Село Перепис у цьому році збунтувалося: всіх корів —лейкозних і здорових — вирішило виганяти на пасовище однією чередою!

— Нема в нас лейкозу! — кричали люди на сільських зборах.

Через поставлений діагноз «вірусна хвороба» доводиться забивати тварин, і це добряче дістало чи не кожного власника корови. А їх на 218 господарств залишилося вже 88. Сільський голова Віктор Лозьбень торік здав дві корови, а купив восени у Хоробичах нову — вже навесні вона лейкозна. Тамара Буряк віддала одна за одною на забій чотири корови. Єрмак Наталія здала на м’ясо дві. Більше заводити не хоче. Дуже дороге задоволення. Корова зараз коштує 3500—4000 гривень. А знайде ветслужба у ній вірус — чи й отримаєш за здане м’ясо 1500 гривень.

У Переписі є сільгосптовариство, але заробітки там низькі. Головний фінансовий дохід — здане на приймальний пункт молоко. А від лейкозних корів його не приймають. Люди у відчаї — бо, по суті, позбавлені засобів для існування.

Аж 33 власники корів звернулися до «Голосу України» з листом, вони занепокоєні тим, що «по п’ятому колу міняємо корів». Два роки у селі люди вигонили здорових корів в одну череду, а лейкозних — в окрему. Та це нічим не допомогло. Корови знову почали хворіти. Костянтин Карпінський торік восени придбав молоду корову, а навесні вона вже виявилася лейкозною. У Людмили Мумінової, Ольги Буряк, по суті, та сама біда.

Молода родина Бондаренків уже раз обпеклася з лейкозною коровою — завівши другу, здорову, вирішила не ризикувати з пасовищем. Уже шість років корівку випасають удома.

Коли я приїхав до них обідньої пори, то вона була захована господарем від спеки до хліва.

— Ми не віримо цим аналізам, — каже Світлана Леонідівна. — У 2005 році нашу корову визнано лейкозною. А в 2006-му вона вже була здорова. У цьому році — знову лейкозна. Як таке може бути?

— То ви вживаєте молоко?

— У нас і сусіди його беруть, бо не вірять тим аналізам.

Це підтвердили у сільраді:

— Торік у нас здали п’ять корів, а в цьому — лише одну. Пішла недовіра до цих аналізів.

Валентина Мура теж зневірилась:

— Я корову в Білорусі придбала. Тут вона зразу стала лейкозною. Я не вірю цьому. Де в неї збільшені лімфовузли? Якби була хвора, то вона мало їла б. А їй третій рік — любо подивитись! Красуня! Ми вже помітили: тільки здали крів на аналізи, ще й результатів не маємо, а вже по селу їздять заготівельники. Це — мафія! Кращих корів вибраковують...

Але, мабуть, є й інша причина. І дуже прозаїчна. Пенсіонерка Галина Бондаренко з чоловіком здала на забій чотири корови. Розмірковуємо з нею, чому хвороба прижилася у Переписі.

— У нас нема пункту штучного осіменіння, як у сусідньому селі, — каже Галина Гнатівна. — Усіх корів обслуговують три бики на всю ферму і село.

Найімовірніше, саме звідси поширюється хвороба. Адже здорові та лейкозні корови запліднюються від одних бугаїв, які у такій ситуації не можуть не бути носіями вірусу. Звичайно, це гіпотеза. Хоча вона має реальну основу. Бугай може дати «добрий» аналіз крові, а при цьому вірус у ньому проходить інкубаційну стадію і здатен передаватись іншим тваринам...

На жаль, діагностування сільських корів ветслужбою у Переписі проводять щороку, з’являються відповідні приписи, а ось допомогти людям зберегти череду, знайти «корінь зла» нема кому. На державному рівні, хоч як прикро, — теж.

Скрізь по селах однаково: лейкозна корова? На м’ясо!

Але це проблема не одного селянина! У Європі, Америці з цим лихом борються не тільки заборонами, а й державними компенсаціями. І фермери не страждають, і уражене молоко не потрапляє на стіл людей. Тому там і успіхи у подоланні лиха дуже високі. У нас же сьогодні село кинуте на поталу вірусу.

Перепис

Городнянського району

Чернігівської області.

На знімку: безробітний Володимир Бондаренко: «Ну як її здати... За що будемо молоко, сметану купувати?».

Довідка

Лейкоз великої рогатої худоби — інфекційна хвороба, перебіг — повільний. Характеризується ураженням кровотворної системи з проявами лімфоцитозу в крові, пухлиноподібних утворень в органах і тканинах організму. Хвороба має три послідовні стадії: інкубаційну, коли тварина вже заражена збудником, але антитіла в неї ще не виявляються; продромальну — з моменту виявлення позитивної на лейкоз серологічної реакції; повного розвитку — після виявлення гематологічних і клінічних ознак хвороби. Лікування та специфічна профілактика лейкозу не розроблені.

Збудник лейкозу великої рогатої худоби — онкогонний РНК-вірус, що паразитує в лейкоцитах. Вірус нестійкий до нагрівання, гине при температурі 76 град. C. До вірусу лейкозу великої рогатої худоби сприйнятливі: велика рогата худоба, вівці, кози, свині, кролі, кури, миші — незалежно від породи, віку і продуктивності.

Чинниками передавання вірусу можуть бути молозиво, молоко, кров, корми, слина, сперма та інші матеріали, які містять складові частини крові інфікованих тварин.

Фото автора.