Вітрильний спорт. Ми розповідали, як торік представники Київського яхт-клубу, котрий наступного року відзначатиме своє 160-річчя, «штурмували» турецький Синоп. Тоді й вирішили піти далі — організувати регату в Егейському морі, біля узбережжя Греції. І от цей задум успішно здійснено.

— Треба було ретельно підготуватися, — розповідає один з авторів ідеї зарубіжних перегонів, відомий спортовець, переможець і призер багатьох національних і міжнародних регат, учасник перегонів навколо світу, директор «System project management» Юрій Семенюк. —Там інша акваторія, активне судноплавство. Перегони потребують соліднішого забезпечення, ніж перехід. Це мають бути старти, фініші, виконання програми регати відповідно до положення.

— Тоді в Туреччині одразу народилася ідея проводити наступну акцію в Егейському морі чи були інші пропозиції?

— Грецький варіант запропонував я. Хоча члени клубу розробили кілька варіантів. Однак зупинилися на першому. Зійшлися на тому, що він — найпростіший. Це наступний крок від Чорного до Егейського моря. Мали визначитися стосовно того, скільки має бути спорту, скільки відпочинку.

Готуючись до регати, вирішили, що це буде неодмінно сімейний проект. Для мене важливо було, щоб зі мною вирушив у мандри мій 14-річний син Богдан, котрий має певну підготовку, перемагав у юнацьких регатах, брав участь у синопському поході. І виправдав довіру. Хтось узяв із собою дружину, також дітей. Але багато що залежало від погоди. До речі, в листопаді минулого року ми втрьох прибули до Греції і пройшли маршрутом майбутньої регати. І було не все так просто. Скажімо, одного дня вітер здійнявся десь до семи балів, була серйозна хвиля. Тому, передбачаючи такий варіант, я не взяв із собою дружину.

— Цього разу ви фрахтували яхти, а не скористалися своїми. Чому?

— Взяли повністю однакові морські яхти («Жано», 37 футів, з трьома каютами), щоб не зв’язуватися з системами вимірювання і перерахунків. Тобто порядок фінішу яхти був порядком місця на етапі.

— А з матеріального боку який це мало вигляд?

— Це значно дешевше, ніж переганяти власні яхти. На грецьких було все здорово і для змагань, і для відпочинку. Стосовно цін, то, якщо взяти витрачені гроші на десятиденний чартер яхти і поділити на кількість людей на ній, то це була вартість лише однієї ночі у пристойному готелі. Такі гроші, гадаю, доступні всім. Складніші організаційні питання.

— Як добиралися до Греції?

— Літаком. Прилетіли до Афін. Звідти і стартували з Каламакі (великої) марини (тут і фінішували), де стоянка тисячі двохсот яхт. У той час окрім наших не було жодної. Всі були замовлені ще за півроку яхтсменами з усієї Європи. І так ось уже років п’ятнадцять. Там історично цікаві місця, тепле море, привітні мешканці. Тому сюди, мов магнітом, тягне німців, британців... Нам організаційно дуже допомогли наші знайомі, котрі мешкають в Елладі. Це сочинець Раміс Файзуллін, котрий понад десять років проживає в Афінах. Киянин Юрій Токовий. Обоє виступали у збірній колишнього Союзу. Токовий тривалий час тренував національну команду Греції. Раміс має яхтовий бізнес, бере участь у чартерних кампаніях. Вони нам дуже допомогли. Зафрахтувати одночасно вісім однакових яхт — це не кожному вдається.

— А тепер, власне, про перегони...

— Маршрут складали, враховуючи, що 60 відсотків часу перебування у нас відведено на спорт, 40 — на відпочинок. Старт кожного етапу — о 10.00. У морі перебували п’ять-шість годин. Це приблизно 20—25 миль. А від старту регати до фінішу (сім етапів: Каламакі марина — о. Егіна — Корфос — Епідаврос —о. Порос — о. Ідра — Васі — Каламакі марина) — 118 миль.

— Скільки вас було?

— Сорок чоловік. Ми розрахували все так, щоб на кожній яхті обов’язково було по два кваліфіковані яхтсмени. На нашій було більше. В нас фактично був екіпаж «Гетьмана». Взяли тільки з собою Костянтина Сову, котрий дуже якісно виконував обов’язки кока. Був ще й Богдан — юний морський вовк...

— А на інших яхтах були знамениті особи?

— Так. І дуже відомі люди в Україні, та не тільки. Ігор Юшко — екс-міністр фінансів, був народним депутатом, тепер віце-президент компанії «Інтерпайп», Борис Тимонькін — голова правління «Укрсоцбанку», Ігор Гордієнко — голова правління страхової компанії «Інго», Сергій Міщенко — компанія «Ілта», Олександр Собко — віце-президент компанії «Енран». Помітні постаті були і з боку спортовців —Іван Чехлатий, Дмитро Яровий, Віктор Сидоренко, Ігор Тарасенко, Олександр Мірчук. Усі вони брали участь у регатах найвищого рівня, виходили переможцями і призерами. Це були лідери у двох дисциплінах, об’єднані в одні команди. Були й певні проблеми. Коли на невеличкому просторі збираються кілька керівників високого рангу, котрі вважали, що вони за інерцією продовжують керувати, беруть на себе відповідальність. Тому довелося ввести жорстку дисципліну. Усе керівництво лягло на плечі трійки. Ігор Юшко був головою перегонового комітету, я — капітаном регати, Ігор Тарасенко (директор Київського яхт-клубу) —керівником стартових і фінішних процедур.

На засіданні клубу вирішили допустити три не клубні екіпажі. Зокрема, севастопольський на чолі з капітаном, нашим давнім другом Іваном Чехлатим, який був в екіпажі «Гетьмана» на першому для нас чемпіонаті світу. А ще серед севастопольців виокремлю Сергія Кудрицького. Він — душа компанії, кок, нирець, журналіст, чудовий фотограф, котрий зробив масу відмінних світлин.

— Греція, одна з колисок нашої цивілізації, приваблює багатьох. Які ваші найяскравіші враження від побаченого в Елладі?

— Справді, вражень море. Та були місця особливо цікаві. Скажімо, острів Ідра. Там чудова закрита бухта. На ньому впродовж багатьох років базувалися пірати. Основна маса будинків — помешкання піратських капітанів. Є музей з великою кількістю експонатів про піратство, багато зброї, одягу, мап. На острові немає автомобілів. Усі перевезення здійснюються на... віслюках. Завдяки розумній політиці місцевої влади усю цю стародавність збережено — архітектуру, атмосферу. Тільки де-не-де з’явилися вивіски банків. А на тавернах — зразки кредитних карток, котрі там приймають.

Десять днів ми перебували в Греції. І один використали для відпочинку. Побували в Епідавросі, де величезний амфітеатр, котрий чудово зберігся. Там фантастична акустика. Кидаєш монетку — і чути в усіх куточках споруди. Відвідали місто Напліо, де цікава Генуезька фортеця. Подібна є в нашій Балаклаві. Генуезці повсюди шукали зручні бухти і брали їх під свій контроль.

— Які підсумки регати?

— Загальний залік такий. 1. Southern cross (капітан Іван Чехлатий). 2. Alkі (Борис Тимонькін). 3. Nausіka (Дмитро Яровий). 4. Deep blue (Ігор Юшко). 5. Naіas (Юрій Семенюк). 6. Elіsіr (Станіслав Ткаченко). 7. Escargot (Ігор Гордієнко). 8. Geronіmo ІІ (Олександр Собко). Клубний залік. 1. Alkі. 2. Deep blue. 2. Naіas. 3. Elіsіr . 4. Escargot. Оце днями зібралися в клубі і всім вручили заслужені нагороди.

— Либонь, уже подумки в році наступному? Куди збираєтесь?

— Здобули досвід, і це тішить особливо. Однак про щось конкретне поки що не скажу. Є кілька варіантів. Серед них — північні моря. Зокрема, Норвегія. Я більше схильний до іншого варіанта. Стартувати біля Гібралтару і піднятися нагору вздовж Середземноморського узбережжя Іспанії. Я там колись ходив на «Гетьмані Сагайдачному». Там багато цікавого, можливі погодні сюрпризи, бувають сильні вітри з Африки. Треба лише прокласти захопливий маршрут...

На знімках: українські яхти на одному з семи етапів егейської регати; юний морський вовк Богдан Семенюк; колективний портрет — Андрій Сидоренко, Юрій Семенюк, Віктор Сидоренко, Ігор Юшко, Юлія Юшко, Ігор Тарасенко; віслюки — головний транспорт на острові Ідра.

Фото учасників регати.