Петро Калнишевський, наш останній кошовий отаман, знов опинився в тюремній ямі! Його запроторили туди вже нині... разом із заслуженим артистом України кінорежисером Володимиром Савельєвим, автором кіносценарію багатосерійного фільму.

Запроторили разом з групою однодумців. Цього разу роль Катерини ІІ зіграла Комісія з питань державних закупівель на чолі з В. Пилипенком. Кошовий Петро Калнишевський завинив перед імператрицею Катериною ІІ тим, що «завел собственное хлебопашество» в Україні і тим самим підривав «основы престола российского, ибо область возжелал сотворить независимую» (Україну. — Д. К.), за що і був засланий довічно в Соловецький монастир, в тюремну яму, де просидів понад 25 років.

Володимир Савельєв захотів зробити фільм про Калнишевського. Три роки він створював сценарій телесеріалу «Лицар Дикого поля». Його високо оцінила експертна комісія Міністерства культури і туризму України. А ось експертна оцінка фахівців Києво-Могилянської академії: «Сценарій має велике пізнавальне значення, він дуже динамічно, на високому художньому рівні передає суть історичних подій того часу» (доктор історичних наук, професор Ю. Мицик); «Кінопроект В. Савельєва заповнює певні важливі прогалини в нашому баченні історичної долі України! Йдеться про певні сторінки української історії, які були досі невідомі чи не були оцінені належним чином» (доктор філософських наук, лауреат Шевченківської премії, професор Сергій Кримський). Як слушно каже кінорежисер Олександр Муратов про кінопроект В. Савельєва, «щоб це справді дивився широкий глядач, треба витратити не 10 мільйонів, а щонайменше 30. І робити такий собі козацький вестерн, який дивитимуться в усьому світі, і він не тільки окупиться, а й дасть прибуток. Хоча, чесно кажучи, і 10 мільйонів баксів — це не сума для справжнього бойовика». Отже, судячи з цих та інших відгуків фахівців (Інститут української археології та джерелознавства ім. М. Грушевського, Благодійний фонд ім. П. Калнишевського, Всеукраїнська асоціація дослідників фольклору та інші), кінопроект начебто вдався?!

Яка ж причина відмови новоствореної «спеціальної комісії»? Ось вона: «...Не надано документів, які б у повній мірі підтверджували факт закупівлі, пов’язаної з захистом прав інтелектуальної власності, як підстави для застосування процедури закупівлі в одного учасника»!

У кого, вибачте, закупівлі і чого? Якщо у мене, як автора книг про П. Калнишевського «Соловецький в’язень» (1991), «Од Калниша вісті...» (2002, 2004) та інших, в мене, як автора цих досліджень (а діяльність Калнишевського я вивчаю з 1968 року), то я не заперечую проти їх екранізації чи використання для створення майбутнього серіалу Володимира Савельєва — отже, цю проблему можна вважати вирішеною. Якщо буде треба, ми можемо оформити цю угоду юридично. Але з цього формулювання відмови просто неможливо щось зрозуміти, абракадабра якась...

Катерина ІІ була точніша у своїх звинуваченнях!

— Та це просто відписка чиновників комісії, яка вже зникла, бо розформована, — відповіли в Науково-дослідному центрі судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Вирок Катерини ІІ коштував Петру Калнишевському 25 років ув’язнення, а Україні — зруйнування Запорозької Січі.

Вирок «спеціальної комісії» коштує Савельєву і його однодумцям «ув’язнення» в чиновницькій ямі, а Україні — остаточного зруйнування кінематографа, бо таких відмов — 25! Тобто жодного фільму на кіностудії імені Довженка за держзамовленням! А це банкрутство останнього флагмана національного кіно, бо Одеської і Ялтинської студій та «Укртелефільму» вже практично не існує! А державні кошти, передбачені на розвиток кіно, в кінці року повертаються в держбюджет як «незатребувані». Може, для того й було створено «спеціальну комісію»? Бо як тоді зрозуміти існування:

а) експертної комісії Міністерства культури;

б) тендерної комісії Міністерства культури?

Навіщо вищезгадані «експерти», фахівці і відповідальні чиновники з Мінкультури? І взагалі, який може бути тендер на єдине творіння автора, коли є режисер і продюсер? Тендер на що? На те, хто скоріше збанкротить клаптик національного кіно?!!

— Це не помилка чиновника! — каже Володимир Савельєв. — Це геноцид українського кінематографа!

«През незгоду всі пропали, самі себе звоювали!» — це ще 200 років тому Іван Мазепа спророкував.

Колись Туган-Барановський, а потім його учень, лауреат Нобелівської премії Леонтьєв проголошували: «Стратегія економіки країни — добробут простої людини, її культури»! Тобто нема добробуту простої культурної людини — нема країни!!! Нема культури — нема добробуту! Нема — незалежності.