Відповідний законопроект «Про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення якості імпортної сільськогосподарської продукції)» нещодавно прийнято парламентом в цілому. Документ передбачає у Законі «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» знову прописати: «Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає обов’язковій сертифікації (крім сировини, яка ввозиться виключно для виробництва товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації)...».

Варто нагадати, вимогу щодо обов’язкової сертифікації імпортної сільгосппродукції було виключено із Закону «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» у листопаді 2006 року під час прийняття Закону «Про ветеринарну медицину». Нібито, на вимогу СОТ. Тією зміною ставився поза правовим полем ефективно діючий механізм захисту прав громадян на споживання якісної та безпечної харчової продукції і вітчизняного ринку від контрафактних харчових продуктів. Також створювалися сприятливі умови для ввезення в Україну неякісної та небезпечної продукції за демпінговими цінами невідомого походження, що негативно вплинуло б на конкурентоспроможність аналогічної продукції вітчизняного виробництва.

За час існування Української державної системи сертифікації продукції — УкрСЕПРО починаючи з 1994 року були неодноразові спроби її скасувати, зокрема шляхом внесення відповідних змін у чинне законодавство. Згідно з вимогами УкрСЕПРО у постачальника (імпортера) є дві можливості — або сертифікувати кожну партію продукції, або отримати сертифікат на її серійне виробництво та ввезення в Україну на термін від двох до п’яти років.

Мотивацією пропозицій із скасування обов’язкової оцінки відповідності харчової продукції була недостовірна інформація українських імпортерів — нібито в країнах—членах СОТ, зокрема Європейському союзі, сертифікації харчової продукції не існує. Насправді в ЄС діє розгалужена система захисту прав споживачів. Реалізувати харчові продукти без підтвердження їх безпечності відповідними документами, виданими або визнаними в межах ЄС, через ринкову мережу неможливо. В країнах—членах ЄС діє 84 органи з сертифікації харчових продуктів, висновки яких вселяють довіру населенню щодо якості та безпечності харчових продуктів.

Жорсткий контроль за імпортованими харчовими продуктами встановлений у США, Канаді, Австралії та Японії. Обов’язкова сертифікація запроваджена, приміром, в Індії (має перелік із 109 продуктів), Аргентині, Бразилії. Експерти, які аналізували відповідність законодавства України вимогам СОТ, не ставили умовою вступу нашої країни до Світової організації торгівлі скасування сертифікації імпортної сільськогосподарської продукції. Нормативним документом Комісії ООН «Кодекс Аліментаріус» — «Принципи перевірки та сертифікації харчових продуктів при імпорті та експорті» зазначено: «...система перевірки та сертифікації харчових продуктів повинна застосовуватись всюди, де тільки це необхідно, задля того, щоб забезпечити відповідність харчових продуктів та систем їх виробництва вимогам, що забезпечують захист споживачів від ризиків, які виникають як від самих харчових продуктів, так і від недобросовісної практики їх збуту, а також для стимулювання торгівлі на основі точного опису продукту».

Запровадження в Україні обов’язкової сертифікації продукції дало змогу подолати технічні бар’єри в торгівлі з країнами СНД, створити захист внутрішнього споживчого ринку від неякісної, а часто і небезпечної для життя і здоров’я людей продукції. Так, за даними Держспоживстандарту України, тільки у 2006 році та першому кварталі 2007 року більш як у 500 випадках органами з сертифікації України було відмовлено у видачі сертифікатів відповідності на імпортну харчову продукцію. Зокрема, походженням з таких країн, як Бельгія (м’ясо куряче рублене за вмістом антибіотиків), Бразилія (чверть свиняча та свинина в напівтушах — неповний пакет документів для сертифікації), Грузія (лист лавровий за мікробіологічними показниками), Іран (виноград сушений, вміст діоксиду сірки перевищував у 6 разів), Іспанія (шпик свинячий та паприка мелена за наявності патогенних мікроорганізмів), Китай (арахіс — перевищення у 25 разів граничного вмісту мікотоксинів, які мають канцерогенні та мутагенні властивості), Німеччина (каркаси індичі заморожені — вичерпаний термін придатності), Польща (пелюстки суданської троянди — каркаде за мікробіологічними показниками), Туреччина (шоколадні вироби, які виготовлені не з шоколаду), Угорщина (курячі спинки за вмістом антибіотиків, печінка яловича — вміст масової частки міді завищений більш як удвічі), США (курячі стегенця за вмістом антибіотиків, суміш морських водоростей — масова частка миш’яку перевищила норму майже в 7 разів, глазур шоколадна для поп-корну з вичерпаним терміном придатності) тощо. Зауважимо, що згідно з чинним в Україні законодавством, на цю продукцію були попередньо отримані санітарно-гігієнічні висновки Міністерства охорони здоров’я України та ветеринарні або фітосанітарні сертифікати, котрі видає Міністерство аграрної політики.

Варто зазначити, що нині в Україні офіційний контроль та нагляд за безпечністю та якістю харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюють три центральні органи виконавчої влади — МОЗ, Мінагрополітики та Держспоживстандарт. Таке дублювання функцій призводить до створення додаткових перешкод для підприємців, неефективного використання бюджетних коштів та неузгодженості дій. Україно-європейський консультативний центр з питань законодавства, вивчивши проблему здійснення дозвільних та контрольних функцій в галузі безпеки харчових продуктів, рекомендує провести інституційну реформу в сфері контролю і нагляду за безпекою та якістю харчових продуктів в Україні. Зокрема, розглянути можливість створення єдиного органу, який мав би контрольні функції; рецензував проекти законодавчих актів, що безпосередньо стосуються безпеки харчових продуктів, кормів для худоби, здоров’я рослин та тварин; розробляв пропозиції для уряду і Верховної Ради України з цих питань. А також взявся за створення Харчового кодексу з урахувань норм і вимог комісії «Кодекс Аліментаріус» — збірника стандартів з харчової продукції ООН тощо.