Гуманісти в мантіях

Феміда в її українському варіанті вкотре довела, що вона «справедлива, але... не сувора». Одне слово, за класичним уже визначенням, найгуманніша в світі. Особливо, коли йдеться не про дядька, що поцупив мішок гички з чужого лану.

Один з останніх прикладів дивної поблажливості людей у мантіях, що спричинив хвилю обурення в мас-медіа, —рішення Шевченківського суду Києва оштрафувати винуватця ДТП 30 травня на бульварі Шевченка Сергія Калиновського на 34 гривні «за перевищення швидкості». «Невинне», судячи з суми штрафу та трактування правопорушення, лихацтво, нагадаю, обірвало життя двох людей. «Дрібниця» в порівнянні з гичкою. Тим паче що вбивця — не «безрідний» дядько, а синок багатіїв, у яких «нулів» на рахунку більше, ніж буряків на тому лані, де мав необережність попастися покараний «під зав’язку» чоловік. Ось хіба що на 34 гривні збідніли. Та ще, припускаємо, якусь часточку «на правосуддя», щоб чадо за гратами ніжну душу собі не вразило...

Людинолюбством (якщо, звісно, викінчених негідників можна назвати цивілізованим словом «людина») днями відзначився і Верховний Суд України. За повідомленням «Острова», він залишив у силі вирок Апеляційного суду Луганської області від 6 липня 2006 року стосовно дванадцяти засуджених членів організованих злочинних угруповань, відомих у специфічних колах на Донеччині як «17 дільниця» та «Старе місто». Як довело слідство, члени цих ОЗУ промишляли серед іншого кілерством: вони вбили «під замовлення» шість чоловік, зокрема, журналіста Ігоря Александрова. Під час розслідування серіади злочинів було розкрито протиправні діяння шести співробітників міліції, які, «кришуючи» бандитів, фабрикували кримінальну справу про вбивство найвідомішого у краї тележурналіста. На їхній совісті і горопашний бомж Юрій Вередюк, який «помер» від «раптової хвороби серця», як тільки стало зрозуміло, що він не тягне на приписану йому роль убивці Александрова.

Враховуючи всі масштаби діяльності організованих злочинців, Генпрокуратура внесла касаційне подання до колегії суддів ВС на оголошений вирок. Вона вимагала перекваліфікувати злочини трьох засудженим з категорії «тяжкі» на «особливо тяжкі» та звертала увагу на дивовижно м’який вирок стосовно одного з лідерів угруповання. Однак Верховний Суд, як бачимо, нічого дивного не встановив і, не марудячись «правкою» вже готового вироку, залишив його у силі. Злочинців позбавили волі від трьох до п’ятнадцяти років. Спасибі й за це, могли б і кількома десятками гривень штрафу обійтися, за перевищення, скажімо, швидкості випущеної кулі.

До речі, разом з цим повідомленням надійшла новина із Швейцарії. Провідна газета «Neue Zurіcher Zeіtung» опублікувала спростування своєї ж резонансної статті «Український футбол як відображення політики». Таким чином редактори визнали, що змалювали неправдиву картину про Ріната Ахметова. Насправді зв’язку між президентом футбольного клубу «Шахтар» з організованою злочинністю в Україні немає, економічні успіхи найбагатшого українського громадянина не засновані на злочинно здобутому первісному капіталі, і в убивстві Ігоря Александрова немає слідів замовлення від Ахметова. Одне слово, скрізь повний «Ок»: для самого героя спростування, «для його родини, а також для громадян України, яким він служить як народний обранець».