Сьогодні мало хто з нас може похвалитися гарним почерком. А ось у Китаї каліграфія — це мистецтво. Щоб стати професійним каліграфістом, треба закінчити спеціальну чотирирічну школу, скласти чимало іспитів. Проте потім перед випускниками відкриваються справді широкі можливості. Фахівці з каліграфії потрібні і на урядовій службі, й на приватних підприємствах. А школа каліграфії — одна у всьому Китаї, у місті Шаосінь (провінція Чжецзян).
Це місто обрали не випадково. Задовго до нашої ери один з правителів провінції Чжезцян Гу Дзян вирощував тут орхідеї. Під час правління династії Цин (третє століття до нашої ери) сюди прийшов відомий майстер каліграфії Ванг Си Цзи. Неповторні пейзажі надихнули майстра, і він почав творити свої ієрогліфи, п’ючи рисове вино. Щоб побачити роботи Ванг Си Цзи та повчитися у нього, до Шоасіня з’їжджалися кращі каліграфісти Китаю. Тепер традицію Ванг Си Цзи продовжують студенти школи каліграфії.
Як пояснили вчителі школи, в цьому мистецтві немає зайвих рухів, штрихів. Митець має повністю відтворити ієрогліф свого вчителя або з книги, без права на жодні зміни. Студенти школи розповіли, що спочатку вони мусять стати справжніми майстрами і лише потім отримають право на власний стиль. До того їхня справа — копіювання.
Це справді дуже складне мистецтво. Я пересвідчилася у цьому на власному досвіді. Пензель треба тримати під кутом 90 градусів до паперу. Для писання потрібні спеціальні чорнила та зразок ієрогліфа, який ви збираєтеся відтворити. Іноді здається, що повторювати доводиться не лише форму ієрогліфа, а й кожен рух того, хто до вас його писав. Це настільки захоплює, що починаєш розуміти, чому багато китайців вечорами не йдуть до кафе на пиво, а збираються біля озер у парках, вмочують пензлі у воду і пишуть на камінні ієрогліфи.
Шаосінь—Київ.
