На засіданні Ради національної безпеки і оборони України Президент Віктор Ющенко доручив Генеральній прокуратурі та Службі безпеки України перевірити на відповідність українському законодавству Протокол про наміри співробітництва в галузі використання атомної енергії в мирних цілях, підписаного 4 червня генеральним директором державного концерну «Укратомпром» Андрієм Деркачем і головою Федерального агентства з атомної енергії (Російська Федерація) Сергієм Кирієнком.

Аналіз договірно-правової бази українсько-російських відносин у сфері атомнопромислового комплексу, підготовлений за сприяння дирекцій правового забезпечення та міжнародного співробітництва ДП НАЕК «Енергоатом», свідчить про те, що основою цього протоколу стали міжнародні документи, які було підписано в різні періоди і різними урядами. З огляду на широкий резонанс президентського доручення та актуальність теми українсько-російських відносин, вважаємо за необхідне ознайомити читачів газети з цими документами.

У сфері атомної енергетики співробітництво України та Російської Федерації відбувається в рамках низки міжнародних угод. Це, зокрема, Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про науково-технічне та економічне співробітництво в галузі атомної енергетики (підписана та набула чинності 14.01.1993 р.), Угода про основні принципи співробітництва в галузі мирного використання атомної енергії в рамках СНД (підписана та набула чинності 26.06.1992 р.), Угода між Урядом Республіки Казахстан, Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про сприяння у справі розвитку і лояльності закритого акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» (підписана 13.05.2003 р., набула чинності 02.04.2004 р.), а також спільні міжнародно-правові документи Міністерства палива та енергетики України і Міністерства атомної енергетики Російської Федерації.

Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про науково-технічне та економічне співробітництво в галузі атомної енергетики (14.01.1993 р.) передбачається співробітництво, зокрема, за такими напрямами, як проектування, будівництво і експлуатація атомних електростанцій (АЕС) та дослідних реакторів; промислове виробництво, у тому числі, на основі кооперації, постачання обладнання, комплектуючих виробів, приладів, запасних частин і матеріалів, включаючи ядерні матеріали, необхідних для використання в енергетичних і дослідних реакторах; удосконалення ядерного паливного циклу із використанням сировинних і виробничих потужностей обох сторін.

Відповідно до статті 2 Угоди про основні принципи співробітництва в галузі мирного використання атомної енергії в рамках СНД (26.06.1992 р.), співробітництво, яке стосується використання атомної енергії в мирних цілях, може включати в себе широкий спектр спільної діяльності, в тому числі спільне володіння або експлуатацію ядерних установок, обладнання, об’єктів промислової власності та промислових підприємств, координацію і проведення спільних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; розробку і здійснення спільних проектів, зокрема, виробництво електроенергії, а також розвідування і розробку уранових родовищ.

З метою здійснення співпраці, передбаченої Угодою між Урядом Республіки Казахстан, Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про сприяння у справі розвитку і лояльності закритого акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» (підписана 13.05.2003 р., набула чинності 02.04.2004 р.) українська сторона зобов’язалася: визнати спільне підприємство незалежним постачальником ядерного палива, який надає повний комплекс послуг у вигляді постачань кінцевого продукту; сприяти постачанню спільному підприємству необхідних для виробництва ядерного палива устаткування, комплектуючих матеріалів; здійснювати в період до 31 грудня 2010 року закупівлю ядерного палива, виробленого лише спільним підприємством. У разі неповного забезпечення спільним підприємством атомних електростанцій України ядерним паливом здійснювати закупівлю ядерного палива російського походження. (Це зобов’язання залишається в силі після 31 грудня 2010 року за умови досягнення домовленості між виконавчими організаціями російської і української сторін про ціну збагаченої уранової сировини для виробництва ядерного палива, яка повинна бути підтверджена російською стороною).

Крім цього, протоколом робочої наради міністра палива та енергетики України та міністра атомної енергетики Російської Федерації від 26.01.2000 року зафіксовано, що «керуючись Договором і Програмою економічного співробітництва між РФ та Україною на 1998—2007 рр. Мінпаливенерго докладає зусилля до розширення виробництва компонентів ядерного палива на українських підприємствах, постійно збільшуючи долю у спільному виробництві. По мірі створення відповідних організаційних структур, нових виробництв та збільшення обсягів випуску продукції може бути створено спільне підприємство з виробництва ядерного палива». (Міністр палива та енергетики України С. Тулуб, прем’єр-міністр України В. Ющенко).

У протоколі робочої наради міністра палива та енергетики України та міністра атомної енергетики Російської Федерації від 01.02.2001 року зазначається, що при підготовці Міжурядової угоди з питань створення СП УКРТВС буде використано наступну редакцію статті 3.1.: «закупляти для реакторів ВВЕР-1000 АЕС України в період до 31 грудня 2010 року ядерне паливо, вироблене лише спільним підприємством. У разі неповного забезпечення спільним підприємством атомних електростанцій України ядерним паливом здійснювати закупівлю ядерного палива, виробленого російським постачальником. Це зобов’язання залишається в силі після 2010 року за умови продовження гарантій, передбачених пунктом 2.4. дійсної угоди». (Міністр палива та енергетики України С. Єрмілов, прем’єр-міністр України В. Ющенко).

Протоколом робочої наради міністра палива та енергетики України та міністра атомної енергетики Російської Федерації від 22.02.2002 року, з посиланням на Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації про науково-технічне та економічне співробітництво в галузі атомної енергетики, зафіксовано конкретні домовленості з питань постачання ядерного палива на АЕС України, вивезення ВЯП, добудови та пуску в промислову експлуатацію блоку №2 ХАЕС і блоку №4 РАЕС, а також сприяння роботі СП УКРТВС. (Міністр палива та енергетики України В. Гайдук, прем’єр-міністр України А. Кінах).

У протоколі робочої наради міністра палива та енергетики України І. Плачкова, голови державного комітету ядерного регулювання України О. Миколайчука з керівником Федерального агентства РФ з атомної енергії С. Кирієнком 21.01.2006 року, яка була проведена за дорученням Президента РФ В. Путіна та Президента України В. Ющенка, зазначено: «Сторони погодилися, що консолідація зусиль організацій та підприємств України і Росії з розробки нових типів АЕС, виготовлення та постачання обладнання для них, а також кооперації з розвитку виробництва ядерного палива для АЕС, включаючи розвиток сировинної бази, мають будуватися на довготривалій основі з метою задоволення інтересів обох сторін. Сторони підкреслили, що спільне використання науково-технічного та виробничого потенціалу, а також сировинної бази дає змогу двом країнам вирішувати поставлені перед ними завдання з розвитку ядерної енергетики.

Найважливішими напрямами розвитку співробітництва та кооперації сторони визнали, зокрема, підвищення безпеки, модернізацію та підвищення ефективності та продовження термінів експлуатації діючих в Україні та Росії ядерних енергоблоків; розробку проектів конкурентоспроможних на світовому ринку ядерних енергоблоків; кооперацію в питаннях будівництва атомних станцій в Росії, Україні та третіх країнах, включаючи постачання обладнання для них; кооперацію у питаннях виробництва ядерного палива для АЕС.

Крім цього, згідно з п. 8 протоколу: «Сторони домовилися сприяти створенню економічно вигідних умов для підприємств, наукових та проектних організацій, які сприятимуть їхньому залученню в російсько-українське співробітництво в ядерній енергетиці».

Протокол підкомісії з питань атомної енергетики та ядерних матеріалів Комітету з питань економічного співробітництва російсько-української міждержавної комісії від 12 жовтня 2006 року відзначив: «Зацікавленість України в гарантованому забезпеченні ядерним паливом українських АЕС. Участь України в Міжнародному центрі зі збагачення урану (ініціатива

В. Путіна від 25.01.2006 р. про розвиток глобальної інфраструктури атомної енергетики) може бути одним з елементів стабільності послуг зі збагачення урану», а також «необхідність консолідації зусиль підприємств і організацій обох сторін у розробці проектів нових АЕС, виготовленні та постачанні обладнання для них, кооперації та розвитку виробництва ядерного палива для АЕС, включаючи розвиток сировинної бази, виходячи з масштабних планів розвитку ядерної енергетики в Україні та РФ». (Протокол з української сторони підписано Ю. Недашковським).

За результатами засідання підкомісії з питань атомної енергетики та ядерних матеріалів Комітету з питань економічного співробітництва російсько-української міждержавної комісії в квітні 2007 року підписано протокол, одним з пунктів якого передбачається прийняття рішення про можливу участь України в Міжнародному центрі зі збагачення урану до кінця поточного року. (Протокол з української сторони підписано Ю. Недашковським).

Стосовно відповідності зовнішньоекономічному законодавству України протоколу про наміри між ДК «Укратомпром» та Федеральним агентством з атомної енергії про співпрацю в галузі використання атомної енергії в мирних цілях, який підписано 04.06.07 р. генеральним директором ДК «Укратомпром» А. Деркачем та керівником Федерального агентства з атомної енергії Росії С. Кирієнком, необхідно зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі — Закон) встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Стаття 2 Закону передбачає, що суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами: принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

— праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

— праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

— обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України.

Стаття 5 визначає, що всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб’єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності, і як таке забороняються.

Чинне законодавство України, в тім числі і зовнішньоекономічне, дозволяє зробити наступні правові висновки.

Протокол про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін стосовно надання йому сили договору (попереднього договору), не визнається таким договором і не породжує юридичні наслідки. Адже протокол про наміри не спрямований на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності і не породжує в майбутньому обов’язок укласти договір. Протокол про наміри тільки засвідчує наміри (не обов’язок) сторін на можливе укладання в майбутньому договору.

Усі процеси переговорів з представниками Російської Федерації відбувалися відкрито і прозоро. Під час публічного підписання документів представникам ЗМІ було дано вичерпні відповіді на всі поставлені запитання, у тому числі щодо паритетності відносин, економічної доцільності, поетапності процесів, кооперації та корпоративної доцільності диверсифікації, погодження стратегічних питань на урядовому та парламентському рівні.