Ця історія трапилася рік тому в акушерсько-гінекологічному відділенні Кам’янсько-Дніпровської центральної районної лікарні, де відбулася загалом-то знаменна подія — народження нової людини. Але замість радості вона принесла в сім’ю Войтюків лише тривогу за здоров’я молодої мами і її первістка та глибоку образу на колектив медичного закладу.
Що ж тут сталося такого, що молоде подружжя й досі його не може пробачити людям у білих халатах і добивається, щоб їх покарали відповідно до закону? За словами Наталії Войтюк, вона та її маленький Дениско стали жертвами непрофесійності й безвідповідальності медичного персоналу, бо за нормального перебігу пологів породілля чомусь не змогла розродитися й потрапила на операційний стіл, де їй зробили кесарів розтин, а малюк у перші хвилини життя дістав сильний опік, який надовго прикував його до лікарняного ліжка. До того ж у райлікарні всіляко приховували від молодої мами те, що сталося з немовлям, кілька днів не показували дитину ні їй, ні її батькам, вигадували небилиці про вроджену пляму на лівому стегні. Та навіть коли зрозуміли, що шила в мішку не сховаєш,
«відмазалися» напівправдою — мовляв, нічого тут страшного, невеличка травма, а самі хутенько відвезли хлоп’ятко реанімаційною машиною до Запоріжжя. І що найприкріше, ніхто за це так і не вибачився.— Уявляєте, який ми шок пережили? — розповідає Світлана Куліш, котра навідалася провідати доньку та онука. — Все складалося добре, і увагою в лікарні Наталку наче не обділяли. Ми покладали великі надії на завідувача відділення Валерія Янчука. Він оглянув доньку, сказав, що все буде гаразд, але на всяк випадок направив її в Енергодар на ультразвукове обстеження. Та коли Наталку вже поклали у пологове відділення, Валерій Іванович пішов додому відпочивати, а на зміну заступив молодий лікар Іван Павлюк. І ось тут почалося незрозуміле. Доньці простимулювали пологову діяльність, але незважаючи на потуги, що посилилися на вечір, до неї так і не покликали лікаря, а на ранок, коли вже відійшли навколоплідні води, прийшов завідувач і дуже здивувався. Отож коли розповідають, що медперсонал діяв правильно, не зовсім віриться. Спасибі, що хоч так обійшлося. А те, що сталося з Дениском, то взагалі якась дикість. Вони й досі не хочуть визнавати свою вину, а як дурили нас, показуючи через вікно чужого малюка! Тільки тоді, коли ми гуртом пішли до головного лікаря, все розкрилося. Ох, і скуштували ж лиха! Малого поклали у відділення патології новонароджених обласної дитячої лікарні, мене і сваху до нього не пускають — треба тільки маму. А маму по яких тільки лікарнях ми не поповозили, доки на ноги поставили!
Щоправда, перед цим я побував у райлікарні і вже був готовий
«увійти у становище», вислухавши зворушливу історію про вічні нестатки нашої медицини та фатальний збіг обставин. До того й справді йшлося, як не повірити! Минулорічна весна, як і нинішня, була холодна, опалення рано відключили. У палатах та в пологовому залі лише 8 градусів тепла, а тут з лона матері на світ з’являється малюк, якого треба негайно обігріти й дати йому можливість адаптуватися до нового середовища. Це треба зробити хоча б на пеленальному столі із підігрівом, але в райлікарні такого оснащення немає. Залишається дідівський спосіб — покласти малюка на грілки та закутати в теплі пелюшки, що й зробила медсестра палати новонароджених Олена Саєнко. Ні в головного лікаря Василя Дем’янова, ні в завідувача відділення Валерія Янчука претензій до неї не виникало: працює сумлінно, за десять років роботи жодних нарікань на неї не було. А те, що сталося, і сама до ладу не може пояснити — наче все робила за завченою схемою...До речі, злиденне становище райлікарні підтвердив і голова районної ради Олександр Дорошенко. Коли ми зустрілися, він показав заявку, яка наче спеціально чекала нашої розмови в нього на столі. Читаємо разом: тільки для пологового відділення треба придбати кувез для недоношених дітей, два пеленальні столи з підігрівом, три сухо-жарові шафи, наркозно-дихальний апарат для реанімації новонароджених, операційний стіл, рахманівське ліжко, ультразвуковий апарат для діагностики вагітних та гінекологічних хворих, фетальний монітор, кардіомонітор, великий операційний гінекологічний набір та купу
«дріб’язку» на зразок пересувної безтіньової лампи чи різноманітних кварцових світильників... У районному бюджеті ледь вистачає коштів на зарплату медикам, а те, що вони просять для своєї роботи, вже просто немає чим профінансувати. Щоправда, уряд планував виділити трансферти на зміцнення матеріальної бази охорони здоров’я, щось із них могло перепасти і Кам’янсько-Дніпровському району, але тепер, коли в столиці розпалилися такі чвари, навряд чи згадають можновладці про свій народ. Тож чи варто дивуватися тому, що наші лікарні нагадують палицю, яка не тільки стріляє, а і влучає в беззахисних людей!Кожна сторона цього конфлікту стоїть на своєму. Звичайно, особисті враження породіллі та її родичів не можуть повністю відповідати тому, що насправді відбувалося в райлікарні 29 квітня минулого року. В такому стані могло і щось примаритися. Але
«нескладухи» тут справді багато. Наступного дня була поминальна неділя, далі — травневі свята... Та головне — як уперто не визнає свого найменшого прорахунку колектив акушерсько-гінекологічного відділення на чолі із завідувачем! Не кажу вже про термінологічну «локшину», яку вішав Валерій Іванович на вуха кореспонденту і, мабуть, слідчому, але в райлікарні не провели навіть елементарного службового розслідування. Тобто цей кричущий випадок приховали і від медичного начальства. А коли за заявою Войтюків була порушена кримінальна справа за фактом ненадання належної медичної допомоги, передали в прокуратуру... протокол зборів медперсоналу. А чого було боятися офіційного аналізу, якщо й справді пологи мали «нюанси» (це, до речі, підтвердило службове розслідування обласного управління охорони здоров’я), а опік стався лише «через надто вразливу, пергаментну шкіру переношеного плода»? Та й сам той опік, мовляв, хоча й «досить відчутний, але локальний», тому після операції малюка виписали на шостий день. Так хотілося в це повірити! Але, на жаль, поважні люди виявилися, м’яко кажучи, нещирими: за висновком обласної комісії, Дениско був травмований через протікання грілки. Чи ж була в ній тепла вода і чи була то взагалі грілка, тепер доводиться лише здогадуватися.Та заради справедливості треба сказати, що після того, як малюк дістав обширний опік третього ступеня, йому була надана кваліфікована медична допомога. Вже 2 травня в Кам’янку-Дніпровську виїжджав на консультацію завідувач опікового відділення обласного центру екстремальної медицини і швидкої допомоги Петро Тимошов, а кілька тижнів, перебуваючи у відділенні патології новонароджених, Дениско перебував під контролем хірурга-комбустіолога Андрія Сеха, який його й прооперував після того, як дві третини площі пошкодженої шкіри вкрилися рубцями. А те, що малого виписали після операції під нагляд хірурга вже на шостий день, Андрій Васильович пояснив обставинами. Адже опікове відділення вважається
«брудним» і тут не місце для новонароджених. Втім, поглянувши на фотознімок, він зітхнув: «Бідний малюк — скільки операцій йому ще доведеться перетерпіти!»Слідство у цій справі вже майже рік топчеться на місці. Можна зрозуміти й слідчого Андрія Макаренка, який у січні закрив кримінальну справу за відсутністю складу злочину — надто непевна ця історія та й що таке жити в невеличкому містечку! До того ж була, так би мовити, одна пом’якшувальна обставина — за наполяганням Дмитра Войтюка, батька Дениска, медсестра Олена Саєнко частково компенсувала витрати на лікування малюка, заплативши 700 гривень. Але прокурор району Ольга Селіна проявила принциповість і повернула справу на дорозслідування та призначила судово-медичну експертизу.
На жаль, швидко тільки казка мовиться. Строки розгляду справи затяглися, і коли ми зустрілися на початку квітня, завідувач відділу комісійних судово-медичних експертиз обласного бюро судово-медичної експертизи, кандидат медичних наук Ігор Шевченко лише руками розвів. За його словами, ця справа потребує колегіального розгляду, а зібрати консиліум непросто, бо кримінальна ситуація жахлива. Мало не щодня в області гинуть люди, до того ж нерідко — за загадкових обставин. Причина, звісно, поважна, тим паче що судмедекспертиза погано вкомплектована кадрами, і все-таки хотілося б, щоб тут не забували старий лозунг про пріоритет дітей.
Коли вже матеріал було підготовлено до друку, Ігор Шевченко повідомив, що у випадку з Дениском судмедекспертиза закінчена: малюк дістав травму середньої тяжкості. Нині аналізується якість надання медичної допомоги під час пологів і з цього приводу тривають консультації з провідними фахівцями області. Якого висновку дійде судмедекспертиза, загадувати важко, але всім зрозуміло, що лише повна ясність допоможе поставити крапку в цій неприємній історії. Хотілося б, щоб вона стала уроком не лише для медиків із Кам’янки-Дніпровської, бо навіть злиденне забезпечення наших лікарень не може виправдовувати те, що в них калічать людей, особливо маленьких дітей.
Запорізька область.
