Результати аудиторської перевірки, проведеної нещодавно на заводі імені 61 комунара, несподіванкою не стали. Про те, що ровесник міста — найстаріший у галузі суднобудівний завод терміново має потребу в реанімації, не раз писав «Голос України», говорили з усіх трибун Миколаївський міський голова Володимир Чайка і колишній директор 61-го Валерій Агафонов.

Проте єдина реакція, що була з боку обласної влади, — зміна керівника підприємства. Або, як пояснював глава облдержадміністрації Олександр Садиков, заміна неефективного менеджменту на новий, а отже, — ефективний. На жаль, кадрові перестановки не змогли розв’язати накопичені роками проблеми заводу. Аудиторська перевірка тільки підтвердила, що вони є.

Імідж — ніщо?

Спрацювання основних фондів становить 61 відсоток, залишкова їхня вартість 97,5 мільйона гривень. Оборотні активи —всього 48,5 млн. гривень, а пасивів понад 136 млн. З усіх активів 40 мільйонів важко назвати запасами, бо в цю суму входить або специфічне устаткування, що складно реалізувати, або матеріали на складах. Крім того, усі стапелі заводу — під незавершеним будівництвом. По суті, вони перетворилися на своєрідні камери схову, — судна на них не добудовуються, а просто стоять там. З цієї причини неможливо брати нові замовлення й укладати договори.

До речі, на одному зі стапелів уже понад вісім років стоїть готовий на 56 відсотків рефрижератор для грецької компанії «Ласкаридіс». Цей останній (із серії в 17 суден замовлення) сьогодні оцінюють у 32—35 мільйонів доларів. Ще в 1997 році, коли стало зрозуміло, що виконання контракту по кожному грецькому судну обертається збитками для заводу, а невиконання — великими штрафними санкціями, уряд прийняв рішення дотувати будівництво рефрижераторів з держбюджету. Але ні в минулому, ні в нинішньому році завод для цього не одержав ані копійки. Хоча кошти було закладено в держбюджеті.

А сьогодні судновласник Анастасіс Ласкаридіс подав позов до Лондонського арбітражного суду на державу Україна, державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» і Промінвестбанк, що надав банківську гарантію, на суму близько 40 мільйонів доларів. Вимоги грека цілком обгрунтовані й зрозумілі: або добудуйте судно, або поверніть гроші. Як каже екс-директор заводу Валерій Агафонов, сперечатися із впливовим судновласником собі дорожче: «Ласкаридіс» цілком оплатив замовлення, тому має рацію. А для України такий прецедент загрожує можливістю арешту майна держави за кордоном». До того ж Анастасіс Ласкаридіс уже має досвід арешту державного майна. Зокрема, за позовом близьких йому офшорних компаній було арештовано 14 російських супертраулерів за частину держборгу Росії перед Паризьким клубом кредиторів.

Борг перед грецькою компанією — серйозний удар і по іміджу держави, і по репутації заводу. Вже сьогодні багато потенційних замовників при згадці про завод імені 61 комунара асоціюють його з горезвісним грецьким рефрижератором, тож роблять висновки про недовіру українському заводу.

Благодійник із Херсона

Тягнуть завод на дно і численні борги, й інший баласт. Досі держава не визначила долю крейсера «Україна», що дорого утримувати, немає можливості добудувати і продати нема кому. Ймовірно, що унікальний крейсер, який символізував міць України, поріжуть на метал. Але поки що рука не піднімається.

Основним кредиторам завод заборгував понад сто мільйонів гривень, збитки за минулий рік становили 12,5 мільйона, у 2007 рік увійшли із заборгованістю у зарплаті в 7,6 мільйона, що сягнула 12 мільйонів.

Щоправда, стосовно останньої цифри, то на відкритій для преси нараді нинішній директор заводу Ігор Козирєв порадував новиною. Він повідомив, що борги із зарплати цілковито погашено. Подивувала й наступна новина. Виявляється, наші борги у зарплаті погасив сусід — «Херсонський суднобудівний завод». Вірніше, не з власної кишені, а під гарантії цього підприємства було взято банківський кредит.

Така доброчинність багатьох здивувала. Погодьтеся, складно зрозуміти, чому раптом ні сіло ні впало чуже підприємство беруть за чужі борги. Таємницю розкрив директор ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» Василь Федін. Сьогодні, до речі, «ХСЗ» — досить успішне підприємство, хоча ще два роки тому так само, як і 61-й, був у боргах, як у шовках. У 2004 році завод купив російський бізнесмен Вадим Новінський через свою українську компанію «Євроресурс». Бізнесмен одразу дав дев’ять мільйонів гривень на погашення боргів із зарплати, а ще дев’ять мільйонів компенсації підприємство сплатило протягом двох років за рахунок господарської діяльності. І виплачувати було чим. Різке збільшення обсягів виробництва «ХСЗ» вивело його на друге місце в українському суднобудуванні.

Але повернімося до таємниці. Або, вірніше, до причин бажання, що раптом зненацька з’явилося в херсонців, — допомогти миколаївським корабелам. Як повідомив глава облдержадміністрації Олександр Садиков, у лютому цього року, перебуваючи в Херсоні, Прем’єр-міністр України Віктор Янукович попросив Вадима Новінського допомогти Миколаївському суднобудівному заводу ім. 61-го комунара. Трохи дивним, звичайно, здається таке прохання, висловлене вищим українським чиновником приватній особі, громадянинові іншої держави. Ні тобі офіційних доручень, ні постанов або інших документальних звернень. Ось так просто і по-демократичному — підсобіть, мовляв.

Але за таку демократію свого часу було звільнено директора заводу імені 61-го комунара Валерія Агафонова. Він так само, як і нинішнє керівництво, чудово розумів, що без інвестицій завод не підняти. І також спробував знайти інвестора. Знайшов. Мало того, з приводу того інвестора було офіційне доручення Кабінету Міністрів. Але, вочевидь, не сподобався ні директор, ні його пропозиції.

А як із приватизацією?

Є і ще одна дивина у справі «61-го» заводу. Торік уряд вирішив приватизувати його, потім виключив зі списків об’єктів, що належить приватизувати. Сьогодні знову активно обговорюється питання про приватизацію. Чи не тому, що єдиного власника вже знайшли? Адже погодьтеся, важко повірити, що російський бізнес, вкладаючи свої кошти, не сподівається на певні преференції, коли питання про роздержавлення буде вирішено остаточно.

З цього приводу досить емоційно і сміливо висловлюється Миколаївський міський голова Володимир Чайка: «Те, що відбувається сьогодні на державному підприємстві, — спроба прихованої, таємної приватизації. Якщо ми готуємося до продажу «61-го», то треба відкрито заявити про це і відкрито її провести. За участю інших зацікавлених підприємств, думки депутатів обласної та міської рад». Занепокоєння В. Чайки можна зрозуміти і пояснити. У місті були приватизовані два велети суднобудування, — «Дамен Шип’ярдс Океан» і Чорноморський суднобудівний завод. У першому випадку — приклад успішний, чого не можна сказати про ЧСЗ, що обріс боргами й іншими проблемами.

Що очікує «61-й» суднобудівний? По-перше, «оптимізація кількості працівників». Так заявив директор заводу Ігор Козирєв. Реально це означає скорочення штатів. З початку року вже звільнили 201 працівника, 12 — за скороченням, інших — за власним бажанням. Звільнятимуть ще 300 осіб. По-друге, завантаженість виробництва. В усякому разі, її обіцяють нові друзі чи господарі(?) з Херсона. Сусіди вже діляться своїми замовленнями або залучають наших робітників на суднороботи до Херсона. По-третє, залишається поки що не вирішеною кадрова проблема. Зі скорочених працівників практично всі — ітеерівці чи допоміжні робітники. І диспропорція зберігається. На одного працівника основного фаху — 2,5 допоміжних. На підприємстві бракує робітників основних спеціальностей — збирачів і зварників. А без них про нові замовлення годі й мріяти.

Виходи з кризового стану пропонують різні. Це і приватизація, про яку йшлося вище. Сподіваються і на державу. Адже завод поки що — державний, і кошти на деякі програми в бюджеті закладено. Можна, зрештою, чесно визнати: «Не варто зберігати завод у нинішньому вигляді, недоцільно. А на його місці побудувати елітне житло, бізнес-центри, залишити невелике виробництво, приміром, яхт і катерів». Загалом, думати є над чим. Але час не чекає.

Миколаїв.