Побачив світ біографічний роман про Ольгу Кобилянську «Шарітка з Рунгу». Автор — відома українська письменниця і драматург, лауреат республіканської премії імені Олександра Корнійчука, делегат першого світового з’їзду драматургів-жінок Валерія Врублевська. Широку популярність пані Валерії принесли п’єси «Кафедра», «Візаві», «Перехрестя», «Спокуси Хоми Брута», що з успіхом проходили у багатьох театрах, в тому числі й за кордоном.

Книжкова новинка — чергова проба пера у жанрі психологічного біографічного роману. Її перший доробок такого спрямування — роман-біографія «Соломія Крушельницька». За його мотивами знято популярний фільм, а нещодавно композитор Михайло Скорик створив балет, прем’єра якого відбулась на сцені Національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові. Лібрето до нього написала Валерія Врублевська.

«Жанр біографічного роману дещо незвичний для українського письменства, — ділиться пані Валерія. — Не думаю, що в недалекому майбутньому він стане популярним серед молодих літераторів. Адже вимагає насамперед великого напруження: фізичного, морального і психологічного, копіткої дослідницької роботи. Для мене було важливо збагнути, чому саме такі, а не інакші твори виходили з-під пера Ольги Кобилянської? Чому вони так вирізнялись з-поміж літературної продукції того часу? Як вдавалось письменниці витримувати шалені нападки своїх опонентів?»

Унікальне життя Ольги стало фактологічною основою роману, в якому документ поєднується з авторським баченням героїні, її життєвої і літературної долі, часу, в якому вона жила, людей, з якими зналася. Прискіпливий читач відшукає в ньому і свою правду, яку не зміг розкрити документ.

Інтригує і назва книжки — «Шарітка з Рунгу». У краї, де зростала майбутня письменниця, шаріткою називають едельвейс. А на південному боці гори Рунг є біла скеля. Найвідважніші шукали на камінні едельвейс — квітку щастя й надії. Наприкінці літа 1883 року на скелю піднялась і двадцятирічна Ольга Кобилянська. Серпневого дня вона віднайшла дві шарітки. Обрамила їх і почепила на стіні. Зберігала до кінця своїх днів. Та щасливою була лише тоді, коли писала свої твори.

Хронологія подій у романі Валерії Врублевської відносна. Вона не головна. Це оповідь про душу письменника, психологічний роман на кшталт сповіді й вже анонсований як нове явище в українській літературі. Книжка вийшла у так званій серії автографів часу, заснованій нинішнього року у видавничому центрі «Академія», і стала першою ластівкою із задуманих видань.