26—28 червня в Києві відбудуться гастролі Донецького академічного українського музично-драматичного театру.

Цей театр, один з кращих на сьогодні в Україні, створено ще 1927 року. Отже, нинішній його сезон — ювілейний.

Київський глядач матиме змогу побачити найсвіжіші вистави донеччан: музичну драму «Зілля» за

О. Кобилянською, мюзикл «У джазі тільки дівчата» О. Аркадіна-Школьника та комічну оперу «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта — останню прем’єру, яку, гадаю, не бачив іще і донецький глядач.

Про вистави можна розповідати багато, вони того варті. Вони зовсім різні, незважаючи на те, що їх об’єднує: музичність, видовищність, темперамент. «Зілля», наскрізь пронизане глибинним буковинським духом, пахощами смерек і тужливим клекотом трембіти, не лише повертає глядача до глибин Духу й Духовності (й не тільки українських!), а й примушує замислитись над тим, що є любов і якою є межа її прощення; чи не є любов зіллям, що міцно вкоренилося в долях героїв вистави; зілля, що врешті-решт візьме своє, бо так має бути, бо й тут без Долі — нікуди... На минулорічній прем’єрі цієї вистави у 30-градусний мороз зала театру була переповнена(!), і донецький глядач, геть забувши про горезвісне «мовне питання», бурхливо співчував пристрастям персонажів...

«Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта — комічна опера, жанр, новий для колективу, але вистава відроджує одну з кращих традицій українського театру постановки опери у драматичному театрі, якими був багатий театр корифеїв.

І, нарешті, «У джазі тільки дівчата» — яскравий, блискучий мюзикл, створений за мотивами всесвітньо відомого фільму Біллі Вайлдера і поставлений вперше в Україні на сцені Донецького театру. Динамічність розвитку сюжетних ліній та гумор є основними складниками цієї талановитої джазової імпровізації, а сцени «чиказьких гангстерських вакханалій», гадаю, наштовхнуть глядача на різноманітні асоціації.

...На одній з останніх прем’єр театру (точніше, після неї), я познайомилася з одним із акторів цього театру, колишнім шахтарем. Сама вистава («Хто боїться Вірджинії Вульф?» Е. Олбі) теж залишила по собі яскраві враження, але розповідь про те, як цей театр дав людині шанс народитися вдруге (після одного випадку в шахті, коли не було зрозуміло, чи вже й вийде звідти, він згадав чи не все своє життя), варта багато чого.

Навіть якщо ви не збираєтеся народжуватися вдруге — вистави цього театру варто бачити!

На фото: «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта;

Фігаро — арт. Дмитро Федоров;

Сузанна — арт. Аліна Ярова.

Фото В’ячеслава ПАЩУКА.