Восени 1992 року в невеличке місто Пологи приїхало багато іноземних спеціалістів, котрі почали монтувати технологічне обладнання в новозбудованому корпусі майбутнього україно-італійського спільного підприємства «Дніпрокераміка». Через невлаштованість нашого життя з італійцями відбувалися кумедні пригоди, які були наче продовженням знаменитого в радянські часи кінофільму, але цей період пологівцям запам’ятався тим, як свято вони вірили у щасливу долю молодого заводу. Хоча керамічне виробництво для міста, що розташоване на потужному родовищі глин та каолінів, було не нове і ним уже займалися на сусідніх підприємствах (кахель виготовляли на заводі «Коагулянт», а посуд — у філії Запорізького абразивного комбінату та в ЗАТ «Мінерал»), перспектива видавалася просто-таки райдужною. Але, на жаль, доля була милостива не до всіх: від філії абразивного залишилися тільки порожні виробничі корпуси, а сусіди самі відмовилися від надто клопітного й затратного виробництва в умовах, коли вітчизняний ринок завалили дешевою імпортною продукцією.

У листопаді 1993 року «Дніпрокераміка» видала першу продукцію і з’ясувалося, що місцева сировина не відповідає рецептурі італійської технології. А потім почалися і проблеми із засновниками, бо замість реальних активів абразивного комбінату в статутному фонді був кредит збанкрутілого банку «Україна». У критичній ситуації підприємство очолив Андрій Чеберко, і з квітня 1998 року воно продовжує свою біографію як товариство з обмеженою відповідальністю. Після того, як з допомогою вчених Дніпропетровського хіміко-технологічного університету вдалося докопатися до тонкощів рецептури приготування керамічної маси і владнати фінансові негаразди, «Дніпрокераміка» стала лідером вітчизняного ринку сантехніки. Основою нинішніх успіхів колективу є технологічний прорив, здійснений зусиллями команди Андрія Чеберка, і раціональна маркетингова політика. Продукція підприємства широко представлена у всіх регіонах України, популярна в близькому зарубіжжі. Крім Росії, Білорусі, Молдови, вона має неабиякий попит у Казахстані та Азербайджані. Особливо приємно, що пологівська сантехніка здобула визнання у вибагливих москвичів, адже конкуренція на ринку російської столиці надзвичайно жорстка.

То чим беруть вироби «Дніпрокераміки» серця потенційних покупців? Адже, по суті, це банальні речі — умивальники та унітази, без яких, однак, у повсякденному житті не обійдешся. І дуже важливо, щоб такі вироби мали приємний вигляд та сучасні форми, були високоякісними і зручними в користуванні, а головне — по кишені будь-якому споживачеві. Бо це не так званий санфаянс, а осклований фарфор, котрий практично не поглинає воду і зберігає високу механічну міцність протягом десятиліть. Усі моделі «Дніпрокераміки» створені з позиції високої гігієнічності і мають душовий злив по колу бортика. До того ж це єдина сантехніка, що була розроблена для стандартних українських систем каналізації на вітчизняному підприємстві. Є моделі, коротші від стандартних компактів на 5 — 6 сантиметрів, що має неабияке значення для розміщення у крихітних санвузлах «хрущовок».

Пологівці не спиняються на досягнутому, постійно оновлюють свою продукцію, чутливо реагуючи на найновіші тенденції європейської моди. Це не означає, однак, що вони лише «передирають» дизайн італійських, іспанських чи шведських виробників, чим «славляться» китайці, а придумують свою «ізюминку», яка одразу привертає увагу і виділяє поміж іншої такої продукції. Скажімо, якщо в 1999 році ТОВ «Дніпрокераміка» стало переможцем всеукраїнського конкурсу «Лідери ХХІ століття» і здобуло відзнаку «Вища проба», то вже восени 2002-го на ХХVІІ Міжнародній конференції з якості, що проходила в Женеві, воно було вшановане Міжнародною Зіркою якості в Золотій категорії. Кожна нагорода дорога по-своєму, бо це свого роду успішно складений іспит для просування на ринку нового виду продукції. Зокрема, наприкінці травня будівельний гіпермаркет «Будмен» проводив у Харкові велике театралізоване свято «Будівельний фестиваль», на якому пологівці представили нещодавно введений у серію компакт «Сієна» (є таке чудове місто в Італії) і здобули золотий сертифікат та приз глядацьких симпатій. Виріб того вартий, адже має сучасні комплектувальні, антибактеріальне покриття, два рівні зливання води, тому незабаром посяде гідне місце на ринку поліпшеної сантехніки.

— Ми готові порадувати співвітчизників ще сучаснішою продукцією, — розповідає генеральний директор Андрій Чеберко. — Є в нас модельний ряд меблевих умивальників і зовсім новий компакт. Пропонуватиму технічній раді назвати його «Балі» на честь індонезійського острова, де люди живуть у гармонії з навколишнім світом. Хотів би, щоб читачі «Голосу України» знали про працівників, котрі доклали найбільше зусиль до створення такої чудової речі. Це — головний технолог Оксана Філіпенко, помічник генерального директора з якості Марія Гришечко, начальник гіпсомодельної дільниці Максим Завада, модельник Валерій Метельченко, ливарники санітарно-керамічних виробів Михайло Ковпак, Сергій Рощин та Олександр Гам, глазурувальники Юрій Шелухін та Олександр Давидюк.

Та, мабуть, не про це сьогодні треба вести мову, а про ту ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку. Він потребує захисту з боку уряду. Якщо ми можемо успішно конкурувати з продукцією кращих європейських фірм, які мають таке само високе податкове навантаження, то проти дешевого китайського імпорту, що дотується їхньою державою, а часто має й контрабандне походження, боротися на рівних просто неможливо. Українські товаровиробники покинуті напризволяще в умовах, коли різко дорожчають енергоносії та сировина, і ми нині виживаємо лише за рахунок нарощування обсягів випуску продукції. Але ж так безкінечно не може тривати. Якщо останніми роками «Дніпрокераміка» була одним з регіональних лідерів стосовно розміру заробітної плати, то нині ми почали відставати від кращих підприємств. У працівників, зайнятих в основному виробництві, вона становить близько трьох тисяч гривень, але ж гідну винагороду за свій внесок хочуть отримувати й представники інших професій. А такої можливості ми вже не маємо...

Стурбованість Андрія Чеберка розділяють більшість керівників промислових підприємств, бо, на жаль, наші політики замість того, щоб створювати сприятливий мікроклімат для розвитку вітчизняної економіки, чубляться за престижні крісла у столичних установах і нічого більше знати не хочуть. Тим часом європейці прогнозують у недалекому майбутньому справжній будівельний бум в Україні і всерйоз готуються скористатися ним для нарощування своїх капіталів. Невже ми такі нещасні, що, маючи сучасну індустрію будівельних матеріалів і висококваліфіковані кадри будівельників, на своїй рідній землі віддамо цю роботу комусь?

Запорізька область.

На знімку: сортувальник сантехнічних виробів Сергій Продан та пакувальник Володимир Кириченко.

Фото автора.