Небувала спека сушить поля, плавить асфальт і б’є по мізках. Принаймні по тих, що вдень і вночі зайняті думами про благо народне, його, народу, здоров’я і відпочинок. І таки додумалися! У пік сонячної активності, десь о 14-й годині, на центральну вулицю міста зігнали студентів миколаївських вузів, щоб своїм здоровим зовнішнім виглядом закликати вести здоровий спосіб життя. Для цього вони робили різні тілорухи спортивного і танцювального характеру, бігали, стрибали і до чогось закликали. Загалом, як могли, боролися проти СНІДу, наркоманії і туберкульозу.

У прес-релізі облдержадміністрації, організатора форуму «Жити заради майбутнього», про цю частину програми сказано так: «На кожному кварталі... лунали пісні, молодь розігрувала сценки на тему здорового способу життя, демонструвала пісенні, танцювальні, артистичні, спортивні таланти, роздавала перехожим «агітки» на тему небезпечних хвороб як соціального явища та уособлювала собою щасливе буття людей, які не мають проблем із здоров’ям та планують прожити повноцінне, гідне життя».

Ідея втекти й відскочити подалі від СНІДу, наркоманії і туберкульозу, справді, дуже оригінальна. Дешева в організації, легка в загоні студентів з викладачами і, головне, життєствердна. Є і ще один плюсик. Великомасштабний, перший в області форум, напевно, буде докладно і схвально відображено у звітах Києву.

Та, ймовірно, у звітах високі чиновники забудуть зазначити, в яких умовах проходили ігри й танці на «свіжому» повітрі. До 50 градусів на сонці!!! Медики радять у такі дні, щоб уникнути теплового удару, пити більше води, носити головний убір і максимально скоротити час перебування на вулиці. Та, мабуть, рекомендацій медиків наші високопосадовці не читають. А нестерпну спеку сприймають як щось віддалене від них. Бо сидять у кондиціонованих кабінетах і не їздять на роботу в маршрутках-«гробиках». І жодних сумнівів у потребі провести масовий захід усупереч законам природи та погоди в них не виникло.

Невже не можна було продумати інші варіанти? Наприклад, перенести таке важливе дійство на вечір чи до парку, на берег річки. Якщо вже так дуже припекло його проводити. Мабуть, припекло! Ситуація з усіма явищами, з якими боремося, справді моторошна. І саме в Миколаївській області. А, як відомо, що більше її нагнітаєш, то більше під усякі програми одержиш грошенят.

Згадалася ще одна історія. У 86-му році, після Чорнобиля, стояла приблизно така само спека. А дітей-школярів однієї з миколаївських шкіл (напевно, не однієї) послали в колгосп редиску смикати. Без панамок, води і за цілковитої відсутності інформації про те, що відбулося в Чорнобилі і який при цьому рівень радіації в нашій області. До чого це я? До аналогії...

Студенти, котрі вийшли на Радянську, дай Боже, щоб, як сказано у прес-релізі, справді «не мали проблем зі здоров’ям і прожили повноцінне, гідне життя». І нехай бігають, стрибають і веселяться в тому місці і в той час, коли самі цього захочуть. Без підказок дядечок згори, котрі піклуються про їхнє здоров’я.

Миколаїв.