Такий девіз сповідує в житті народний депутат четвертого скликання, Герой України, голова наглядової ради ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1» Леонід Байсаров, якому днями виповнюється 60 років

Усі добре пам’ятають, які складні були дев’яності роки минулого століття для вугільної галузі країни. Різке коливання цін, бартер, закриття так званих неперспективних шахт. Страйки, походи гірників на Київ, стукіт шахтарських касок по асфальту біля владних будинків.

Щоправда, були й винятки. Шахти, де не лише справно платили зароблене, а й модернізували виробництво. Одна з них — «Красноармійська-Західна № 1» (на знімку). Дехто може заперечити: вона була здана в експлуатацію лише у 1990 році, а тому й не мала тих проблем, з якими зіткнулися інші підприємства вугільної галузі. Так, це — правда. Але не вся. Бо якби нею керував не Леонід Байсаров, а хтось інший, то невідомо, як склалася б доля шахти, доля гірників.

Шукати, боротися, знаходити, не здаватися

У 1990-му Леонід Байсаров очолив передпускову дирекцію шахти, а наступного року став її директором. За плечима — значний досвід роботи на різних посадах в об’єднаннях «Шахтарськантрацит» та «Красноармійськвугілля». Починав з гірничого майстра. Добре знав умови роботи шахтарів. Тим паче що й рідні працювали гірниками. Батько Володимир Гурійович, фронтовик, трудився на шахтах Донбасу більш як півстоліття. Саме він дав перші уроки шахтарського гарту Леоніду. І той не вагався у виборі професії, коли пішов навчатися у Дніпропетровський гірничий інститут.

Власні знання і досвід стали у пригоді в ті скрутні часи. Отож першого року шахта видала на-гора трохи більш як 700 тисяч тонн «чорного золота». А вже минулого — понад 6 мільйонів тонн. За рахунок чого вдалося добитися таких результатів?

Передусім була обрана правильна інвестиційна стратегія, розроблено високопродуктивні технології виїмки вугільних пластів з використанням сучасної вітчизняної та імпортної гірничої техніки. Не дивно, що саме застосування передових технологій дало змогу колективу шахти перекрити європейський рівень продуктивності праці. Міркуйте самі: в нашій країні над видобутком мільйона тонн вугілля протягом року працюють майже 3600 гірників, в Європі —1200. Шахта «Красноармійська-Західна № 1» перевершила цей рубіж. А тому їй по праву належить вітчизняний рекорд з вуглевидобутку. За 16 років на-гора видано 53,8 мільйона тонн «чорного золота». Таких показників не мало жодне вітчизняне підприємство за стоп’ятдесятирічну історію розвитку українського вугледобування.

Практичні навички Леонід Байсаров утілив у наукові розробки, що лягли в основу кандидатської дисертації, яку він захистив у 2004 році. Значна частина досліджень стала складовою Національної енергетичної стратегії. Того-таки року він був удостоєний високого звання Герой України.

Віра, надія, любов

Відомий фрацузький філософ Анрі Амієль писав: «Творити щастя і робити добро — ось наш закон, наш якір порятунку, наш маяк, зміст нашого життя. Нехай перестануть існувати всі релігії, лишень залишалася б ця: в нас буде ідеал і буде варто жити». Ця сентенція пригадується одразу, коли знайомишся з роботою благодійного фонду «Надія».

Леонід Байсаров за підтримки акціонерів Вугільної компанії заснував його у 1998 році. У той час, як держава фактично усунулася від виконання своїх обов’язків. Це був рік, коли заборгованість з виплати зарплат і пенсій сягнула своєї вершини. Коли люди похилого віку і діти, батьки яких місяцями не отримували заробленого, фактично втратили віру в життя. Саме їх узяв під свою опіку створений фонд. Щорічно «Надія» допомагає — вдумайтеся в цифру — 50 тисячам жителів області та інших регіонів країни. Згодом сфера доброчинності почала розширюватися. У вересні наступного року почав діяти дитячий юнацький центр «Надія». Він бере участь у державних і обласних програмах, спрямованих на підтримку підростаючого покоління, формування в нього духовно-культурних і моральних цінностей.

Щороку на літніх канікулах майже півтисячі юнаків і дівчат освоюють ази професії на шахті, де розпочинається їхній трудовий стаж. Окрім того, вугільна компанія, створена на базі шахти, оплачує навчання дітей гірників у профільних вузах і технікумах. А ще — хоче створити власну навчально-виховну базу.

Якось в одному інтерв’ю Леонід Байсаров сказав: «Для того щоб допомагати, треба спочатку дозріти. І не лише керівнику, а й колективу. Потрібно, звичайно, мати й обсяги виробництва, й прибуток».

Фото з архіву Л. Байсарова.