Хоча увага громадськості України раз по раз прикута до військового арсеналу в Новобогданівці, де вже тричі лунали лиховісні вибухи, що завдали великих збитків, на Чернігівщині є не менш потужне небезпечне місце. За кільканадцять кілометрів від райцентру Ічня розташований один із найбільших складів боєприпасів в Україні (таких було вісім у колишньому СРСР!).

Колись надсекретний таємний об’єкт після вибухів у Новобогданівці стає дедалі відкритішим для різноманітних інспекцій, місцевих органів влади. Перевірки показали: зі сховищами, де розміщується на 400-гектарній площі десятки тисяч не тонн, а вагонів(!) боєприпасів, треба негайно щось робить! У 2005 році вже пролунав перший дзвіночок-попередження: 10 листопада під час відправлення на утилізацію реактивних снарядів до пускової установки «Град» (їх вантажили, як дрова!) один з них був приведений у дію і, пробивши борт автомобіля, влучив у дерево. На щастя, троє військовиків від вибуху отримали лише легкі поранення, а ракета не поцілила у сховище...

Як дізнаємося з довідки начальника УМНС України в Чернігівській області, П. Моцаря, у прирейковій зоні на непідготовлених тимчасових майданчиках з порушенням відповідних вимог зберігається 517 вагонів боєприпасів. У 60 сховищах потребує ремонту покриття. На 88 відкритих майданчиках зберігаються снаряди, які згідно з нормативними документами повинні бути у закритих спеціальних сховищах. Вийшли терміни перекладки штабелів з боєприпасами в кількості 2372 умовні вагони. Уже не придатні до зберігання снарядів в нормативних умовах 274000 ящиків різних розмірів. Штабелі ящиків з боєприпасами на відкритих майданчиках та платформах (58 місць відкритого зберігання, або 4090 умовних вагонів!) не захищені від дії прямих сонячних променів.

Стосовно незадовільного стану пожежної та техногенної безпеки території військової частини А-1479 висловили своє занепокоєння у зверненні від 28 грудня 2006 року до Президента України, Кабінету Міністрів України, Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони депутати обласної ради. За ініціативи голови облдержадміністрації Миколи Лаврика у березні цього року за недоліки в роботі звільнено командира бази боєприпасів полковника Олександра Богдана. На його місце призначено підполковника Володимира Калінчука. На жаль, однієї заміни керівника на іншого замало. Щойно висловив стурбованість ситуацією зі зберіганням боєприпасів під Ічнею народний депутат України Григорій Маньковський, який направив депутатський запит міністру оборони А. Гриценку, іншим високопосадовцям. Адже, за його переконанням, фактично нічого не робиться для фінансування заходів безпеки на такому важливому об’єкті. Це підтвердив і голова Ічнянської районної ради Олександр Сенчик:

— Я був на сході жителів населеного пункту, розташованого поряд із військовою частиною. Люди по-справжньому занепокоєні, що для розв’язання проблем зберігання боєприпасів, поліпшення екологічної ситуації практично нічого істотного не робиться. Мешканці змушені вживати воду, в якій концентрація шкідливих речовин у 10 разів перевищує норму. Прикро, але навіть заплановані в бюджеті України понад три мільйони гривень для військової частини сьогодні не освоюються. Сюди треба десятки мільйонів гривень! Звичайно, всі ці питання повинні комплексно вирішуватися в Києві.

...Найпекучіша проблема бази зберігання боєприпасів — 360 тонн легкозаймистого пороху, який накопичився після утилізації снарядів. Він насправді може стати детонатором для вибуху всього громаддя вибухових речовин, що зберігаються поряд. Досить сказати, що в радіусі 16 кілометрів (потенційна дія осколків!) довкруж складу розташовані 19 населених пунктів.

Цікаво, що 360 тонн пороху практично нічиї. Адже вони залишились у спадок військовій частині від спільного україно-американського підприємства «Єлайнт-Київ», яке займалося вирізанням із снарядів латунних оболонок. Ця фірма збанкрутувала, а порох від її діяльності залишився. Як зазначають фахівці, він може спалахнути навіть від перепаду температур!

Місцева районна влада разом з командуванням вирішили спалити порох. Але, як з’ясувалося, зробити це непросто. Запротестували жителі найближчого села Сезьки, депутати якого не надали згоди на виділення майданчика для цієї роботи, оскільки запідозрили, що така акція негативно позначиться на стані здоров’я мешканців населеного пункту. Керівництво району «підкупило» іншу сільраду.

Восени минулого року депутати Ольшанської сільської ради на п’ятій сесії прийняли рішення про надання погодження на виділення земельної ділянки для спалення пороху. Щоправда, не за «так». А за умови будівництва підвідного чотирикілометрового газопроводу від села Гмирянка до Ольшан, проведення капітального ремонту сільської дороги по вул. Революції 1905 року. На жаль, з обіцяного заплановано зробити лише останнє силами району. А будівництво газопроводу під силу вирішити області, але звернення з цього приводу голови райради О. Сенчика в Чернігові не підтримали. І хоча всі служби дали «добро» й нині готують документацію на виділену земельну ділянку, схоже, в Ольшанах уже панують інші настрої.

Принаймні ольшанський сільський голова Тамара Мілейко у розмові зі мною висловила сумнів, що їхнє рішення після стількох місяців чинне. Одне слово, жителів села теж можна зрозуміти: чому вони повинні випробовувати долю без вигоди?

На щастя, 200 тонн пороху мають забрати в Шостку для переробки. Це дещо «розсмокче» проблему. Але не повністю!

Чернігівська область.

На знімку: склади боєприпасів під Новобогданівкою.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ (з архіву «Голосу України»).