Припекло — і розморило

Спека поламала чимало прогнозів про валовий збір зернових. Поза тим посуха в південних і почасти в центральних областях навряд чи призведе до непоправних втрат, у чому переконують надміру збентежені політики, хоч близько 20 відсотків зерна певних сільгоспкультур ми таки недорахуємося. Важко переоцінити значення урядової постанови «Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року», та чому вона вийшла в червні, а не в квітні—травні, коли, власне, припекло? Не інакше як одразу ж розморило. Постраждалі від «теплового удару» аграрії зрадіють бюджетним компенсаціям, але за нерозвиненої системи страхування агроризиків підрахунок збитків обернеться черговим переділом компенсацій «під своїх». Уряд розумно пропонує відстрочки за кредитами, однак, ясна річ, їх пролонгують не всім, хто цього потребує.

Усе це не полегшить поточного фінансового становища аграріїв, а дасть ефект пізніше. Зі свого боку, зернотрейдери, як і раніше, не бачать предмету торгівлі й не укладали ф’ючерсних угод. Загроза подорожчання хліба в роздрібній торгівлі стає реальною навіть за наявності грошей у бюджетах і зерна в засіках. У Дніпропетровську вже «полюють» на борошно, яке дорожчає мало не щодня. Прем’єр-міністр Віктор Янукович запевнив: хліб не подорожчає. У червні так і буде. На ринок натиснуть жорстким контролем за торговельними надбавками і рівнями рентабельності, розширивши ареал держрегулювання аж до вершкового масла.

У роздробі цінників на хліб не поміняють, хоч борошно деінде подорожчає на 25—30 відсотків на інерції переляку, спричиненого балакучими політиками. Звичного у червні зниження цін на овочі, крупи та макаронні вироби годі чекати. Опосередковано подорожчання пального зачепить продовольчий ринок, але м’ясо не подорожчає, а пташине дешевшатиме й далі. У столиці зростуть торговельні обороти лікеро-горілчаної галузі під впливом рішення «Київспирту» підняти відпускні ціни з липня на всі види харчового спирту. Споживчий ажіотаж — вірусна хвороба.

Пальне дорожчатиме адекватно до попиту на нього на світових ринках і до потреб аграріїв. Рентабельність дизпалива на АЗС буде якщо не нульовою, то від’ємною, і вони її перекриватимуть виторгом від продажу бензинів. Динаміка цін буде не нижча, ніж у травні: нафтопродукти за місяць подорожчають на 12—13 відсотків. Середня вартість літра А-95 — на 10—15 копійок. Не стане доступнішим і пропан-бутан, який цікавий о цій порі передусім для експортерів. Тож традиційної дефляції на початку літа ми не побачимо. Запевняють, що інфляція не перевищить 0,5 відсотка з огляду на насиченість ринків (і особливості нової методики розрахунку індексу споживчих цін). Попри те, що спостерігається низька інфляція, в річному вимірі ціновий тиск перевищує 10,5 відсотка. Тож не варто очікувати зниження кредитних ставок. Банкірів зобов’язано показувати реальну ставку за кредитами, тож не інакше як вони подорожчають.

Керівники концернів «Укратомпром» і «Росатом» уклали протокол про створення СП з видобутку урану. Це чи не найбільш резонансна подія тижня. За прикладом Казахстану та Узбекистану ми відкрили доступ сусідам до покладів урану і цирконію. Конкретно — до родовищ Східного ГЗК, які на сьогодні є єдино прибутковим активом концерну «Укратомпром». Навзамін обіцяно технології і (гіпотетично!) деякі активи з фабрикації ядерного палива (не плутати зі збагаченням урану). Фігурально кажучи, ми поміняли ковзани на сани: можливість рухатися самостійно — на тягловий механізм з наїждженим у газовій сфері вектором руху. Намір створити СП, корпоратизувати активи атомної енергетики, зупинка експорту урану та інше веде до посилення залежності від Росії у ще одній чутливій сфері — торгівлі й розподілі електроенергії. Поки що ми відмовилися торгувати ураном за світовими цінами, які від початку року зросли вдвічі (на сьогодні — 300 доларів США за кг). Почім продаватимемо росіянам — комерційна таємниця, але вочевидь дешевше. Дехто як позитив розцінює той факт, що переорієнтація на Схід дасть змогу нашим компаніям уникнути євростандартів відкритості та стабілізує ціни на електроенергію. Пусте — якраз надмірна закритість енергобізнесу і заважає стабілізувати ціни, породжуючи, м’яко кажучи, непорозуміння навіть у вищих сферах. Свіжий приклад — суперечлива риторика Президента РФ Володимира Путіна на тему, хто кого дотував у минулому столітті ціною 80 доларів США за тисячу кубометрів природного газу і чи можна вважати азійський газ російським тільки тому, що він транспортується їхньою територією.

Коли з’ясували, що контрольний пакет акцій столичного інституту «Енергопроект», хрещеного батька багатьох АЕС, вже належить росіянам, спало на думку, що процес рухається поза свідомістю. Мимоволі це підтверджує і ФДМУ, визнаючи, що традиційно провалює план з відрахувань до бюджету. За п’ять місяців перераховано 1,449 мільярда гривень, тож чи не така само доля спіткає і план за перше півріччя? Доки приватизаційні надходження фінансують бюджетні витрати, це зачіпає інтереси всіх українців. За Валентиною Семенюк, процес блокують рішення судів і небажання інвесторів змагатися за державні активи. Це добре ілюструють невдалі спроби продати на наших біржах 1 відсоток акцій «Укртелекому».