Закарпаття — один із регіонів Українських Карпат, де історично склалася унікальна спільність різних національностей. Одні в різний час були відрізані від праматірних сусідніх народів державними кордонами (угорці, румуни, словаки) і стали національними групами чи меншинами. Інші етнічні групи оселялися тут у різні часи, за різних політичних режимів (німці, євреї, роми, поляки, росіяни, білоруси та інші). Нині в області живуть у мирі й злагоді представники понад 100 національностей та народностей. Про те, як почуваються вони, розмова з начальником відділу у справах національностей обласної держадміністрації Юдітою ЄВЧАК.

— Із урахуванням цієї поліетнічності одне з пріоритетних завдань місцевих органів влади — подальше зміцнення історично традиційної атмосфери міжетнічної злагоди, толерантності та взаєморозуміння між представниками різних національних груп, задоволення їх запитів із збереження національної ідентичності. Для цього створена унікальна в Україні мережа освітніх і культурно-мистецьких закладів: згідно з національним складом. Вона відповідає і чинному законодавству України, і міжнародним нормам, а стосовно розв’язання окремих проблем — навіть краща. Із майже 700 загальноосвітніх навчальних закладів 573 — з українською мовою навчання, 71 — з угорською, 12 — з румунською, 3 — з російською, 6 — з російською та українською, 27 — з українською та угорською, 1 — зі словацькою, 2 — з українською, російською та румунською мовами навчання. Функціонує і 5 ліцеїв приватної форми власності з угорською мовою викладання. Для малочисленних меншин відкрито близько 10 недільних шкіл із ромською, єврейською та польською мовами навчання. У 85 дошкільних закладах виховання ведеться теж на мовах національних меншин.

Педагогічні кадри для цих навчальних закладів готують на угорському, російському, словацькому, німецькому та румунському відділеннях філологічного факультету Ужгородського національного університету. Два роки тому на базі історичного факультету УжНУ відкрито кафедру угорської історії та європейської інтеграції. Вже майже десять літ при цьому університеті працює центр гурганології, а в Берегові відкрито Закарпатський угорськомовний педагогічний інститут. Угорські відділення є також у Мукачівському гуманітарно-педагогічному інституті та Ужгородському училищі культури. Випускники національних шкіл мають можливість складати вступні іспити до вищих навчальних закладів області рідною мовою. Класи з мовами національних меншин там, де є потреба, створюють і в професійно-технічних училищах.

— Пані Юдіто, але людина живе не лише хлібом освітнім. Національним спільнотам для збереження і розвитку традицій своїх народів цього мало.

— Безперечно. На Закарпатті діють російський, угорський та ромський драматичні театри, в місцях компактного проживання національних меншин є культурно-освітні заклади. Загалом їх майже двісті з книжковим фондом у 7 мільйонів томів. Особлива увага надається розвиткові художньої самодіяльності. Таких самобутніх колективів — 455. Щороку проводяться обласні свята і фестивалі угорської, російської, румунської, словацької, русинської, ромської, німецької, вірменської, єврейської культур. Уже сьомий рік поспіль обласна телерадіомовна компанія проводить міжнародний телефестиваль народної творчості національних меншин «Мій рідний край».

— Угорською, румунською, словацькою, німецькою мовами ведуться телевізійні та радіопередачі. Якщо вже згадати про засоби масової інформації, то на мовах національних меншин виходить 24 видання. Ромською видається газета «Романі Яг» («Циганська ватра»), яка, до слова, вже стала загальноукраїнською. Свої газети мають угорці, словаки, румуни, русини.

— Закарпаття б’є всі рекорди зі створення національно-культурних товариств, чи не так?

— Безперечно. Загалом їх в області — 55. Найвідоміші з-поміж угорських — Товариство угорської культури Закарпаття, Демократична спілка угорців України, товариства угорської інтелігенції, наукове, педагогічне та студентів і молодих дослідників, спілки угорських журналістів, бібліотекарів, Форум угорських організацій, угорська асоціація скаутів. Румуни об’єдналися в соціально-культурні товариства імені Джорджа Кошбука та Іоана Міхалі де Апша, товариство румунської молоді «М. Емінеску», спілку «Дачія», росіяни — в обласне товариство «Русский дом» та закарпатське відділення Всеукраїнської організації «Руський рух України», русини — в «Общество подкарпатских русинов», «Общество карпатских русинов», « Русинське науково-освітнє товариство», Союз русинських письменників, підкарпатськорусинське товариство імені Кирила і Мефодія, науково-культурологічне товариство імені Олександра Духновича. Створено асоціацію «Сойм підкарпатських русинів» та «Народну раду русинів Закарпаття». Словаки представлені культурно-освітньою організацією «Матіца словенска», товариством імені Л. Штура, культурно-просвітнім товариством словацьких жінок «Довіра» та товариством словацької інтелігенції, німці — товариством «Відродження» та організацією «Німці Закарпаття», білоруси — культурним товариством «Сябри». По два товариства мають євреї, по одному — поляки, вірмени, греки.

— А роми? Саме вони, вважаю, потребують найбільшої підтримки влади.

— І вона є. Якщо говорити про рекорд, то за кількістю культурно-просвітніх та громадських товариств він належить ромам. Таких товариств — шістнадцять. Першими з-поміж них засновані товариства циган Закарпаття «Рома» та культурно-просвітнє «Романі Яг» («Ромська ватра»). Очолили їх депутат Ужгородської міської ради Йосип Адам та Аладар Адам. Вони також президенти Конгресу ромів Закарпаття «Праліпе» («Братерство») та асоціації ромських громадських організацій «Єкгіпе» («Єдність»). Товариство «Амаро дром» («Наша дорога») опікується залученням молоді до спорту, людьми похилого віку, культурне товариство «Ром сом» (Я рома») — збереженням ромської культури і мистецтва, відродженням традиційних ремесел, популяризацією музичної ромської культури, музично-естетичним вихованням дітей та підлітків. Очолює товариство депутат Ужгородської міської ради Аладар Пап. Дитячий фольклорний ансамбль цього товариства з однойменною назвою — переможець обласного конкурсу народної творчості «Закарпатські візерунки», володар Гран-прі та дипломант фестивалю дитячої творчості в Миколаєві, переможець сьомого міжнародного фестивалю старовинного ромського танцю, що проходив в Угорщині.

Розвитком самобутньої культури і мистецтва ромів опікується й товариство музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі» («Музикант»), де головою композитор Вілмош Пап. Під його орудою за підтримки облдержадміністрації, міської ради та міжнародного фонду «Відродження» в Ужгороді засновано міжнародний фестиваль джазового мистецтва «Пап-Джаз-Фест». Тепер він проводиться щороку. На ньому виступило вже понад 100 джазових колективів з України, Угорщини, Словаччини, Польщі, Росії, Австрії, Чехії, США. У 1998 році Вілмош Пап визнаний в Ужгороді «Людиною року» в номінації «Культура та мистецтво».

За підтримки обласної та міської влади й Інституту відкритого суспільства (Будапешт) на Закарпатті засновано Ромський музичний театр. Очолив його виконавчий директор товариства «Лаутарі» заслужений працівник культури України Віллі Пап-старший. Окрім цих добре відомих товариств, функціонують й інші — «Ромська мова», «Ромська сила», «Щаслива дорога», молодіжний клуб «Ромська зірка», молодіжні товариства «Циганське щастя», «Молоді жінки на новій дорозі».

— Наприкінці дев’яностих років минулого століття в Ужгороді відкрито перший в країні Центр культур національних меншин Закарпаття. Які його функції?

— На базі центру всі товариства мають можливість безкоштовно проводити збори, конференції, культурно-масові заходи, приймати зарубіжних гостей. Ми прагнемо, щоб кожна національна меншина мала свою мелодію в багатоголосому хорі багатонаціонального Закарпаття і цим збагачувалася і сама, і збагачувала українську культуру.

Безперечно, не всі проблеми національних меншин вирішені. Саме їм були присвячені міжнародний «круглий стіл» «Реалізація в Закарпатській області державної мовної політики та основних положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» у листопаді минулого року та міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми конституційно-правового статусу національних меншин: український та зарубіжний досвід» , що відбулася місяць тому. Своїми міркуваннями з цих проблем ділилися представники нацменшин Закарпаття та української діаспори в близькому зарубіжжі, науковці України, Угорщини, Румунії, Польщі, Словаччини.

— Пані Юдіто, не можна, вочевидь, обійти й таку тонку матерію, як релігія.

— Багатонаціональний склад населення зумовив його поліконфесійний характер. Усі національні меншини мають відповідні умови для сповідування своєї релігії. В області є більш як півтори тисячі релігійних організацій тридцяти семи конфесій, течій і напрямів. За роки незалежності збудовано 387 культових споруд, ще 230 храмів і молитовних будинків зводиться. Для досягнення миру і злагоди в релігійному середовищі, налагодження міжконфесійного діалогу й толерантних стосунків розпорядженням голови обласної держадміністрації рік тому створено раду церков і релігійних організацій. До неї ввійшли представники всіх конфесій. Безпрецедентним явищем вважаю екуменічну, тобто спільну, молитву святих отців римо-католицької, греко-католицької, православної церков, іудеїв та ісламістів на першій міжнародній конференції «Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи», що відбулася днями в Ужгороді. Адже є речі, які об’єднують людей незалежно від національності, віросповідання, кольору шкіри. Найперше — це довкілля і культура.

З доcьЄ «Голосу УкраЇни»

За переписом 2001 року, на Закарпатті проживали 1 мільйон 246 тисяч 300 осіб. За національним поділом українці склали 80,5 відсотка, угорці — 12,5, румуни — 2,6, росіяни — 2,5, роми — 1,1, словаки — 0,5 , німці — 0,3 відсотка (у цифрах: українці — 1 мільйон 10 тисяч 100, угорці — 151 тисяча 500, румуни — 32 тисячі 200, росіяни — 31000, роми —14000, словаки — 5700, німці — 3600, а також 1540 білорусів, 565 євреїв, 518 поляків, 490 вірменів (інші — від 5 до 100 осіб).

Закарпатська область.