Знаменитого австралійського мандрівника і письменника Тімоті Коупа, який перебуває нині на Гуцульщині, можна привітати зі своєрідним ювілеєм. Рівно три роки тому він розпочав свою подорож з Монголії до Угорщини, щоб пройти слідами Чингісхана. Тоді Тімоті гадав, що подолає 10 тисяч кілометрів верхи на коні за півтора року. Та шлях з Монголії через Казахстан і Росію тривав два роки. І ось уже рік Тімоті мандрує Україною.

Мандрівник затримується в дорозі, бо не просто милується краєвидами. Тімоті Коуп вивчає місцеву культуру, спосіб життя людей, природні умови. Підсумком подорожі має стати документальний фільм, який замовила йому австралійська телерадіокомпанія. Тімоті обіцяє згодом написати й книгу про побачене і почуте. Досвід у нього є. У попередніх мандрах, а він блукає світами вже літ десять, Коуп зняв два документальні фільми та написав книги про туризм в Росії, Монголії і Китаї.

Коли пишуться ці рядки, мандрівник досяг знаменитого гуцульського села Криворівні Верховинського району. Це село ще називають «карпатськими Афінами», бо колись тут бували десятки видатних людей української культури. Отож тутешні гуцули не дуже здивувалися, побачивши незвичну кавалькаду на в’їзді в село: вершник на коні, за ним двоє коней з поклажею і пес, що не відстає від господаря впродовж усієї подорожі.

Спершу незнайомця прийняли за цигана! А потім гостинно відкрили перед ним і серця, і двері домівок. Тімоті Коуп зупинився у місцевого пароха отця Івана Рибарука — людини високодуховної, толерантної і шанованої у селі. Чоловіки знайшли спільну мову. Зробити це було неважко, бо Тімоті щиро хоче пізнати життя, побут, традиції і звичаї гуцулів, а отець Іван не менше бажає йому все це показати, бо гаряче любить свій край. Тож австралієць зробив у Криворівні невеликий привал. Зазвичай він проходить щодня близько 30—40 км. А нічліг просто неба для нього звична річ, адже Тімоті Коуп — експерт з екстремального туризму (знавець Антарктиди, Австралії, Нової Зеландії). У 1999—2000 роках з приятелем здійснив велопробіг з Петербурга до Пекіна. У 2001 році з трьома канадцями проплив на човні Єнисеєм від Байкалу до Льодовитого океану. 2005 року його обрали до Британського географічного товариства. І ось всесвітньо відомий мандрівник, якому всього 28 років, знайомиться з Гуцульщиною.

...Як колись сирени не відпускали від себе Одіссея, так гуцули своїми звичаями і мелодіями, невичерпною гостинністю зачарували австралійця. Днями з Сіднея до Івано-Франківська прилетів його співвітчизник Майкл Ділон, щоб зняти на Гуцульщині відеоматеріал для майбутнього фільму. Двоє мандрівників поринули в гуцульську стихію: слухають народні пісні та мелодії, розглядають небачені музичні інструменти — трембіти, цимбали та сопілки, інкрустовані тарелі та шкатулки, пухнасті барвисті ліжники, милуються писанками та вишуканими узорами на вишитих сорочках та подушках. Все хочуть побачити, скрізь побувати, а найперше — зустрітися з народними майстрами, які вміють творити такі дива. А ще — скуштувати страв місцевої кухні, запізнати народні звичаї і обряди. Та й гори поряд кличуть до себе. З їх вершин іноземці планують зняти неповторні карпатські краєвиди. І встигнути з цим мають до великого культурно-мистецького свята «Полонинське літо», яке відбудеться в червні на полонині «Запідок» поблизу Верхнього Ясенова Верховинського району, де покажуть стародавній звичай проводів пастухів овець на полонину. Австралійські мандрівники, як виявилося, вже наслухані про Гуцульщину — з собою вони мають австралійський журнал з великою публікацією про Криворівню!

Тімоті Коуп бачив багато див у світі, але вражений самобутністю гуцульського краю. На його думку, регіон має унікальні мистецькі речі, скарби найвищого рівня, які варто показати всьому світові та розповісти про умільців, які їх створюють.

Івано-Франківська область.

Фото Володимира САУЛЯКА.