Поставлено крапку у кримінальній справі проти колишнього першого заступника голови Вінницької облдержадміністрації, тодішнього депутата облради Миколи Дмитренка.

Прокуратура не знайшла у його діях складу злочину. Слідчий в особливо важливих справах Вінницької облпрокуратури Дмитро Кубик виніс постанову про закриття кримінальної справи. Цією ж постановою скасовано обраний запобіжний захід у вигляді застави.

«Голос України» повідомляв читачам про порушення Генпрокуратурою кримінальної справи проти тодішнього посадовця, якого підозрювали у зловживанні службовим становищем та завдаванні матеріальної шкоди державному підприємству облавтоуправління.

Згодом з Києва справу передали до обласної прокуратури, де після проведеного розслідування правоохоронці не знайшли в діях пана Дмитренка складу злочину.

Миколу Дмитренка затримували двічі. 28 квітня 2005 року підозрюваного «взяли» в офісі обласної організації СДПУ(о). (Дмитренко донині залишається секретарем обкому цієї партії.) За словами співрозмовника, затримання відбулося на підставі складеного протоколу про розбазарювання майна ВАТ «Вінницям’ясо» в той час, коли Дмитренко очолював це підприємство. Через добу затриманого відпустили з-під варти.

Уранці 8 липня того ж 2005 року на в’їзді до Вінниці з київської траси автомобіль Дмитренка зупинили підполковник і два капітани міліції. Повідомили, що мають завдання негайно доправити його до Генпрокуратури. Через три дні після перебування в ізоляторі тимчасового утримання Печерський районний суд Києва виніс рішення про утримання Дмитренка під вартою на термін до двох місяців. Йому висунули звинувачення в тому, що, будучи першим заступником голови облдержадміністрації, завдав своїми діями економічної шкоди обласному автоуправлінню на суму 38700 гривень.

Після десяти днів перебування в ізоляторі затриманого доправили до Лук’янівської в’язниці. Перед тим його обстежили лікарі. Їх висновок, каже співрозмовник, був однозначний: спершу — лікування у стаціонарі... Але ніхто до цього не дослухався. Стан здоров’я у в’язниці було підірвано ще більше. Це підтверджує той факт, що 26 липня, тобто наступного дня після виходу із «Лук’янівки», Дмитренка прооперували. В одній з київських лікарень видалили жовчний міхур. «Якби я ще трохи пробув за гратами, — сумно розповідає співрозмовник, — ми з вами сьогодні не розмовляли б. Це я повторюю слова лікарів».

У той час, коли Дмитренка утримували під вартою в Києві, у Вінниці побував тодішній міліцейський міністр — пан Луценко. На прес-конференції він повідомив, що Дмитренкові пред’явлено звинувачення у розкраданні значної суми коштів. Називалася цифра — 5 мільйонів гривень. Те саме повторював і головний обласний міліціонер пан Дремлюга. У мене є дослівний запис тієї прес-конференції, уточнює співрозмовник.

За словами Дмитренка, він не може залишити все це так, ніби нічого не сталося. Кожен має відповідати за свої слова. Особливо це стосується людей, які обіймають високі посади.

— Тобто ви готуєте позов до суду за завдання моральної шкоди до названих осіб?

— Саме так. Вважаю, що і Дремлюга, і Луценко повинні пояснити суду, де ті п’ять мільйонів, про які вони твердили, що їх вкрав Дмитренко. Вони ж, як ніхто, знають, що таке презумпція невинності.

На думку співрозмовника, його затримання пов’язані з політикою. Не в тій команді знаходився, не ту людину підтримував. Ось у чому причина. До честі Миколи Дмитренка, пройшовши стільки випробувань, він не відмовився від своїх політичних переконань. Продовжує очолювати обласну організацію СДПУ(о). А на хліб насущний заробляє в рідному селі у Хмільницькому районі, де очолює місцеве сільгосппідприємство. Каже, любов до землі йому далася з молоком матері. І вже не полишить його ніколи.