Створена громадська організація
«Тульчинське братство» підніме із забуття імена славетних земляків, дбатиме про збереження об’єктів культурної спадщини, а їх в районі 175, підставлятиме плече у справі розбудови регіону.На установчий з’їзд Тульчинського земляцтва ініціатори запросили 39 делегатів. У залі зібралося майже 200 земляків. Усім хочеться додому. З Євпаторії прибув професор двох аграрних університетів — Сімферопольського і Вінницького — Василь Безсмертний (майже 40 років його життя пов’язане з Тульчином); з Черкас — Ірина Колкер, директор кондитерської фабрики
«Світ ласощів»; з Тернополя — керівник одного з управлінь облдержадміністрації Ганна Христофорова; зі Львова — професор «Львівської політехніки» Іван Прудиус. Найчисленнішою була делегація зі столиці — науковці низки вузів, керівник підрозділу Міноборони, підприємці.Усі вони схвально зустріли ініціативу про створення Тульчинського земляцтва. За словами популярного ведучого телекомпанії
«Ера» Андрія Плахотнюка, тепер у тульчинців з’явилися умови для реалізації своїх можливостей на благо рідного краю. Краяни, яких розкидала доля в інші регіони, добровільно приїхали до рідного міста. І не для того, щоб щось тут заробити. Навпаки, кожному хочеться зробити конкретну справу, себе частинку залишити в Тульчині.Головою новоствореної організації обрали Василя Подоляна, керівника Вінницької облспоживспілки. Крім того, що це керівник енергійний й ініціативний, його характеризує ще одна риса. Коли Василь Васильович приїжджає у рідне село Кирнасівка, не забуває відвідати свою вчительку і привітати її з днем народження. Знаходить час побувати на кладовищі і покласти квіти на могилу колишнього керівника господарства, пам’ять про якого свято бережуть односельці.
— Перше, що ми зробимо, — каже В. Подолян, —піднімемо із забуття імена всіх, хто творив історію нашого краю у різні періоди. Двічі Герой Соцпраці Пилип Желюк, Герой Соцпраці Іван Кальницький... Їх уже нема серед нас. Про них ми згадуємо у свята, під час урочистих заходів. Але є ще десятки, а може, й сотні імен людей, які можна поставити поруч з названими. Їх теж не маємо права забувати. Маємо постійно згадувати про них, як згадуємо про те, що в Тульчині жили і примножували його славу Суворов, Пушкін, Пестель. Тут починав службу ад’ютантом майбутній автор
«Енеїди» та «Наталки Полтавки» Іван Котляревський. Іконостас церкви в сусідньому з Тульчином селі Нестерварка розписував близький друг Шевченка Іван Сошенко. Молодий Павло Тичина своє захоплення цим містом вилив у таких рядках: «Тульчин, ти весь в історії іскристий, яка це радість побувать в тобі». З’явилися вони після гостин поета у композитора тульчинця Миколи Леонтовича, «українського Баха». Його «Дударик» та «Щедрик» дотепер звучать у різних кутках світу. Тульчинська земля подарувала нам відомого письменника Анатолія Свидницького. Тут записувала народні пісні Марко Вовчок.У середині вересня історичне місто святкуватиме 400-літній ювілей. Уже тоді
«Тульчинське братство», за словами його керівника, триматиме перед земляками свій перший іспит про зроблену роботу.Віталій Безносюк, керівник Вінницького міжнародного земляцтва в Києві:
— Ми охоче відгукнулися на пропозицію тульчинців допомогти створити земляцтво. На Вінниччині уже кілька районів мають такі громадські об’єднання. Досвід їхньої роботи свідчить про необхідність і важливість таких структур. Бо поки живе людина, її не полишає любов до малої батьківщини. І вона готова старатися для неї, як кажуть, з усіх сил. Під час з’їзду мене приємно вразила активність тульчинців. Більшість присутніх прибули на зібрання навіть без запрошень. Довідалися про це від друзів, знайомих, і гайда в дорогу. Як на мене, вдало підібрано кандидатуру керівника. Василь Васильович Подолян виявив бажання запозичити досвід роботи нашого земляцтва. Відрадно, що він має намір розпочати з відродження імен колись відомих, а нині незаслужено призабутих людей, які творили історію краю. Виявив бажання зустрітися із президентом
«Укрреставрації», до речі, теж вінничанином Миколою Орленком. «Тульчинське братство» ставить за мету завершити відновлення знаної в Європі пам’ятки архітектури — палацу Потоцьких.Тульчинцям також сподобалася ідея Шаргородського земляцтва, це сусідній район, про встановлення на фасадах шкіл пам’ятних дощок на честь відомих людей. Наприклад, торік у селі Мурафа того ж Шаргородського району на будинку школи встановили стелу на честь академіка Буткера. Він тричі Герой Соцпраці, 20 років очолював Інститут ядерної фізики. На жаль, у селі мало хто знав про те, яким славетним став їхній земляк. Можливо, ще й тому, що очолюваний ним інститут у радянські часи був
«закритим» закладом. Тепер кожне нове покоління учнів місцевої школи пишатиметься тим, що тут навчалася людина, ім’я якої відоме далеко за межами України.Вінницька область.
На знімку: Василь Безсмертний, професор двох аграрних вузів, майже 40 років життя віддав роботі в Тульчині.
Фото автора.
