Цей дім на вулиці Шевченка відомий нашим дідам як земська лікарня, їхнім дітям — як міськкомунгосп. А внуки отримали цю чудову архітектурну пам’ятку як дитячу хорову школу.

Про такий дарунок місцевої влади в радянські роки говорити не випадало, дарма що понад десятиліття в Кам’янці вже діяла знана в Україні дитячо-юнацька хорова капела «Журавлик», яка не мала власної оселі. Її юні співаки отримали лише від Української держави. Сповнені світлою вірою, хористи гуртом посадили калинові кущі на пагорбі біля школи. Щоправда, довелося робити це ще вісім разів: кущі виривали з корінням недоброзичливці, яким не хотілося мати ні своєї держави, ні мови, ні пісні. Та й саме рішення про передачу будівлі дітям витримало аж чотири депутатські запити колишнього депутата Хмельницької облради (нині автора цих рядків). На щастя, підтримав тодішній міський голова Михайло Аносов.

Щоразу, потрапляючи в цей куточок міста, насамперед шукаю очима калину, що нині розрослася — гілляста, розкішна! Така ж багата і рясна здобутками й історія дитячої хорової школи. Вона стала справжньою кузнею кадрів для української культури та Мистецтва: її учні перемагають на престижних всеукраїнських та міжнародних конкурсах, її випускники поповнюють ряди студентів столичних Національної музичної академії, вищого музучилища імені Глієра, Театрального університету та Університету культури. Наталя Шевчук нині — студентка консерваторії в Майнці (Німеччина), Олена Сура — в Чизені (Італія). Хор «Журавлик» завоював прихильність не лише вдома, він гідно репрезентував Україну за кордоном — в Іспанії, Німеччині, Польщі. Нещодавно капела випустила диск колядок та щедрівок.

У кожного дітища є батько. І «Журавликом», і школою опікується відмінник народної освіти Іван Нетеча. Цьогоріч і в директора ювілей — 35 років творчої діяльності, 60 — від дня народження. Сотні концертів, ювілейні акції, які він великий мастак організовувати, — справжнє свято для кількох поколінь співаків та їх шанувальників.

А колись цей задум здавався надто сміливим — відкрити у стотисячному місті третю в Україні хорову школу! Наказ підписав тодішній міністр культури Юрій Богуцький. І школа — живе! Сьогодні в нас таких закладів обмаль. Чи не час для нових міністерських наказів? Досвід показує, що інвестиції, вкладені в дітей і в музику, не бувають марними.

На знімках: під цим дахом щороку зростають 300 хористів; емблема школи.

Фото автора.