Новоселицький район — форпост держави на південно-західному напрямку. За річкою Прут — Румунія, трохи південніше — кордон з Молдовою. Мешкають тут переважно українці та молдовани. Звідси родом Софія Ротару та Микола Мозговий. Та з політичної точки зору район складний: люди мають свою думку і традиційно налаштовані центристськи. Між керівниками гілок районної влади завжди велися міжусобні війни. І обрання на посаду міського голови тендітної Марії НІкориЧ (на знімку) стало не тільки місцевою подією, а й тріумфом гонорового місцевого жіноцтва. Новоселицька пані голова одна в Чернівецькій області.

Жінка-кандидат переграла з великим відривом чоловіків, які теж претендували на цю посаду. Хоча й досі дехто стверджує, що представниці прекрасної половини людства на такій посаді не місце, Марія Нікорич працює серйозно, вимоги в неї високі, тож підлеглим непереливки. Іноді буває складно, ділиться співрозмовниця, але якщо вдалося зробити хоча б сімдесят відсотків від запланованого, день не змарновано.

— Якщо мені й важче, ніж чоловікові, то тільки в одному: як жінка я емоційніша, — каже новоселицький міський голова. — Не можу не вислухати людину, котрій наболіло, відкласти розв’язання її нагальних питань. Особливо коли це стосується житлових умов, проблем здоров’я, негараздів з дітьми. Важче переконувати працювати з повною самовіддачею інших, знаходити спільну мову з керівниками, які традиційно багато справ вирішують у чоловічому колі, як римляни, скажімо, в сауні.

Найголовнішою проблемою маленьких міст, у яких тоненькі гаманці, — житлово-комунальне господарство. Я зробила все, щоби тарифи на послуги в Новоселиці були найнижчі в області, але вони об’єктивно піднялися. Обіцяти менші — популізм. Кубометр води коштує 2, 04 гривні. Сюди не включено ремонт систем водопостачання і водовідведення, які не змінювали десятиліттями. Самі ремонт ми не потягнемо, тому очікуємо допомоги з державного бюджету. Для цього замовили проектну документацію. Торік із загального кошторису отримали 160 тисяч гривень на очисні споруди, ще 67 тисяч надійшло з міської скарбниці. Сподіваємося на продовження фінансування. Потрібно ще майже півтора мільйона гривень.

— А два народні депутати з районною пропискою допомагають малій батьківщині? — цікавлюся в міської голови.

— Обіцяють, що все буде добре, — усміхається жінка. — Це мої головні лобісти на державному рівні. Плідно співпрацюємо і з райдержадміністрацією та районною радою. Без їх допомоги не вистачить коштів навіть, щоб навести лад у місті. Соромно, що кордон Євросоюзу межує з нашим сміттєзвалищем. Великою проблемою є загроза паводків. Я не інженер, але вже починаю розбиратися у водозахисних заходах. Ми почистили річку Рокитнянку, перенесли кілька газопроводів, провели роботи на житловому масиві, який постійно потерпає від паводків, плануємо будувати водозабірний ставок. У черевичках на шпильці не пошпацеруєш, часто перевзуваюся у гумаки. А ще знову і знову доводжу, що потрібні гроші.

— Пані Маріє, а чи підтримують вас депутати міської ради, чи не розпорошилися вони по партійних квартирах?

— Наразі ні, і це наша спільна перемога. Політичні погляди на вузькому життєвому просторі провінційного містечка є другорядними, і це виправдано. Головне, щоб вони не йшли врозріз з інтересами громади.