Керівники Донецької області полюбляють наголошувати на ролі регіону у формуванні державного бюджету. Щоправда, в Києві часто це сприймається як «містечковість» та спроби потягнути ковдру на себе. У Донецьку заперечують: чітко встановлені правила гри, однакові для всіх, не даватимуть підстав для перерозподілу коштів у «ручному» режимі. Зате створять стимули для того, щоб регіони заробляли додатково на власні потреби. Як зберегти баланс інтересів держави та окремих громад? Про це йшлося в розмові із головою Донецької обласної ради Анатолієм БЛИЗНЮКОМ (на знімку).

— Анатоліє Михайловичу, якою ви бачите систему місцевого самоврядування? Яка його роль у розвитку конкретного міста, району, селища?

— Я — прихильник продовження політичної реформи із наданням прав місцевому самоврядуванню. І не тому, що я — голова обласної ради, а місце сидіння визначає точку зору. А тому, що так підказує здоровий глузд. На жаль, ми майже шістнадцять років перебуваємо в перехідному періоді. І владну піраміду поставили догори ногами. У підгрунті точки — пересічний громадянин. На нього тисне вся надбудова, яка ніяк не дає жити нормально. Потрібно цю піраміду перевернути.

Принципи демократії формуються в громаді. Люди зібралися і кажуть: ось ми заробляємо стільки, ось це робимо самі. А це — не властиві нам обов’язки, ми їх передамо на районний рівень. Так само район: подивилися, те, що не можемо зробити, передали області. Державі залишаються міліція, армія, прокуратура... Тобто державотворчі структури. І якщо перший етап політичної реформи, розпочатої в 2004 році, минув, необхідний другий етап — надання законних прав місцевому самоврядуванню.

Є й інша небезпека: у нас продекларовані з урахуванням європейського досвіду багато правильних форм. Але із приходом кожного нового міністра фінансів вони трансформувалися із урахуванням його бачення, а не інтересів громади і держави. Наприклад, кожен закон про державний бюджет передбачає скасування чи призупинення щонайменше півтори сотень законів і положень. Це неправильно. Ми повинні, прийнявши закони, дотримуватися їх від початку і до кінця. В тому числі із формуванням бюджетів знизу догори.

— Але зрозуміло, що, в разі формування бюджету знизу, індустріальні області перебуватимуть у виграшному стані порівняно із сільськогосподарськими. Як уникнути диспропорцій у соціальному розвитку областей?

— Вважаю прийнятним варіант формульного підходу. «Маємо те, що маємо». Так ось, я хочу, щоб «те, що маємо» розділили на кількість населення і отримали певну кількість бюджетних коштів на людину. А потім помножили на кількість населення в області і сказали: «Це твій бюджет».

А далі має працювати ідеологія стимулів. Це неправильно, коли регіони-донори вивертають усе на світі, несуть величезне навантаження, щоб заробити додаткові кошти. А дотаційні області — в них інше завдання: сказати, що нічого немає і дайте нам більше. Навантаження — нерівномірне. Стимули не працюють.

Щодо диспропорцій, то держава теж не повинна грати в політиканство, а реально оцінювати ситуацію. Наприклад, торік до України через систему «Вестерн Юніон» перераховано 10 мільярдів доларів. Це гроші від заробітчан. Не кажучи вже про ті суми, які були привезені готівкою. А скільки із них податків сплачено? А до Пенсійного фонду? Бюджети західних областей утричі менші, ніж люди привозять з-за кордону. І при цьому говориться про «бідних» людей, які змушені працювати за межами України.

Давайте приберемо політичну позицію і подивимося на чисту економіку процесу. Якщо людина може заробити 800—1000 доларів, працюючи, скажімо, покоївкою в Румунії, то це її право. Або працювати за 300 доларів тут і мати родину, дітей, дім. Це економічні питання. І якщо ми відкриваємо кордони, то повинні розуміти, що не лише із Західної України, а й зі Східної та Центральної поїдуть фахівці заробляти туди, де знайдуть кращий заробіток. А наша держава потім створюватиме спеціальні програми, як у радянські часи, — із переселення до Сибіру. Тому що тут не буде кому працювати.

— За яким принципом ви визначаєте пріоритети в розвитку області? Яка проблема є найгарячішою?

— Ціноутворення в житлово-комунальному господарстві. Ми повинні відійти від соціалістичного поняття «тариф». Адже не можна собі уявити: буханка хліба коштує 1 гривня 50 копійок, а тариф на буханку — 50 коп. Якби ми таке зробили із хлібом, у нас завтра його не було б. Так само і з житлово-комунальним господарством: жоден бізнес не може працювати збитково.

Так, ми ставимо економні котли, теплові пункти, міняємо труби. Тому що сьогодні 50 відсотків води втрачається, тому що труби зношені. Ми вкладаємо гроші в частотні випрямлювачі, щоб знизити витрати електроенергії. Але зниження витрат повністю з’їдається підвищенням ціни на електроенергію. А народ у цій ситуації від соціалістичної системи ЖКГ ще не відійшов.

Обласна рада шукає варіанти. Зокрема, таку схему: ми готуємо пакет документів на приватного підприємця, який опікуватиметься домоуправлінням. Разом із центром зайнятості навчатимемо людей, які хочуть перекваліфікуватися, і центр зайнятості виплачуватиме їм гроші. Погашатимемо відсотки по кредитах, які візьмуть кондомініуми. Прагнемо створити систему, за якої мешканці сплачували б лише за виконані роботи. Зробили дах — заплатили. Прибрали сміття — заплатили. Не прибрали під’їзд — не заплатили.

Неплатежі населення — це теж проблема. Але як тепер приймають гроші за комунальні послуги? Черги, багато платіжок, маса незручностей. Ми працюємо над впровадженням нової системи. Наприклад, ви в неділю сидите вдома біля комп’ютера. Викликали оператора, подивилися всі свої борги від початку і до кінця. Порахували, оформили платежі. Через дві години гроші на головному сервері. І постачальник бачить, що ви розрахувалися. А бабуся-пенсіонерка піде до ощадкаси, оператор їй покаже, скільки треба сплачувати. Вона заплатить і отримає квитанцію.

— А яке ваше ставлення до ідеї відновлення пені за прострочені комунальні платежі?

— Це варто ввести, але після упереджувальних заходів. Зокрема, захистити соціально вразливі верстви населення. А для тих, хто їздить на «мерседесах», встановити 1000-відсоткові штрафи. І через суд вилучати машини. Коли ми відійдемо від популізму, швидко все поставимо на місце.

— На вашу думку, проведення Євро-2012 у Донецьку дасть поштовх для розвитку регіону?

— Для всієї України це великий плюс. Ми зробимо все, щоб гідно прийняти чемпіонат. Дороги, готелі, ресторанне господарство, туристичні маршрути — це єдине комплексне завдання, яке ми однозначно вирішимо. Раніше я говорив: буде чемпіонат чи не буде, ми все одно будуватимемо аеропорт, розвиватимемо інфраструктуру. А сьогодні я заявляю про це ствердно на 100 відсотків.

— Чи вважаєте ви, що підготовка до такої події, як футбольний чемпіонат Європи, зможе об’єднати Україну?

— Це один із варіантів, який може об’єднати націю. Я не раз зазначав, що еліта має запропонувати національну ідею. На жаль, окрім розмов, нічого конкретного в цьому напрямі не відбувається. Не треба будувати із Європи через Львів чотири дороги. Треба збудувати одну — із Європи через Львів, Київ до кордону із Росією і навіть із виходом по колишньому Великому шовковому шляху до Азії. Треба дати можливість людям спілкуватися. Цьому сприятиме в тому числі і чемпіонат. Або, наприклад, наші прямі зв’язки: делегація Донецької області їздила до Івано-Франківська, до нас приїздили волиняни. Вони їдуть звідси зовсім іншими людьми.

Не проблема гуцула в Карпатах чи шахтаря в Луганську те, що відбувається на політичному олімпі. Проблема — у політичних та владних амбіціях. Хтось таких політиків навіть вважає національними героями. А я кажу, що вони — провокатори. Ми повинні відійти від такої практики. Лише тоді зможемо говорити про побудову нормальної, цивілізованої держави і шукати моменти, з допомогою яких об’єднаємо країну.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.