Що це принесе Україні, іншим країнам Європи?

В інтерв’ю «Голосу України» науковця Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту Михайла Сусідка, яке було опубліковане 24 жовтня 2002 року під назвою «Високі води з високих гір», йшлося про повторюваність періодів високої та низької водності на території України. Зазначалося, зокрема, що ця закономірність зумовлена великомасштабними атмосферними процесами, які призводять до багаторічних коливань опадів. Вона властива країнам Західної та Центральної Європи.

Наголошувалося також, що стабільна мінливість опадів і водності річок в часі найвиразніше виявляється в Карпатах, бо тут завдяки впливу гірських масивів на вологі повітряні маси, які переміщуються в Україну з Атлантики та Середземномор’я, пожвавлюються циркуляційні процеси. Це помітно позначається на інтенсивності опадів. Таке чергування періодів із різною кількістю опадів, а звідси й водності, охоплює суміжні з Карпатами території (Правобережжя Прип’яті, річкові басейни Західного та Південного Бугу), поширюючись на решту території України.

Вчений доводив, що орієнтовно у 2005—2008 роках завершиться період високої водності, який розпочався на початку 90-х років минулого сторіччя. А цей період, як пам’ятають наші читачі, позначився великими паводками у басейнах річок Тиса, Дністер, Прут, що сталися на Закарпатті в листопаді 1998 і 2001 років, та інші.

Утім, чи збуваються передбачення науковця про початок нового періоду водності? На це запитання Михайло СУСІДКО відповідає разом зі своїми колегами Ольгою ЛУК’ЯНЕЦЬ та Вірою БАЛАБУХ.

— Спершу зазначимо, що про регулярність коливань опадів і водності на території України є чимало публікацій в науковій літературі. І підтверджуємо, що в першому десятиріччі нашого століття, а точніше —нинішнього-наступного років закінчується період високої і розпочинається період низької водності, який орієнтовно триватиме до 2020 року. Потім слід знову чекати на період високої водності — 2021—2036 роки. Зважаючи на закономірність коливання опадів і річкового стоку, висока вірогідність того, що зміни періодів водності у першій половині XXІ століття коливатимуться з точністю плюс-мінус два роки.

— Які конкретні й істотні ознаки нового періоду водності?

— У періоди низької водності кількість опадів і обсяги річкового стоку в середньому за 10—12 років будуть на 20—30 відсотків меншими, ніж під час періодів високої водності. Це в середньому за період, а за окремі роки кількість опадів може зменшуватися навіть на 40—50 відсотків.

Слід мати на увазі, що йдеться про періоди різної водності, то це не означає, що всі роки будуть відповідної водності, наприклад, вологі або посушливі. Просто переважатимуть ті чи інші. Крім того, потрібно врахувати розподіл опадів у часі, бо брак опадів у попередньому сезоні може позначатися на обставинах навіть наступного року. Наприклад, зниження запасів вологи в грунті в червні-серпні цього року призведе до недостачі її під час посіву озимих, що негативно вплине на їхню зимівлю.

Проте попри період низької водності можуть бути паводки на карпатських річках, бо гірський масив розташований на шляху західно-східного напрямку надходження атлантичних повітряних мас (циклонічних утворень). Однак можна сподіватися, що вони згідно з нашими розрахунками не будуть такі інтенсивні, як у попередній період. Отже, в наступний період низької водності є можливість завчасно та ефективніше здійснювати на карпатських річках берегоукріплювальні та водозахисні роботи.

— Цікаво, а що засвідчили попередні періоди низької водності?

— За останні 150 років ми пережили п’ять періодів низької водності, під час яких спостерігалися часті посухи різної інтенсивності. У західних областях недобори опадів спостерігалися зазвичай не так відчутно, ніж на сході та півдні. Такі коливання в багаторічному режимі опадів і водності — звичайні для території України явища. Тому в усіх сферах своєї діяльності конче потрібно враховувати природні особливості, притаманні нашій території.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.