Віталій ШИБКО: «Україна гідна бути впливовою державою»

— Нагадаю читачам, що літні сесії ОБСЄ не мають постійного місця прописки. На відміну від зимових, які прийнято проводити у Відні кожного року, літні збирають залежно від того, яка країна — член організації виборола на те право. Це почесно. З’їжджаються парламентарії 56 країн світу, експерти, запрошуються гості з інших держав, які мають можливість ознайомитися з країною, поспілкуватися з представниками політичних кіл, неурядових організацій. Тож є нагода на місці скласти враження про країну та її людей, незалежно від того, на якому етапі розвитку перебуває та чи інша держава. Ім’я міста, де проводитимуть захід, буде навічно записано в назві документа, що приймається сесією. В даному випадку очікується «Київська декларація». Що стосується «нинішнього етапу», як ви зазначили, для Української держави, то це прояв довіри. Передусім довіри до парламенту, який є приймаючою стороною, який визнається міжнародним співтовариством. З другого боку, це намагання своєю присутністю тут у такий непростий час надати допомогу у розв’язанні проблем, що є в одного із членів організації.

— Чого ви особисто очікуєте від сесії?

— Активності українських політиків у цьому заході. Активності у обговоренні й прийняті рішень із суто загальних питань, які цікавлять всі країни—члени ОБСЄ. Через них ми маємо можливість розглянути наші проблеми і тим самим не зводити їх до абсолюту (в даному разі — до абсурду). Адже кожна країна має свої проблеми, їй цікаво знати, як у загальному вимірі — згідно із взятими на себе зобов’язаннями під час вступу в організацію та прийнятими документами — має вирішуватись і її маленька проблема. Зокрема, 16-та сесія ПА ОБСЄ опікуватиметься питанням енергозабезпечення та енергозаощадження, відношення до якого мають всі країни — ті, в яких є енергоресурси, ті, які купують їх, і ті, які є країнами-транзитерами. Якщо країна, її політична еліта серйозно переймаються цією життєво важливою проблемою, то тут не до внутрішніх чвар. В даному випадку для України є чудова нагода продемонструвати себе як надійного партнера —державу-транзитера, включитися в загальний процес пошуку шляхів енергозаощадження, ефективного використання енергії, зменшення техногенного тиску на природне середовище.

— Отже, йдеться про виконання рекомендацій ОБСЄ країнами—учасницями альянсу?

— Виконання рішень ПА ОБСЄ у вигляді резолюцій та декларацій є більше моральним чинником, справою честі урядовців кожної держави, їхньої спроможності дотримуватися взятих зобов’язань — задля загальних і національних інтересів. Але, як бачимо, у цій справі не все гаразд, не все так, як хотілося б. Тому чергова сесія ПА ОБСЄ визнала за необхідне розглянути питання про забезпечення імплементації, тобто виконання своїх рішень. Показово, що питання імплементації розглядатиметься саме в Києві.

— Україна вперше приймає у себе Парламентську асамблею ОБСЄ. Це, безперечно, високий рівень довіри, а відтак — відповідальності.

— Щодо довіри я вже зазначав. Сесія проводиться за згодою Верховної Ради. Вона є приймаючою стороною і це є безперечний знак світової інституції щодо легітимності нашого парламенту. Його визнають і в сесійному режимі, і в діяльності окремих, діючих, депутатів. Довіра ця полягає в тому, що в нас є високий рівень відповідальності організувати, забезпечити плідну роботу сесії. Тут у мене, як у члена робочої групи з підготовки заходу, немає жодного сумніву. Напередодні робоча група спільно з Комітетом Верховної Ради у закордонних справах розглянула звіт про хід підготовки до заходу. Йдеться не тільки про пленарні засідання ПА ОБСЄ. Ми плануємо провести зустрічі з керівниками держави, представниками політичних кіл, ознайомити гостей з містом. Потрібно зустріти колег, відповідно розмістити, влаштувати відпочинок. Хочу зазначити, що апаратом Верховної Ради, керівництвом парламенту, депутатами проведена величезна робота у цьому напрямі. І в мене немає жодного сумніву, що проведення заходу в Україні, на базі парламенту буде успішне.

— Якось ви сказали, що коли проблеми набувають ознак публічності (скажімо, СНІД, торгівля людьми, свобода слова), це є підтвердженням розвиненої демократії. І чи не залишилися проблеми, про які або зовсім забули, або замовчують, які можуть «вибухнути» в ОБСЄ?

— Від ступеня публічності розв’язання тієї чи іншої проблеми залежить успішність її розв’язання. Публічність, як прояв демократії, дає можливість на те чи інше питання звернути увагу всього суспільства, загострити його, залучити до розв’язання багатьох людей. Адже проблеми, які ви назвали, є соціальними явищами. Це визнано всім світом. Ним визнано також, що Україна тут, на жаль, не на останньому місці. Про торгівлю людьми, до якої причетна і Україна, більше говорять в європейських інституціях, ніж на офіційному рівні в Україні. А таку проблему, як захворюваність на туберкульоз, взагалі замовчують. Не виключено, що вона згодом може «вибухнути». І вибухнути на рівні ОБСЄ чи Ради Європи. Йдеться про поширення епідемії в центрі Європи. На це не може не звернути увагу держава, що себе поважає, через відповідну міжнародну інституцію. Загроза є такою, що від нас імперативно, а не тільки через побажання вимагатимуть навести лад у державі. Розбудовувати ринкову економіку, яка менш за все повинна залежати від того, як складаються відносини між представниками влади, більше уваги приділяти розв’язанню соціальних проблем.

— Йдеться про негативний вплив політичних суперечок на розвиток економіки?

— Безперечно. В українському варіанті, коли ринкові відносини не набули демократичних засад, самодостатнього розвитку, «політичні суперечки» є перешкодою на шляху економічного розвитку. Я навмисно вжив термін «демократичні засади в економіці», маючи на увазі наявність соціального діалогу, впливу недержавних структур на виробництво, наприклад, таких, як профспілки. Вони повинні визначати соціальну складову економіки, впливати на рівень безробіття, зайнятості, умови праці, соціальні забезпечення. Це створює певний грунт для позитивного розв’язання соціальних проблем, в т. ч. і такого явища, як туберкульоз.

— Вам багато доводиться спілкуватися з європейськими парламентаріями, що вони думають про нинішню політичну ситуацію в Україні, в тому числі про блокування роботи КС? Чи очікуються якісь рекомендації з цього приводу? Нинішня ситуація в Україні не вплине на проведення сесії?

— Серед парламентаріїв інших країн є різні люди. Їхнє ставлення до України залежить від багатьох чинників: належності їх до певної політичної сили, інформаційного забезпечення про події в Україні, її історичного минулого, особистих інтересів в Україні (а вони є) тощо. У більшості — це ставлення доброзичливе, розуміння того, що Україна є країна, в якій демократія тільки зароджується, а рівень популізму серед населення — високий. Є і такі, які щиро готові допомагати розвитку демократичних процесів в Україні через верховенство права, захист прав людини. До них я можу віднести парламентаріїв, які належать до партій соціалістичного спрямування. З ними мені частіше доводиться спілкуватися. Нагадаю, що нещодавно до України приїжджали європарламентарії в рамках співпраці Україна — ЄС. Голова цієї делегації А. Северін саме з приводу роботи КС висловлював занепокоєння, і його думку було поширено в пресі.

Продовжуючи тему відношення до України, я не відкидаю, що, можливо, в когось майбутнє України викликає тривогу і з іншого боку. А що, коли Україна, маючи величезний людський, інтелектуальний, виробничий і природній потенціал, попри всі негаразди зможе стрімко розвиватися? І зруйнує весь баланс, який є та важко складається у світі, в Європі, зокрема? Нам треба і це враховувати, і наполегливо співпрацювати з міжнародним товариством, домовлятися, торгуватися і виторговувати собі заради інтересів багатьох країн. Доводити, що ми можемо і для вас, і для себе щось робити краще за інших.

Щодо якихось резолюцій з приводу подій в Україні, їхня наявність залежатиме від членів нашої делегації в ПА ОБСЄ. Їх можна ініціювати.

— Ви сказали, що рекомендації ОБСЄ мають необов’язковий характер. Тоді навіщо приймати резолюції, обговорювати на такому високому міжнародному рівні кричущі проблеми, якщо за цим не буде санкцій з боку світової спільноти до країн-порушників тих чи інших демократичних норм?

— Санкції будуть обов’язково. З боку ОБСЄ вони можуть носити, як я вже казав, моральний характер, за якими можуть йти матеріальні і фізичні. Це міра ставлення до держави, її урядовців, бажання мати з ними серйозні справи, ділові стосунки. Хіба це не забагато? На мій погляд, саме моральна блокада є найдієвішою.

— Чи задоволені ви рівнем співпраці ОБСЄ і України на нинішньому етапі. І які питання вдалося розв’язати завдяки цій впливовій міжнародній інституції? Як ви оцінили б роботу нашої делегації?

— Декілька років віце-президентом ПА ОБСЄ працює народний депутат О. Білорус, який очолює нашу делегацію, і саме він багато зробив для того, щоб 16 сесія ПА ОБСЄ відбулася саме в Україні. Хотілося б побажати іншим членам нашої делегації такої наснаги та активності. Щодо результативності та впливовості, нагадаю читачам, що ОБСЄ та РЄ свого часу привернули увагу світової спільноти до справи Г. Гонгадзе. Його було відзначено премією ОБСЄ, яку отримала його дружина

М. Гонгадзе. Отже, ОБСЄ не тільки привернула увагу світу до того, що сталося в Україні, а й показала своє ставлення до трагічної події, що вплинуло на громадську думку в самій Україні, на ставлення до трагедії з боку колег Г. Гонгадзе, закликала їх до активних дій з відстоювання своїх професійних інтересів та рівня свободи слова. На жаль, це сталося через трагічні події, і не дай Боже нам їх повторити.

— Ви торкнулися резонансних резолюцій ОБСЄ. В 2004 році в одній із них ішлося про реєстр виборців. Нині ця тема дуже актуальна, і Україна дуже промовисто це відчула. Що заважало владі протягом трьох років виконати рекомендації цієї організації? Які можуть бути наслідки від їх невиконання?

— В якійсь мірі загрожує — за сукупним принципом. На жаль, в Україні в цьому плані немає елементарних речей — порахувати скільки у нас виборців. Добре, що, врешті-решт, політики дійшли висновку: чесні і прозорі, демократичні вибори можливі тільки за наявності повного і точного обліку виборців. Це важливий факт, хоча у всьому процесі він може розв’язувати зазначену проблему частково. Адже продовжувати недемократичність виборчого процесу можна й іншим шляхом. Наприклад, через так звані вказівки адміністраціям, «корегування» діяльності суддів. Як бачимо, для ОБСЄ щодо України і нашої країни в ОБСЄ — непочатий край роботи.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.