16—19 травня в Лондоні відбулася V конференція міністрів освіти європейських країн «На шляху до Європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації». На конференції Секретаріат Болонського процесу, проаналізувавши Національний звіт України із запровадження положень Болонського процесу у вищу освіту, оцінив досягнуті результати України на 4 бали за п’ятибальною шкалою.

Зазначена оцінка є досить високою, зважаючи на те, що Україна долучилася до Болонського процесу лише два роки тому, тоді як більша частина країн-учасниць Болонського процесу почала реформування вищої освіти із врахуванням вимог Європейського простору вищої освіти з 1999 року. Тому ми захотіли поговорити на ці проблеми з міністром освіти і науки Станіславом НІколаЄнком.

— Шановний Станіславе Миколайовичу, чому, на вашу думку, сфера вищої освіти вважається чинником стратегічного значення і пріоритетного розвитку суспільства та держави Україна?

— Це пов’язано передусім з тим, що вища освіта та наука сьогодні значною мірою сприяють відтворенню інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, розвитку духовної культури кожного народу, є запорукою майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету України як суверенної, демократичної, правової та соціально справедливої держави.

Прикладом того, що вища освіта сьогодні є стратегічним і пріоритетним напрямом в Україні, є збільшення обсягів видатків з державного бюджету на освіту, розширення доступу до здобуття вищої освіти, зокрема, на навчання за кошти державного бюджету.

Витрати на освіту в державі за останні три роки зросли більш як удвічі й сягнули 40 мільярдів гривень, що становить 6,6 відсотка валового внутрішнього продукту.

У 2006 році на утримання закладів та установ системи вищої освіти МОН було передбачено коштів на 19,8 відсотка більше, ніж у попередньому році. Зростає заробітна плата педагогічних, науково-педагогічних працівників, стипендія студентів.

Відповідно до річного розпису асигнувань державного бюджету України на 2007 рік Міністерство освіти і науки України для вищих навчальних закладів з початку року отримало 2,1 мільярда гривень. Відбувається стовідсоткове фінансування всіх захищених видатків, включаючи березень. До них належать заробітна плата, стипендії, харчування, а також комунальні послуги та енергоносії. Щоправда, є тут і проблеми. Різке зростання цін на енергоносії призвело до появи боргів за комунальні послуги, тому Міністерство освіти і науки сьогодні вирішує питання з Кабінетом Міністрів про виділення додаткових коштів.

Крім того, здійснено виплату боргів відповідно до ст. 57 Закону «Про освіту».

Деякі політики страхали освітян, що цього року погашення цих боргів не буде. Неправда. Відповідно до помісячного розпису асигнувань державного бюджету України в березні профінансовано половину цієї суми —329 мільйонів гривень, з яких близько 50 мільйонів розподіляються через Міністерство освіти і науки, 20 мільйонів — через інші міністерства та відомства, а решту — у вигляді державних субвенцій отримують області.

Другий транш у сумі 330 мільйонів гривень буде виділено в другому півріччі цього року.

Взагалі перед у світі ведуть ті країни, які вкладають кошти не в сировинні галузі, а в людський капітал: освіту, науку, культуру, охорону здоров’я. США спрямовують сюди 76 відсотків валового внутрішнього продукту, Європа дві третини валового внутрішнього продукту. Ми лише 20 відсотків, цього замало, хоча вже спостерігається певний прогрес у цьому напрямі і в майбутньому очікуються значні позитивні зрушення у вирішенні цієї проблеми.

— Які основні вимоги ставляться до вищої освіти в умовах інтеграції в Європейський простір вищої освіти?

— Процес об’єднання Європи супроводжується створенням загальноєвропейського освітнього простору, розробкою єдиних критеріїв і стандартів у галузі освіти і науки. Якість вищої освіти є запорукою формування цього простору. Хочу зазначити, що ніколи ще проблема якості вищої освіти в Україні не мала такого важливого стратегічного значення, як нині.

Висунення на перший план цієї проблеми зумовлене об’єктивними чинниками:

по-перше, від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни та її глобальної економічної конкурентоспроможності. Про це особливо наголошувалося в доповідях на лондонській конференції міністрів європейських країн, які відповідають за сферу вищої освіти: Аллана Джонсона, державного секретаря освіти і навчання (Великобританія); Аннет Скаван, керівника Федерального Міністерства освіти і науки Німеччини; Яна Фігеля, Європейського комісара з освіти, навчання, культури і багатомовності, а також Бренди Горлі, проректора Лондонського Відкритого університету;

по-друге, якість освіти набуває дедалі більшого значення в забезпеченні конкурентоспроможності випускників вищої школи на ринку праці.

— На яких загальних принципах базується розвиток вищої освіти України, всієї Європи в сучасних умовах?

— Основними принципами, які обумовлюють розвиток системи вищої освіти України в сучасних умовах, до речі, як і Європи, є:

— створення інноваційного простору на основі освітньої і наукової підтримки. Слід зазначити, що інноваційний шлях розвитку суспільства можна забезпечити, сформувавши покоління людей, які мислять та працюють по-новому. Звідси — значна увага до загального розвитку особистості, її комунікативних здібностей, засвоєння знань, самостійності в прийнятті рішень, критичності та культури мислення, формування інформаційних і соціальних навичок;

— адаптація системи вищої освіти України до норм, стандартів і основних положень європейського простору вищої освіти;

— забезпечення соціального контексту вищої освіти, і про це особливо наголошували мої колеги в Лондоні, що дасть можливість випускникам вищих навчальних закладів формувати свою професійну кар’єру на принципах соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей.

— Болонський процес має значний вплив на модернізацію, трансформацію і розвиток вищої освіти України. Які досягнення системи вищої освіти України щодо впровадження положень Болонського процесу, починаючи з Бергена, де Україна приєдналася до цього процесу?

— Починаючи з Бергена (Норвегія, травень, 2005 р.), у системі вищої освіти України здійснено важливі кроки щодо входження до Європейського простору вищої освіти відповідно до загальнодержавного Плану дій, який розрахований на період до 2010 року.

При Міністерстві науки і освіти створено міжвідомчу робочу групу із супроводу Болонського процесу в Україні, діє також Національна група промоутерів Болонського процесу в Україні (Natіonal Team of Bologna Promoters), до якої залучені фахівці провідних університетів України. Вони беруть участь у міжнародних навчальних тренінгах з актуальних проблем вищої освіти і відповідно проводять в Україні навчальні тренінги за такими основними напрямами:

— забезпечення якості вищої освіти;

— трициклова система підготовки фахівців з вищою освітою;

— система кваліфікацій Європейського простору вищої освіти.

Створена при Міністерстві освіти і науки України Всеукраїнська студентська рада стала кандидатом у члени національних спілок студентів Європи (The Natіonal Unіon of Students іn Europe (ESІB)).

У 2006/07 навчальному році у всіх вищих навчальних закладах України ІІІ—ІV рівнів акредитації запроваджено кредитно-трансферну систему (ECTS), підготовлено відповідний Пакет інноваційних нормативних документів ECTS.

З метою визнання ступенів та періодів навчання розроблено рекомендації та здійснюються організаційні заходи щодо запровадження Додатку до диплома європейського зразка (Dіploma Supplement), який отримають випускники 2008/09 навчального року. Його формат буде узгоджений з Додатком до диплома Європейського союзу\\Ради Європи/ЮНЕСКО (EU/CoE/UNESCO).

У 2006 році проведено два семінари за ініціативою Ради Великої хартії університетів (Magna Charta Unіversіtatum) з проблем конвергенції вищої освіти на шляху створення Європейського освітнього простору. Розширена система інформування і мотивації суб’єктів діяльності вищих навчальних закладів з проблем інтеграції системи вищої освіти України в європейську. З цією метою розширені контакти з робочими групами Європейського союзу.

— Чи розпочато роботу з розробки національної системи кваліфікацій, яка узгоджується із системою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти? Коли її буде завершено?

— Нами зроблено відповідні кроки з формування і запровадження системи національних кваліфікацій. Цей процес планується здійснювати поетапно з виконанням зобов’язань, прийнятих у Бергені 2005 року. Основою цих дій є узгодження національної системи кваліфікацій з системою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти.

Зокрема, здійснюються такі заходи:

— розпочато формування національної системи та структури кваліфікацій бакалавра, яка узгоджується із системою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти;

— у 2006/07 навчальному році у всіх вищих навчальних закладах ІІІ—ІV рівнів акредитації здійснюється підготовка фахівців за двоцикловою системою (бакалавр, магістр).

Стосовно програм другого циклу вивчається проблема диверсифікації програм за критеріями академічності та професійності. За окремими напрямами планується створити програми підготовки інтегрованих магістрів на базі повної середньої освіти. Такі програми вже пропонуються під час підготовки фахівців за окремими напрямами освіти. Це стосується медицини і ветеринарії, а надалі, можливо, педагогічних, філософських та мистецьких напрямів освіти.

Пропозиція щодо узгодження національної системи кваліфікацій з системою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти обговорювалася всіма зацікавленими сторонами на національному рівні й було узгоджено терміни її реалізації. Гадаю, повною мірою її буде запроваджено в Україні 2010 року.

Хочу зазначити, що усі програми першого циклу підготовки фахівців дають доступ до кількох програм другого циклу і всі наступні, як мінімум, до однієї програми третього циклу практично без будь-яких перехідних (брідж) програм.

— Чи передбачається запровадити у вищу освіту третій цикл підготовки фахівців, який має за мету присвоєння академічного ступеня доктор філософії (PhD) європейського типу?

— Тут треба користуватися правилом древніх: не нашкодь. Для України проблема організації навчання на третьому циклі — підготовка доктора філософії (PhD) є непростою. Аналогічні проблеми характерні і для Німеччини, Росії, Франції та інших країн. Причина цього — традиційне існування двох наукових ступенів (кандидат наук, доктор наук), а також те, що ці ступені в Україні можна отримати не тільки в університетах, а й науково-дослідних інститутах. До того ж присвоєння такого ступеня не завжди поєднується із навчанням в університеті. Це можливо зробити, працюючи за науковою тематикою самостійно або під керівництвом провідного вченого.

Як правило, в багатьох європейських країнах загальний термін університетського навчання, який дозволяє отримати докторський академічний ступінь, повинен становити не менше 8 років (3—4 роки — бакалаврат, 1—2 роки — магістратура, 3—4 роки — докторантура).

Кінцевий варіант адаптації підготовки фахівців на третьому циклі ще не визначено. З цієї проблеми в Україні точаться широкі дискусії.

На цьому шляху ми розраховуємо на підтримку представників університетської спільноти, науковців, громадськості, а також обмін досвідом країн, які здійснювали такі реформи.

Ми будемо працювати з метою запровадження трициклової загальноєвропейської системи підготовки фахівців з вищою освітою в наших вітчизняних університетах. Це вимога часу, зворотного шляху й альтернативи в цьому напрямку розвитку вищої освіти України немає. Тому найближчим часом ми маємо намір як експеримент у провідних українських університетах здійснювати підготовку фахівців на третьому університетському циклі за структурованими докторськими програмами європейського зразка, паралельно з підготовкою наукових фахівців у традиційній аспірантурі та докторантурі. Паралельно будуть якийсь період існувати дві системи підготовки вищих наукових кадрів.

У зв’язку з цим розробляються механізми запровадження докторського навчання, як третього Болонського циклу відповідно до структурованих докторських програм. Докторські програми навчання передбачають:

— лекційні курси та наукові дослідження;

— процедури контролю та оцінювання якості навчання;

— інтегроване міждисциплінарне навчання, що сприяє розвитку взаємозамінних умінь;

— реалізацію принципів неперервності та наступності навчальних програм на другому та третьому циклах підготовки фахівців;

— стандартна тривалість навчання становить 3—4 роки з подальшим використанням кредитів ECTS для вимірювання навчального навантаження;

— поступове включення докторського навчання до системи національних кваліфікацій.

Ми не робитимемо цю справу зопалу. Все зважимо, проаналізуємо, послухаємо громадськість, вчених. Не виключено, що у нас з’явиться багато проблем при запровадженні третього циклу. Думаю, що на перехідний період в країні збережуться два підходи, про які зазначалося вище.

— Чи проводиться Міністерством освіти і науки відповідна робота щодо покращення та координації заходів із забезпечення якості вищої освіти?

— Безперечно, ніколи ще проблема якості освіти в Україні не мала такого важливого ідеологічного, соціального, економічного значення, як сьогодні. Міністерством освіти і науки України підготовлені плани та встановлені терміни щодо вдосконалення та узгодження національної системи забезпечення якості вищої освіти відповідно до стандартів і норм забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти на таких рівнях:

— інституційному (внутрішнє забезпечення якості у вищих навчальних закладах);

— національному (зовнішнє забезпечення якості вищої освіти);

— європейському (забезпечення якості діяльності агенцій/установ із зовнішнього забезпечення якості).

З метою співробітництва і вивчення досвіду діяльності Європейської мережі забезпечення якості (ENQA) в державній акредитаційній комісії створено спеціальний відділ.

Міністерство освіти і науки планує найближчим часом провести міжнародний симпозіум із проблем забезпечення якості освіти за участю представників ENQA. Метою проведення заходу є подальше удосконалення методології щодо створення національної системи забезпечення якості вищої освіти відповідно до вимог Європейської мережі забезпечення якості, вивчення передового досвіду цієї структури та країн-учасниць Болонського процесу, представлення свого досвіду й отримання його належної оцінки та сертифікації наших агенцій із забезпечення якості. Цей досвід буде корисним для розробки нормативно-правової бази з цієї проблеми (внесення змін до законів, положень тощо).

Крім того, МОН сьогодні удосконалює механізм ліцензування та акредитації, які повинні стати ефективними важелями впливу на якість вищої освіти. За результатами експертних перевірок ДАК у 2007 році 104 заклади отримали істотні зауваження щодо порушення Ліцензійних умов надання освітніх послуг, а у 111 закладів анульовані ліцензії та припинена освітня діяльність за грубе порушення чинного законодавства. І цей процес триватиме.

— Станіславе Миколайовичу, чи існує в Україні система визначення рейтингів вищих навчальних закладів?

— Нині в Україні сформована система визначення рейтингу вищих навчальних закладів, яка при оцінюванні їх діяльності використовує міжнародні показники (індикатори). В результаті визначається як загальний рейтинг вищих навчальних закладів України, так і за відповідними галузями.

Також паралельно існує національна система визначення рейтингу вищих навчальних закладів з метою здійснення моніторингу їх діяльності для подальшого прийняття управлінських рішень.

Ми свій рейтинг оприлюднили на Колегії МОН 1—2 березня 2007 року в Харкові. Він набагато точніший і об’єктивніший, ніж той, що був надрукований у газеті «Дзеркало тижня».

— Яке місце відводиться в системі освіти «навчанню впродовж життя», яке є надзвичайно поширеним у провідних європейських державах?

— На конференції гостро постала проблема навчання громадян старшого покоління, адже Європа старіє дуже інтенсивно.

З огляду на тенденцію, що 70—80 відсотків дорослого населення Європи перенавчається, отримуючи впродовж життя 7—8 кваліфікацій (спеціальностей), навчання впродовж життя стає провідним при підготовці, перепідготовці та підвищенні професійної кваліфікації населення європейських країн.

В основі ідеї «навчання впродовж життя» лежить надання індивідууму можливості вибрати із наявних середовищ навчання та видів діяльності необхідне для того, щоб удосконалити свої знання, уміння і навички (компетентність) та оптимально їх використовувати.

У багатьох європейських країнах — це система освіти, яка спрямована на здобуття і засвоєння людиною знань, умінь і навичок впродовж життя та індивідуально необхідного рівня загальноосвітньої і професійної підготовки.

У різних регіонах Європи післядипломна освіта трактується неоднаково і неоднозначно — навчання впродовж життя, неперервне навчання, перманентне навчання (Lіfelong learnіng - L L L; Contіnuіng educatіon; Permanent educatіon).

Ми трансформуємо систему післядипломної освіти. Основна мета при цьому — створити програми навчання, які сприятимуть забезпеченню умов для навчання впродовж життя. Декілька таких програм сумісно із європейськими університетами ми вже розробили і пропонуємо нашим студентам.

Ми запропонували групі супроводу Болонського процесу, Секретаріату визначити загальні шляхи (процедури, принципи, положення) розвитку цього напряму освіти в Європі, а також звернулися за обміном досвідом до країн-учасниць Болонського процесу. Це сприятиме створенню національної системи навчання впродовж життя (L L L) із врахуванням загальноєвропейських тенденцій її розвитку.

Те саме стосується і розробки системи кваліфікацій для навчання впродовж життя, запропонованої зовсім недавно Єврокомісією (вересень, 2006) для Європейського простору вищої освіти.

— Які заходи проводяться у вищій освіті з метою підвищення привабливості Європейського простору вищої освіти?

— З метою посилення привабливості ЄПВО та співробітництва з іншими європейськими країнами проведено понад 30 міжнародних, регіональних конференцій, семінарів, симпозіумів з проблем імплементації положень Болонського процесу у вищу освіту України, запроваджено навчальні програми провідних європейських університетів. З цією ж метою в українських університетах заохочується проведення курсів європейських студій тощо.

До речі, в Україні навчається більш як 38 тисяч студентів із інших країн.

— Які завдання стоять перед вищою освітою України на найближчу перспективу у світлі останньої лондонської конференції європейських міністрів, які відповідають за сферу вищої освіти?

— На цю тему я мав плідну розмову з Європейським комісаром з проблем освіти і культури Яном Фігелем. Рік тому він побував у Києві і в нього залишилося гарне враження про Україну.

Основними, на мою думку, актуальними освітніми проблемами, які постають перед державою, є:

— розробка системи забезпечення якості відповідно до стандартів та норм забезпечення якості ЄПВО;

— зміцнення матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів, підвищення соціального захисту викладачів і студентів;

— повернення науки в університети, залучення студентів до дослідницької діяльності (не секрет, що в більшості вищих навчальних закладів про науку забули);

— підвищення рівня працевлаштування бакалаврів, пошук їх місця в економіці;

— поступове запровадження третього циклу підготовки фахівців з вищою освітою;

— створення національної системи навчання впродовж життя (L L L) із врахуванням загальноєвропейських тенденцій її розвитку;

— визнання періодів навчання та кваліфікацій на ЄПВО;

— підвищення мобільності викладачів та студентів;

— вдосконалення інформаційних джерел стосовно ЄПВО та сприяння залученню до ЄПВО;

— розширення зв’язків між вищими навчальними закладами та громадськістю;

— надання переваги співпраці, яка ґрунтується на партнерстві, взаємодовірі та взаєморозумінні, а також на цінностях, що є підґрунтям Болонського процесу.