Чергові 223-ті іменини «воріт Криму» пройшли б традиційно буденно й невибагливо, якби не бажання міського голови Геннадія Бабенка чимдужче вразити уяву співгородян і гостей міста ініційованим і максимально розрекламованим ним урочистим закладанням пам’ятника цариці Катерині ІІ у Центральному парку культури і відпочинку. Саме на цьому дійстві градоначальник порадив усім міщанам побувати обов’язково, що й вилилося у гучний скандал, який не посприяв тут гармонізації міжнаціональних стосунків поліетнічної громади адміністративного центру Криму.

Ця задумка викликала різке неприйняття у кримських татар, меджліс яких пообіцяв серію акцій протесту. Закладений камінь на місці, де передбачається встановити пам’ятник, що планують скопіювати з аналогічного в Краснодарському краї Росії, одразу назвали «каменем спотикання» міжнаціональної злагоди в Сімферополі українські культурно-просвітні організації й козацькі, які пообіцяли за ідею увічнення у бронзі «клятої баби, що знищила Запорозьку Січ і волю України, на цьому-таки камені заголити голову й відшмагати нижче попереку нагайками, як і личить за старим козацьким звичаєм».

Не додала іміджу Г. Бабенку його історико-архітектурна ініціатива ще й тому, що стала приводом до нової хвилі дискусій не лише вічної комунальної тематики. До традиційних запитань: коли нарешті закінчаться тут вічні муки безводдя й бездоріжжя, автопробок, надмірної загазованості, зламаних всуціль ліфтів, невилазного сміття, проблеми задавненого масштабного каліцтва й нищення парків, скверів, набережної, зелених зон, забетонування рекреаційних ділянок неконтрольованими нахрапистими забудовниками, стихійна торгівля, та чому в колишньому «місті фонтанів» вони нині не в пошані у місцевої влади — додалися нові.

Інтелігенція Сімферополя запропонувала своєму голові та його порадникам не обмежувати древню історію насправді предковічного полісу лише двома століттями його існування у лоні колишньої Російської й Радянської імперії. Натомість стурбуватися нарешті брутальною руйнацією Неаполя Скіфського — античної столиці так званої Малої Скіфії у ІІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е., на місці та з каменю й могильних плит якої й було збудовано Сімферополь.

Ще двадцять років тому 28 гектарів унікального городища на узвишші над сучасним Сімферополем було огороджено, небайдужі до історії рідного краю гурти заходили сюди лише з екскурсоводами. Замість давно омріяного інтелігенцією міста створення значимого туристичного об’єкта, тут уже давно сучасні варвари розорили павільйон під мавзолеєм, зруйнували гробницю царя, розтягли стародавні оборонні стіни...

Кому і навіщо потрібно вкорочувати віку й історії місту в серці Криму, дедалі настійніше тепер запитують інтелігентні сімферопольці, які дивуються: чому їх нинішня влада так вперто відмовляється від справжньої древньої історичної дати витоків Сімферополя? І це тоді, як жителі всіх інших європейських міст вважають їх древність чеснотою, а за честь вважатися давніми містами цивілізації борються.

Крим.