Він не просто
«міністр трьох скликань», як кажуть про нього в народі. Це людина, яка, побувавши на вершині політичної кар’єри, поклала себе на жертовник науки, а, значить, кращого майбуття країни. Дехто з поміркованих називає його великим романтиком, вочевидь маючи на увазі, що ставити загальнозначущу ідею понад кланові й особисті інтереси здатні лише одиниці.Чи був Василь Григорович Кремень єдиним, хто зрозумів необхідність вивищення освіти? Ні, звичайно, але він був першим, хто заявив про це на весь пострадянський простір і доклав максимальних зусиль, аби Україна зробила ривок. Саме Василю Кременю вдалося переконати перших осіб держави у необхідності перевороту в свідомості громадян: або ми відповідатимемо на виклики сучасної цивілізації, або вона зітре нас з економічної і політичної карти світу. Це означало визнати освіту і науку пріоритетними галузями.
Дванадцятирічна загальноосвітня школа, багатобальна система оцінювання, сучасний зміст освіти, а отже, й нові підручники, комп’ютеризація та інформатизація, зміни у вищій школі, зрушення у фінансуванні галузі та багато в чому іншому ми стали ближчими до розвинених держав завдяки міністру освіти і науки Василю Кременю.
А з чого все починалося? Може, з бібліотеки рідного Любитового, що на Сумщині, де було понад 1000 книжок, які, у тому числі й Карла Маркса, прочитав юний Василь?
Чи, може, з характеру, успадкованого від батька-фронтовика, Григорія Мусійовича, який вже головою колгоспу, маючи двох синів, закінчував технікум?
А, бува, не з норовливого жеребця Вільгельма-молодшого, який нікому не давав себе об’їздити, а Василю таки підкорився?
Усе почалося, можливо, з тієї злощасної двійки, яку поставила вчителька у дев’ятому класі і тим спонукала так вивчити хімію, що Василь став учасником всеукраїнської олімпіади.
Та документи сільський парубок здав у столичний університет імені Тараса Шевченка на філософський факультет. З глибокою повагою і любов’ю говорить нині Василь Григорович про декана Володимира Іларіоновича Шинкарука, засновника всесвітньо відомої Київської наукової філософської школи, до якої зараховує і себе. Школи гуманістичної філософії і вивищення особистості.
«Було величезне бажання іти далі дорогою науки, — згадує Василь Григорович, —але я розумів, що університетської освіти для цього замало». Закономірними етапами стали аспірантура, захист кандидатської. З рідним університетом пов’язаний і перший викладацький досвід, і перша відповідальна посада — заступника декана, який вирізнявся гострим розумом, енергією, якостями лідера.Благополучна кар’єра партійця високого рангу (завсектору ЦК Компартії України, далі — робота у ЦК КПРС), здавалося, могла задовольнити будь-кого. Тільки не Кременя. На партійній службі він продовжує наукові студії. Проблеми пізнього соціалізму наштовхують на роздуми щодо особистості, розвитку, шляхів її реалізації. І Василь Григорович доходить висновку:
«тоталітаристський колективізм» (цей термін вперше з’являється у його докторському дослідженні) стримує особистісний розвиток і нівелює неповторність кожної людини. З другого боку, індивідуальні риси і таланти є найбільшою цінністю людини.Саме ці ідеї сповідував Василь Кремень на посту міністра освіти і науки. Вони ж складають підґрунтя наукових напрацювань Академії педагогічних наук, президентом якої є дійсний член Національної академії наук України, іноземний член зарубіжних академій.
Усі роки зростання поряд із ним — дружина Люба. Кохання, взаємоповага і взаємопідтримка — таку винагороду отримує лише той, хто не керується у житті розрахунком, низькими інтересами.
Сімейне щастя Василя Григоровича у синові Василеві, доньці Тетяні та в двох онуках.
А ще в тому, що в Любитовому, в батьківській хаті чекає на нього мати Варвара Іванівна (на знімку)...
Чекають і земляки. Вони шанують його не лише як повного кавалера ордена
«За заслуги», заслуженого діяча науки і техніки, лауреата престижних премій. За діло шанують. Міст через річку Сейм, найкоротша автодорога між Конотопом і Кролевцем, інститути в Конотопі, Шостці, факультети в Кролевці — усе це побудовано і створено за його сприяння. Фестиваль «Кролевецькі рушники» теж щороку збирає і славить Сумщину народними талантами завдяки його, Василя Кременя, ініціативі і зусиллям...Київ.
Фото з родинного альбому.
