У мешканки села Оженіно Острозького району Наталії Стельмах є захоплення — кактуси. Нині в її колекції їх понад півтисячі видів.
— Оскільки я почала збирати колекцію ще у шкільні роки, то, звичайно ж, перші екземпляри не збереглися, крім хіба що ехінопсиса, — розповідає Наталія. — Великої колекційної цінності він не має, але для мене він дорогий тим, що це один із перших моїх кактусів. Спочатку дехто дивувався: мовляв, навіщо тобі ці колючки? Але ж це не так. Багато кактусів дуже красиво цвітуть, — показує жінка рослини, що їх привезла на фольклорно-етнографічне свято
«Музейні гостини» до Рівного. Воно збирає майстрів народної творчості, людей з незвичними захопленнями з усіх куточків Рівненщини.Наталію Стельмах засипають запитаннями про кактуси. А ті, хто придбав і собі рослину, цікавляться, як за нею правильно доглядати. Жінка з майже енциклопедичними знаннями охоче розповідає про своїх колючих улюбленців.
— Ні, колекція залишилась удома, — ніби читає моє наступне запитання Наталія. — А це рослини, якими я можу поділитися з іншими. Можливо, ще в когось виникне бажання й собі створити схожу на мою колекцію.
— І де ви тримаєте таку велику кількість рослин? — цікавлюсь.
— Мешкаю у власному будинку, тож місця вистачає і для кактусів. Щоправда, останніми роками побудували для них оранжерею, тоді як у інших моїх односельців теплиці з помідорами й огірками, — каже Наталія. — Кактуси дуже різноманітні. Був би час, милувалася б ними годинами.
— Але ж, ураховуючи ціни на газ та електроенергію, оранжерея, мабуть, задоволення не з дешевих? — цікавлюсь у колекціонерки—виховательки дитсадочка, яка не може похвалитися високою зарплатою.
— Виручає те, що кактусам потрібна невисока температура, — чую у відповідь.
Вона розповіла, що обмінюється досвідом ще з однією рівненською колекціонеркою. Вона набагато старша за віком, тому й колекція в неї численніша. За радянських часів був клуб, де можна було поспілкуватися з любителями кактусів, обмінятися рослинами. Зараз такі зустрічі за інтересами практично стихійні.
— Нині в магазинах багато привізних імпортних кактусів. Вони часто не виживають. А мої кактуси вирощені так, як це потрібно. Я готую сама суміші під них. І хоча мої ростуть довше, зате не гинуть. Послуговуюся старими книжками стосовно догляду за кактусами, бо нові дуже слабенькі, — зазначає Наталія Стельмах.
— А чим цікаві для вас кактуси?
— Тим, що ці рослини непередбачувані. Можуть здивувати різними формами.
А загалом, як зізналася Наталія, вона
«заразила» колекціонуванням багатьох людей.Рівне.
На знімках: біля екзотичної колючої клумби на столі багатолюдно.
Фото автора.
