«В желтой жаркой Африке, в центральной ее части» сталася пам’ятна всім історія, нагадує журнал «Хімія і життя. XXІ-1 століття». Жираф тоді закохався в антилопу, його рідня обурилася, і молодим довелося іти до бізонів... Тим часом деякі родинні зв’язки копитних так заплутані, що в них досі не можуть розібратися вчені. Верблюдів, наприклад, часом зараховують до загону парнокопитих у ранзі сімейства, а часом виокремлюють в особливий загін мозоленогих. З жирафами питань не виникає: вони разом з антилопами, оленями, коровами, вівцями і багатьма іншими жуйними тваринами належать до парнокопитих. У цьому ж загоні уживались свині та гіпопотами. Але от стався розкол.

А почалося все з того, що японські вчені захотіли з’ясувати, від яких наземних тварин пішли кити і дельфіни. І застосували для цього молекулярно-генетичні методи, оскільки традиційні морфологічні давали мало нового. Результати аналізів здивували їх самих: у китів знайшли спільні елементи генома з... жуйними тваринами і гіпопотамами. У верблюдів і свиней таких генів не знайшли — вони «з іншої череди». Тепер зрозуміло: до парнокопитих, не розібравшися, записали різних за походженням тварин.

Усе це, звичайно, не закреслює крик душі закоханого жирафа: «Нынче в нашей фауне равны все поголовно!».