За своїми водними ресурсами Запорізька область чи не найбагатша в Україні, адже вона має близько 300 кілометрів Азовського узбережжя, Каховське й Дніпровське водосховища та силу-силенну ставків, частина яких нанесена на дрібномасштабні географічні карти. Тобто сам Бог велів, щоб тутешній люд з самого малечку вмів добре плавати та ловити рибу. Сам я навчився її підсікати на саморобний гачок у першому класі, в основному це були піскарі та карасики, бо те, що залишилося від колись повноводної Конки, навіть наприкінці п’ятдесятих років минулого століття важко було назвати річкою. А першого великого коропа спіймав вудкою в 1969 році, коли служив у Чехословаччині після відомих усьому світові подій. Отам і побачив, скільки може водитися справжньої риби в озерах та невеликих гірських річках, якщо народ дбає про примноження природних багатств. А що в нас?
Кілька років тому в Запоріжжі стався дикий випадок — двоє підлітків неподалік від Дніпрогесу видерлися на щоглу високовольтної лінії електропередач, відчепили провід і
«закоротили» його в Дніпро... Як там не згоріли самі, знає тільки Бог, але шкоди наробили величезної. Про нещасну рибу вже й не будемо згадувати — її понесло за течією і дісталася вона тільки чайкам та ракам, бо в індустріальному центрі, де час від часу трапляються викиди бруду з промислових підприємств, така легка здобич нікого не спокушає. Але й при всій нашій дикості не кожен дурень здатний створити аварійну ситуацію в енергосистемі, зате ці недоростки з таким непосильним завданням упоралися елементарно.У всі часи затоки і протоки у плавневій частині Каховського водосховища навесні ставали місцем паломництва любителів легкої здобичі. Коли починається нерест, риба сама йде до рук. Не обов’язково ставити сітки, добра підсака чи острога в темну пору доби гарантує не меншу уловистість. Щоправда, для цього треба мати міцні нерви, бо місця в плавнях партизанські — є тут і ліси, і густі бамбукової товщини та вишини очерети. Навіть спокійної пори тут наодинці моторошно ходити серед дня, а коли у пітьмі за кущем тебе вистежує рибінспекція чи міліцейський наряд, стає зовсім непереливки. Але відчайдухи прориваються і через заслони, зрідка потрапляючи в руки правоохоронців. За словами заступника начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих водних ресурсів та регулювання рибальства в Запорізькій області (так нині називається колишня регіональна держрибінспекція) Віталія Романчука, тільки за 18 днів травня було затримано 165 порушників правил рибальства, в яких вилучено 1,3 тони риби, 148 знарядь незаконного лову; їм нараховано 16715 гривень для відшкодування завданих природі збитків. До того ж у двох випадках порушено кримінальні справи за браконьєрство. Однак це — дрібничка порівняно з тим, що могло би бути за справжнього розмаху боротьби з незаконним промислом, бо управління молоде, створене лише наприкінці квітня. Та й не так страшно потрапляти в ту саму рибінспекцію, хоч і неприємно. Ну, складуть протокол про адміністративне правопорушення, примусять відшкодовувати збитки... Якщо, звичайно, не чиниш опору. От кого бояться браконьєри по-справжньому, так це — козаків, точніше артистів кінно-спортивного театру, котрих долучають до охорони Хортицьких плавнів. Від вершників не втечеш і не сховаєшся, а вони теревенів не розводять і так відшмагають кількаметровими батогами, доганяючи, що позаздриш і вужеві, з якого легко сходить шкура.
Деяке уявлення про розгул браконьєрства у регіоні дають дані про результати роботи бердянських рибоохоронців (нині і це управління перебуває в стадії реорганізації). Тільки торік вони зафіксували 4040 порушень правил риболовлі, передали адміністративні й кримінальні справи до судів на 1857 осіб, вилучили в браконьєрів 4110 зябрових сіток (кожна завдовжки 75 метрів) та 14402 інші знаряддя незаконного вилову (неводи,
«павуки», «драчки» тощо). Але нехай не вводять в оману читачів ці приголомшуючі цифри: ловлять тільки дурнів, котрі лізуть нахрапом і не заводять для свого заняття надійного «даху». Бо море, як і Каховське та Дніпровське водосховища, давно поділене.Браконьєрство стало професією
Узагалі це ні для кого не новина. Ще на початку сімдесятих років минулого століття, коли став самостійно виходити в море на баркасі, я добре запам’ятав уроки місцевого діда-рибалки: заплутаєш донку в чужій сітці, краще обріж жилку. Інакше біди не обберешся, чого доброго, а веслом по голові почастують. І справді, не встигнеш нагнутися з човна, щоб визволити з полону снасть, як уже описує поблизу тебе коло моторка — це господар сіті прийшов попередити незваних гостей, що він не дрімає. Нещасні випадки на морі трапляються всякі. Гинуть рибалки по-різному, бо
«дюральки», особливо «Казанки», мають схильність пірнати у штормову хвилю зі швидкістю кинутої сокири, але коли течія пригонить до берега човен з пробитим дном, то й гадати нічого: браконьєрська «педагогіка». Крім весел та багрів, у цих розбійників частенько на борту є рушниці, й не тільки для того, щоб стріляти в дельфінів, котрі заплутуються в сітки. Адже не випадково рибінспектори в нічні рейди в море без автоматів не виходять, але й за цієї умови шансів спіймати браконьєрів на гарячому в них небагато.Ще за радянських часів на Азові працювали серйозні професіонали кримінального промислу, існували свої
«поняття» та «дахи». Механізм цих взаємин розкрив мені колишній однокласник, коли ми відзначали двадцятиріччя з дня закінчення школи. До речі, тоді я вперше в житті скуштував осетрового балику. «А не боїшся промишляти? —запитав у однокашника, — адже ти партійний і в разі чого можеш полетіти з посади». «Розумієш, моя дружина — донька азовського рибалки, — пояснив він мені. — У цій сім’ї по-іншому не можуть жити. І про моє «хобі» знають усі, кому належить знати, однак не чіпають. Але коли, скажімо, першому секретареві, прокурору чи начальникові міліції потрібна буде осетрина, я маю її доставити в будь-яку пору доби».Ці благословенні часи давно канули в Лету, змінилася не лише схема розрахунків, а й сам механізм нелегального промислу.
— Якщо раніше браконьєрство мало індивідуальний характер, і займалися ним зловмисники у вільний від основної роботи час, то сьогодні незаконний вилов риби став постійним заняттям певних груп населення, — констатує прокурор області Валерій Кулаков. — Цей кримінальний бізнес приносить значні прибутки браконьєрам та особам, які забезпечують їхню діяльність. Форми і методи протизаконного вилову риби оперативно змінюються згідно з вимогами часу, різноманітність їхніх проявів неможливо було уявити ще декілька років тому. Сучасний браконьєр оснащений плавзасобами з потужними двигунами, супутниковими навігаційними приладами і мобільним зв’язком, радіобуями та приладами нічного бачення, має можливість безперешкодно придбати заборонені знаряддя лову, перед якими риба беззахисна. Це і стало однією з головних причин виснаження рибних запасів у водоймах області. Тому на боротьбу з браконьєрством нині спрямовуються спільні зусилля правоохоронних, контролюючих та природоохоронних органів.
Флібустьєри Азовського моря
До честі правоохоронців, вони таки оголосили нещадну війну
«рибній мафії» і вдарили в самісіньке її серце. На боротьбу з браконьєрством підняли й прикордонників. Нині «зелені кашкети» мають плавзасоби, а не безпорадно спостерігають з берега, як виходять у море швидкісні катери «джентльменів удачі». А прокуратура та спецпідрозділи міліції почали палити «дахи», які прикривають нелегальний промисел, та встановили жорсткий контроль за промисловиками, котрі фактично стали такими собі флібустьєрами Азовського моря (пірати, що перебувають на службі в його величності короля. — Авт.). Прокурорський аналіз засвідчив глибоку корумпованість працівників рибоохоронних органів. Так, протягом 2005—2006 років Азовське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів (м. Бердянськ) не здійснило жодної перевірки дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов’язаної з промисловим виловом риби, а інспектори Нижньодніпровського державного басейнового управління (м. Запоріжжя) в першому півріччі 2006 року виявили лише два порушення правил промислового лову риби і вилучили у винних осіб лише 48 кілограмів риби. Але це, так би мовити, інформація для роздумів. Далі почалася серія розвінчувань посадовців рибоохорони, з яких один до того «змалився», що брав хабарі не доларами, а живими раками...Дісталося на горіхи й промисловикам, котрі скористалися державним квотами вилову як ширмою для прикриття своєї браконьєрської діяльності. Тільки за період з жовтня по грудень 2005 року Бердянська природоохоронна прокуратура порушила шість кримінальних справ стосовно посадових осіб рибодобувних підприємств, які використовували в роботі заборонені знаряддя лову, чим завдали державі збитків на 280 тисяч гривень. Справи розслідувані й розглянуті судом, усіх винних осіб притягнуто до відповідальності.
Після того, як у травні 2006 року в Бердянську відбулася міжвідомча нарада з питань охорони рибних запасів, спільні рейди на Азовському морі стали не тільки систематичними, а й результативними. Зокрема, під час браконьєрського промислу було затримано траулери
«Удачный», що належить ТОВ «Транс-сервіс», «Саор-2» — ТОВ «Рибфлот», «Шквал» — рибкооперативу імені 1 Травня. Звичайно ж, винних притягли до відповідальності. А в листопаді та грудні прокуратура порушила кримінальні справи проти посадових осіб СФК «ГУД МЕН Ко» та ВАТ «Крим Інтеройл», з вини яких було завдано збитків рибним ресурсам на загальну суму майже 197 тисяч гривень.Є в Бердянську така собі цікава наукова установа із загадковою назвою
«АзПІВДЕННІРО», розшифрувати яку не можуть і місцеві рибалки. Та справа навіть не в назві, а в тому, що установа виконує науково-дослідний лов у межах області та дає висновки про обсяги квот чи проведення профілактичної путини в періоди, коли в спеку риба скупчується біля берега й починається замор. А оскільки дослідження за науковими програмами тут здійснювали так звані позаштатні спостерігачі, тобто працівники рибодобувних підприємств, то мимоволі напрошується висновок: а хто ж собі ворог? Заради справедливості треба зазначити, що керівництво установи негайно виконало припис прокуратури, і це «вікно» прикрили...Щоби довго не розписувати перипетії
«війни» з браконьєрами, зазначимо, що працівники правоохоронних та контролюючих органів зруйнували мережу реалізації незаконно виловленої риби на ринках Запоріжжя, Бердянська, Приморського, Приазовського та Якимівського районів, розгромили кілька «диких бригад», що промишляли в заповідному Молочному лимані. Цю хроніку «бойових дій» можна продовжувати безкінечно, бо поки є на світі риба, будуть і ловці. Хотілося б тільки, щоб вони рибалили на законних підставах і думали про нащадків, котрим має дістатися в спадок не лише переоране тралами дно моря, а й весь прекрасний тваринний світ, який його населяє.А поки маємо те, що маємо
Рішучий наступ на браконьєрство простий народ таки відчув — риби на ринках хоч і не поменшало, та стала вона набагато дорожчою. Тому й подейкують, що сильні світу цього влаштували черговий переділ і знищили руками правоохоронців своїх конкурентів. Якась логіка в тому є, адже потужні промислові структури не люблять ділитися прибутками з дрібними рибальськими бригадами, а браконьєри їм, як кістка в горлі. Тому й громлять нещадно піратське плем’я. Але ж ми пересвідчилися і в тому, що там, де немає господаря, немає і риби. І не буде, якщо не відтворювати її запаси. На жаль, в останнє десятиріччя наша держава цьому питанню майже не приділяє уваги. Якщо на російському березі Азова працюють вісім рибозаводів, то на нашому до останнього часу не було жодного. І лише нещодавно в Бердянському районі введено в експлуатацію приватний завод з відтворення поголів’я осетрових. На Каховському водосховищі вирощує молодь прісноводних риб колишній рибокомбінат, що перейшов у власність ВАТ
«Мотор Січ», але її розкуповують підприємці, котрі орендують ставки. І те, що потрапляє в державні води на скупі дотації з бюджету, можна полічити на пальцях. Тим часом водосховище дедалі рясніше заростає водоростями й потихеньку перетворюється на болото. І дедалі частіше в літню спеку тут трапляються замори. Тож із однією бідою наче і впоралися, але від безриб’я не врятувалися...Запорізька область.
