй пристрасті у цікавий спосіб: він наказав підданим побудувати флот із зменшених копій відомих на той час суден.
На кораблях були навіть екіпажі, і в дні свят на озері розігрувалися водяні баталії. Щоб надати військово-морській затії більшої переконливості, збудували маякову вежу, якою моріцбуржці пишаються досі. Адже маяк на морі — явище звичайне, а от маяк посеред суші... Спробуй знайти де-небудь другий такий!
Листя, що пурхає
У горах Східного Сьєрра-Мадре, неподалік Мехіко, є одне заповідне місце: щороку з настанням осені дерева там вдягаються в дуже незвичайне
«листяне» вбрання. Це злітаються на зимівлю метелики-монархи, до того ж на невеликій ділянці у вісім гектарів їх збирається до 50 мільйонів. А коли настає весна, метелики вирушають у далеку дорогу через весь континент у південну Канаду. Хоча за літо в місцях постійного перебування «монархів» устигає змінитися три-чотири покоління і на зимівлю повертаються вже праправнуки, феноменальна генетична пам’ять допомагає їм безпомилково знаходити ту саму ділянку в мексиканських горах, якої вони ніколи не бачили.
