Магнетизм правдивості

З-під пера відомого письменника й журналіста Василя Іванини вийшов новий роман «Любов і смерть узурпатора», який одразу привернув увагу читачів. Варто зауважити, що попередньому роману В. Іванини «Агонія» критики закидали деяку ідейну безбарвність та стильову недосконалість.

Цього разу автор, відкинувши згубну всеохопність, зосереджує читача винятково на драмі, яку переживає сучасне українське село. Раніше ідеалізована «колиска України» постає перед читачем остаточно здеморалізованою. Інтрига полонить уже з перших сторінок роману: місцевий «крутелик», голова колишнього колгоспу, перебравши за обопільною згодою не одну сільську жінку, тепер має за коханку 13-літню школярку. Іринка при цьому «п’є оковиту, як коні воду». Наступний типаж роману — патологічний колгоспний крадій Павлуша, далі — дід Дерун, підлабузник, пліткар і сімейний деспот. З глибоким болем і гіркотою говорить про сьогоднішні реалії села Федір: «З такими апетитами люди ще ніколи не цупили в хазяйстві, а зараз немов переродились, немов кінець світу настає».

Для розкриття причин сільської деградації письменник обирає внутрішній монолог головного героя, сучасного господаря українського села Опеньки Гаврила Корявого. Кредо Корявого — «це Опеньки, тут люди маленькі й тихенькі... і дурненькі» дозволяє по-хижацьки оббирати селян. За яскравими і переконливими деталями читач легко впізнає своїх місцевих корявих — манерою розмови, мстивим характером, поведінкою на роботі та в особистому житті. Приміром, емоційний епізод — прихід сільського магната на церковну службу. «Люди од сторопіння прикипіли ногами до підлоги. Це або вовк у лісі здох, або йому приспічило. Роками він сюди не заходив, і раптом пригнало — на поклон до Бога». Справді, Корявому реально загрожує тюрма. Втім, він рішуче виходить з храму з думкою «я сам собі Бог».

Роман перемежовано доречними вставними новелами з життя повоєнного села. Події й персонажі змальовані з гумором і любов’ю. Читаються легко і просто, хоча без мовних огріхів, а надто русизмів, не обійшлося, на зразок: «масло у вогонь», «до цих пір», «роблять вигляд» тощо.

А головне достоїнство роману — правдивість, риса, за яку шанують письменника і журналіста. Магнетично притягує своєю правдою сцена діалогу Корявого з корумпованим народним депутатом зі стажем, який за 30 тисяч доларів береться «відмазати» нашого героя від правосуддя. Про нове парламентське поповнення, яке прийшло після виборів, цей обранець так каже: «Самі уже воруют по полной программє. Понялі, нада спєшить, іначє нє успєют. А ми послє виборов власть вєрньом».

Під цим враженням читач перегорне останню сторінку нового роману Василя Іванини «Любов і смерть узурпатора».