Хочеться вірити: столиця через рік-другий здивує киян і гостей міста колишньою чистотою вулиць і порядком. І в цьому, гадаю, ніхто не «звинуватить» команду дона Леоне, як з любов’ю називають Леоніда Черновецького. Просто прибирання території буде прибутковим бізнесом, а суботники-місячники, на яких міський голова традиційно заробляє очки, стануть анахронізмом.

Уже сьогодні вісім фірм, які здійснюють санітарне очищення, контролюють, на думку фахівців, 90 відсотків вулиць Києва. Ще з десяток зійшли з дистанції внаслідок конкурентної боротьби, що посилюється за кожен кілограм сміття.

Справа за малим — затвердити нові тарифи на вивезення й утилізацію твердих побутових відходів і підписати документи з їхніми перевізниками.

Коли проект відповідного розпорядження перебував у Київській міськдержадміністрації (КМДА), очікуючи автографа голови, одна зі столичних газет претензійно, вважаю, повідала читачам, що нова схема оплати вивезення відходів може пересварити киян. Мовляв, з 1 липня житель Святошинського району, скажімо, платитиме одну суму, а Дарницького — іншу. А все тому, що постановою Кабміну міська влада нібито позбавлена повноважень регулювати розцінки.

За словами балакучого чиновника КМДА, якого не раз цитувала газета, диференційовані тарифи встановлює тепер Державна інспекція з контролю за цінами, а орган самоврядування лише затверджує їх. Ось, мовляв, інспекція замість нині чинного єдиного тарифу запропонувала запровадити персональні для кожного з восьми перевізників. На думку начальника, який отримав від дона Леоне дозвіл на роздачу інтерв’ю, нововведення спричинить невдоволення у населення, і можуть повторитися масові неплатежі.

До того ж, продовжується «страшилка», незаможні кияни не одержать субсидії після чергових підвищень тарифів.

Турбота про виборців похвальна. Але як вони, цікаво, довідаються про підвищені розцінки конкретно на послуги перевізників, якщо в жеківських рахунках такі не вказуються?

Виходить, гіпотетичні сварки киян — не більш як нагнітання пристрастей?

Держінспекція з контролю за цінами, випливає з інтерв’ю, привласнила собі й інші функції столичної влади. Нібито в основі розрахунків інспекції лежать економічні обґрунтування витрат кожної з обслуговуючих Київ компаній плюс п’ять відсотків рентабельності. У такому разі міськдержадміністрація справді ні на що не впливає, а контролери узурпували право диктувати ціни?

З цим запитанням я звернувся до начальника Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві Сергія Мосійчука.

— Ніхто нікого жодних повноважень не позбавляв, — зазначив Сергій Іванович. — Кабінет Міністрів зобов’язав наш орган з 1 березня 2007-го надавати висновки, цитую, «щодо розрахунків економічно обгрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; виробництва, транспортування постачання теплової енергії; послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води; послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів».

Суб’єкти господарювання здійснюють розрахунки фактичних витрат на виробництво тих чи інших послуг, а наша інспекція лише перевіряє їх і робить висновки: економічно обґрунтований розмір цих витрат чи економічно необґрунтований, продовжив Мосійчук. Цей висновок надсилають у КМДА, де приймають остаточне рішення: затвердити пропоновані виробником послуг розцінки, знизити і дотувати підприємство з міського бюджету чи підвищити їх. Це прерогатива, повторюю, місцевої влади, а ми констатуємо лише обґрунтованість витрат, що є лише частиною тарифу... До речі, дві фірми отримали висновок, в якому наші фахівці чітко зазначили: розміри наданих в їхніх розрахунках витрат були завищені.

Після такого пояснення, погодьтеся, несерйозно, м’яко кажучи, звучить твердження члена команди Черновецького в газеті: «Держінспекція значно підвищила вартість перевезення сміття й встановила граничний тариф на його поховання».

Не володіє начальник інформацією про повноваження інспекції? Малоймовірно. Лукавить, знімаючи відповідальність із себе? Цілком можливо. У будь-якому разі, така «компетентність», як і сміттєві купи на вулицях столиці, пахнуть не парфумами від Діор...

Не додають авторитету надокучливому улюбленцю журналістської братії і його припущення про те, що кияни навряд чи зрозуміють, чому хтось платитиме за вивезення відходів більше, ніж його знайомий з іншого району. Той, хто хоча б трохи розбирається в економіці, знає, що собівартість послуг у восьми фірмах не може бути однакова. На неї впливають безліч чинників: віддаленість від місця утилізації, зношеність техніки, кількість працюючих, орендованих приміщень і споруд тощо. Як же тарифи можуть бути єдині? Не в соціалістичному Союзі живемо, однак...

Непокоїть запитання: чому представник міської влади, відповідальний за цінову політику, раптом вирішив усе перевернути з ніг на голову? Відповіді не знаходжу. Чому інспекція з контролю за цінами виявилася крайньою? І це в умовах, коли додатковими функціями її щедро наділили, а про відповідне додаткове фінансування, штат фахівців мовчать.

Не по-державному це, добродії «прозаседавшиеся»! Зрозуміло, їздять на тих, хто тягне.

Але доки?

Київ.