Президент Віктор Ющенко завтра у Санкт-Петербурзі візьме участь у роботі неформального саміту країн СНД, який уже давно вважається найбільшим і найнеефективнішим пострадянським альянсом. Утім, оскільки кращого об’єднання нема, то зустрічі глав держав корисні бодай тим, що члени СНД мають змогу коли не врегулювати суперечності економічного й політичного характеру, то принаймні намагатися це зробити за столом переговорів, кожен відстоюючи власний інтерес.

Ключовими питаннями цього разу мають стати двосторонні переговори глав держав пострадянського простору щодо декларацій про реалізацію великих нафтогазових проектів, у чому мають інтерес усі енергетично залежні від них країни. У цьому зв’язку вони покладають чимало надій на домовленості з власниками енергоресурсів, зокрема, найбільшим з них — Росією.

В України — власний інтерес. Як повідомив на брифінгу Президент Віктор Ющенко, в Петербурзі у рамках зустрічі з Президентом Володимиром Путіним обговорюватиметься ухвалення Плану дій Україна—Росія на 2007—2008 роки, котрий складається з 23 пунктів. Серед них — болісні питання перебування Чорноморського флоту у Севастополі, делімітації морських кордонів і демаркації сухопутних, нафтогазового співробітництва. Ці неврегульовані проблеми вже впродовж тривалого часу хоч і перебувають у стадії обговорення, але не знаходять розв’язання. Президенти обговорять також доповнення до Договору про дружбу та співробітництво, термін дії якого спливає цього року. Говоритимуть і про чорні списки — перелік осіб, яким Росія та Україна забороняють в’їзд, та ще, за словами Віктора Ющенка, «цілий букет проблем».

Справді, «букет». Але позитивне вже те, що президенти нарешті зустрінуться. Адже їхній діалог ніяк не міг відбутися: переговори відкладалися вже тричі. Та й висловлювання деяких гарячих українських політиків про неблаговидну роль західного сусіда в українській і минулій, і новітній історії аж ніяк не сприяли поліпшенню відносин між нашими країнами.

Тож чи на дуже багато може розраховувати Віктор Ющенко, коли врахувати не лише політичну ситуацію, що склалася в Україні, а й його низький політичний рейтинг? Сигнал про це російський лідер надіслав з німецького Гайлігендамма, де він на саміті держав «великої вісімки» заявив про намір «підвищити для України ціну на газ з урахуванням втрат, що їх зазнала Росія упродовж останніх 15 років». За його словами, ціна блакитного палива тоді для України була нижча від світової.

І хоча Київ одразу поєднав заяву Путіна з намірами Кремля у такий спосіб підтримати Віктора Януковича на позачергових парламентських виборах, проте хіба втішає це громадян України? Крім того, напередодні саміту деякі політики знову порушують питання про вихід України з СНД — щоб не платити за членство в ній майже 200 млн. доларів щороку. Такий намір має і Грузія, яка, ймовірно, порушуватиме це питання на саміті. Так само ймовірно, що Президент Саакашвілі обговорював стратегію поведінки на саміті в Петербурзі з Віктором Ющенком під час його несподіваного візиту до Києва 7 червня. Тим часом усім відомі відносини Росії і Грузії та лідерів цих країн.

Отож Україна й цього разу незрозуміло навіщо смикнула тигра за хвіст. Водночас намагаючись розв’язати «букет» проблем, сподіваючись, зокрема, на сприятливе розв’язання «газового» питання. Надто не співмірна ціна дружби. Чи не час нам уже навчитися бути справжніми «заклятими друзями» — бодай з тими, від кого залежимо у життєво важливих галузях?