Перехід до постіндустріального етапу розвитку економік розвинутих країн поставив перед їхніми системами вищої освіти нові завдання, оскільки було визнано, що рівень підготовки фахівців не відповідає новим вимогам. Отже, проблема підвищення якості освіти в цілому, і вищої зокрема, актуальна не тільки на теренах України. Про все це сьогодні розмірковує на сторінках газети «Голос України» ректор Харківського національного економічного університету Володимир Степанович Пономаренко.

Професор повинен... учитися

Загальновизнано, що реальний підйом якості вищої освіти без інтеграції освіти і науки неможливий. Ця теза є однією з головних у так званому Болонському процесі, і вона визнається як його прихильниками, так і активними противниками.

У Харківському національному економічному університеті вона не тільки визнається, а й неухильно впроваджується, оскільки наші науково-педагогічні працівники добре розуміють, що професор або провідний доцент тільки тоді може навчити студента використовувати свій інтелект для пошуку й засвоєння вже існуючих знань та для синтезу нових знань, коли сам проводить наукові дослідження. Лише в такому разі він зможе прищепити студентові цікавість до творчої роботи, а не буде «ретранслятором», що переказує або, ще гірше, читає підготовлений текст.

На сьогодні в ХНЕУ навчається більше 13 000 студентів і слухачів, працюють 52 доктори наук, професори, близько 400 кандидатів наук, доцентів. Університет готує бакалаврів та магістрів за 20 спеціальностями в таких напрямах: економіка і підприємництво, менеджмент, комп’ютерні науки, видавнича справа, туризм, державна служба. Фундаментальні та прикладні наукові розробки в університеті проводяться на 34 кафедрах та у трьох науково-дослідних лабораторіях. Створено навчальний центр інноваційної підготовки магістрів на базі університету, Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України, заводу «Південькабель» та комерційного банку «Грант».

Концепція розвитку університету

Наукові дослідження наших учених дали можливість розробити концепцію розвитку університету, яка базується на декількох загальних принципах. Для прикладу наведу чотири з них.

1. Партнерство всіх учасників освітянської діяльності

Ми виходимо з того, що освітянський процес буде тільки тоді ефективним, коли професор і студент співпрацюють у формуванні в останнього необхідних для майбутньої роботи компетенцій, коли студент хоче і може вчитися, а професор хоче і може навчати. З цієї тези випливають права і обов’язки як професора, так і студента.

2. Дієвий принцип навчання

Він передбачає орієнтацію всього навчального процесу не на зазубрювання інформації, а на формування в студента здатності вирішувати завдання, необхідні для успішної роботи за тією чи іншою спеціальністю. Іспит з дисципліни має перевірити, чи вміє студент застосувати отримані знання з користю для своєї майбутньої діяльності, а не скільки інформації він запам’ятав або встиг переписати зі шпаргалки.

3. Гнучкість освітянської діяльності

Цей принцип задає необхідність такої організації навчального процесу та його змісту, щоб було достатньою мірою забезпечено як індивідуальні духовні і творчі потреби особистості, так і потреби того чи іншого виробничого сектору економіки чи домогосподарств. Для цього, зокрема, 40% часу навчального плану виділено для дисциплін за вибором студента.

4. Врахування ефекту співнавчання (peer effect)

В університеті ми виходимо з того, що середній рівень якості навчання в академічній групі істотно впливає на рівень якості навчання кожного студента цієї групи. Якщо середній рівень високий, то він змушує краще вчитися, і навпаки. Тому ми, по-перше, не приймаємо на навчання навіть на контрактну форму тих, хто не відповідає заданому в університеті рівню знань, а по-друге, формуємо академічні групи за рівнем успішності та науковими інтересами і не тримаємо в університеті студентів, які не хочуть і не можуть учитися.

600 наукових статей за рік

Поєднання наукової роботи з навчанням є в університеті одним з головних пріоритетів. Ми відзначаємо неухильне зростання зацікавленості студентів науковою роботою, що зумовлено розумінням об’єктивної необхідності участі в цій роботі та активною науковою діяльністю викладачів. У минулому навчальному році приблизно 20% студентів 3—5 курсів підготували і надрукували у фахових виданнях близько 600 наукових статей.

Оприлюднення результатів наукових досліджень науковців та студентів університету здійснюється на науково-практичних конференціях міжнародного та державного рівня. У минулому навчальному році на базі університету їх було проведено більше 25.

Прикладом такої роботи може слугувати міжнародна науково-практична конференція «Соціально-економічний розвиток регіонів України: проблеми науки і практики», проведена 20—21 квітня ц. р.

В її роботі взяло участь близько 300 фахівців з Німеччини, КНР, Польщі, Росії, Таджикистану, серед яких були 28 докторів наук, 36 кандидатів наук, майже 200 аспірантів, магістрів, близько 50 практичних працівників обласних та районних державних адміністрацій з різних регіонів України.

Під час конференції розгорнулась цікава наукова дискусія з проблем визначення пріоритетів розвитку різних регіонів України, розвитку соціуму в умовах входження в ЄС та СОТ, прогнозування показників рівня соціально-економічного розвитку кожного регіону і країни в цілому, розвитку законодавчої бази в економічній сфері.

Кумирами молоді стануть науковці

Необхідно формувати у молоді засобами мистецтва та ЗМІ відчуття суспільної ваги інноваційних здобутків, має бути престижно бути вченим, дослідником і втілювати наукові досягнення в життя. Кумирами молоді мають стати науковці, а не ван Дамм і Памела Андерсон. Тільки тоді найбільш здібні діти підуть у науку і піднімуть її здобутки на необхідний рівень. Молоді й досвідчені вчені мають відчути свою необхідність державі.

Що стосується економічної складової цієї проблеми, то її вирішення лежить на шляху реформування податкового законодавства. Суб’єкт господарювання має мати пільги на податок з прибутку, що пов’язані зі збільшенням фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок та їх упровадження. Це дасть можливість не тільки їх профінансувати, а й покращити їхню структуру, оскільки суб’єкти господарювання замовлятимуть тільки ті розробки, які їм потрібні, а не просто фінансувати цікавість дослідників.

Таким чином, проблема розробки і особливо реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіонів не може бути ефективно вирішена без суттєвого вдосконалення законодавчої бази. Тому в програмах розвитку регіонів має бути обов’язковий розділ з її удосконалення. Ученими університету розроблено й направлено до Верховної Ради та Кабінету Міністрів майже 70 поправок до окремих статей законів України та постанов уряду, спрямованих на підвищення ефективності освіти і науки.

На заключному пленарному засіданні учасниками конференції поряд з іншими було прийнято рішення про ініціювання створення Міжрегіональної координаційної ради з питань розробки стратегії соціально-економічного розвитку регіонів України в місті Харкові з залученням представників обласних державних адміністрацій, учених науково-дослідних установ та університетів. Такий орган має узагальнювати й доводити спільну обґрунтовану думку своїх членів до органів державної законодавчої та виконавчої влади.