Так на Прикарпатті називають резонансну судову справу — позов екс-голови Долинської РДА Володимира Січка до Президента України за «приниження честі і гідності». Саме так Володимир Січко сприйняв указ Президента Віктора Ющенка від 20 листопада 2006 року про звільнення його з посади голови РДА з формулюванням «за неналежне виконання службових обов’язків».

Позивач вимагає від Президента скасування цього указу, поновлення його на посаді голови РДА, стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 250 тисяч гривень відшкодування за моральні збитки. Долинський районний суд, який розглядав справу, виніс вердикт: позов не підлягає задоволенню. Суд вирішив, що Президент, отримавши відповідне звернення і матеріали від голови ОДА Романа Ткача, діяв у межах наданих йому Конституцією України повноважень. Екс-голова оскаржив рішення Долинського районного суду в Івано-Франківському апеляційному суді, піднявши планку відшкодувань за моральні збитки до 500 тисяч гривень. Нещодавно він отримав повідомлення, що його апеляційну скаргу передано на розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду. В розмові з кореспондентом «Голосу України» Володимир Січко заявив, що відступати не збирається і, якщо доведеться, дійде до Європейського суду. Каже, що і досі ніде не працює, але зареєструватися в центрі зайнятості, щоб отримувати допомогу з безробіття, не може через відсутність запису в трудовій книжці статті, за якою його звільнено з роботи.

Нагадаємо, що Володимира Січка було призначено на посаду голови Долинської райдержадміністрації 10 березня 2005 року. У жовтні 2006 року колегія Івано-Франківської ОДА прийняла рішення про недоцільність перебування Володимира Січка на посаді голови РДА через «незадовільну роботу». Приводом для цього, за словами В. Січка, стали результати перевірки, які виявили «неналежну роботу зі зверненнями громадян». Розуміючи, що співпраці з обласною владою не вийде, В. Січко 26 жовтня написав заяву до Президента з проханням про відставку за власним бажанням. Але 20 листопада 2006 року Ющенко своїм указом звільнив його з посади «за неналежне виконання службових обов’язків». Володимир Січко сприйняв це як «тавро на все життя». А тому хотів почути від Президента роз’яснення, в чому проявилося його «неналежне виконання». Справжньою причиною свого звільнення Січко вважає «неприязні стосунки з керівництвом Івано-Франківської облдержадміністрації», упереджене ставлення до себе з боку обласного керівництва і самого Президента. А «неналежне виконання службових обов’язків», за його словами, не підтверджується результатами виконання плану соціально-економічного та культурного розвитку району, темпами приросту виробництва промислової продукції та зростанням заробітної плати за час його каденції. Екс-глава каже, що у відстоюванні свого доброго імені йтиме до кінця, бо не заслужив на таку ганьбу.

Мабуть, характеру в нього для цього вистачить. Володимир Січко — син політв’язнів, які все життя боролися за незалежність України та права людини. Батьки Володимира — Петро Січко та Стефанія Петраш —відомі учасники національно-визвольних змагань, багатолітні політв’язні. У 70-х роках батько і старший син Василь вступили до Української Гельсінкської групи, на що влада відповіла їм жорстокими репресіями. Володимир не був осторонь цих подій. У його житті було виключення з університету, обшуки, стеження кадебістів, зречення радянського громадянства, відмова йти в армію, яка вела війну в Афганістані, арешт, три роки тюрми, переслідування... «Як мій батько не звернув за своє життя зі свого шляху, так і я не звертаю», — каже він.

У часи «кучмізму» Володимир Січко стояв за те, щоб Президентом України став Віктор Ющенко. За іронією долі, тепер він із ним судиться. Цікавий штрих: за декілька тижнів до його звільнення Президент з нагоди 30-річчя Української Гельсінкської групи вручив ордени «За мужність» його батькові Петрові Січку і посмертно — Стефанії Петраш та братові Василеві. Орден брата отримав Володимир Січко.

Івано-Франківська область.