Кожній сільській дитині – земляцьку яблуню! Таке нове починання стартувало цієї весни в селі Козилівка на Чернігівщині. Воно є складовою і продовженням доброчинної акції «Земляцький сад майбутнього», започаткованої кілька років тому Корюківським відділенням товариства Чернігівського земляцтва у Києві.

— Наприкінці березня наші земляки, що проживають у столиці, посадили у селі пришкільний сад із 240 саджанців яблунь осінньо-зимових сортів та 160 — на садибах двадцяти семи багатодітних родин, які минулого і нинішнього року поповнилися малечею. Дерево — на честь кожної народженої дитини,– розповідає Козилівський сільський голова Петро Рубець. – Від імені жителів нашої громади висловлюю сердечні слова вдячності землякам за велику турботу про свою малу батьківщину, за ту красу, якою ми тепер щороку милуватимемося, — молочне цвітіння яблуневих садів і радісний сміх дітвори. А в нас, до речі, її немало — 400 дітей, з яких 100 — дошкільнята. Усього мешканців у селі 1500 чоловік.

Розмовляю з одним із ініціаторів акції «Зелений сад майбутнього», керівником Корюківського районного відділення, членом ради товариства Чернігівського земляцтва в Києві, автором двох книжок про земляків Василем Устименком.

— Василю Євдокимовичу, мені як членові Чернігівського земляцтва відомо: ваше відділення найчисленніше і найактивніше. І не на словах, а на ділі. Коли воно виникло, що собою являє, які ви ще робите добрі справи у рідному краї?

— Процес створення районних відділень Чернігівського земляцтва розпочався за ініціативи голови ради товариства Віктора Ткаченка восени 2000 року. Одинадцять корюківських земляків вперше окремо зібралися 27 жовтня того року, мене було обрано керівником.

На зібранні наступного року нас було вже 32. Один із пунктів затвердженого плану роботи — закладання першого земляцького саду площею в один гектар. І навесні 2002 року ми здійснили першу, вважаю, вагому земляцьку справу. Закупили у Мліївському інституті садівництва, доставили за власні кошти й самі посадили на землях приватного сільгосппідприємства «Злагода» в селі Наумівка 500 саджанців яблунь. Як зізнався тодішній голова райдержадміністрації Олександр Довгаль, то був перший гектар, посаджений у районі за останні дванадцять років.

Та апетит, як мовиться, приходить під час вживання їжі. Тоді в нас і народилася пропозиція-бажання: збільшити тут земляцьку садову ділянку до десяти гектарів. І тепер у Наумівці буяє сад, у якому ростуть 5,5 тисячі дерев. До речі, місцева поетеса Ольга Лантух у своєму вірші назвала його «садом сонця і любові».

— Це єдиний ваш сад? Чи десь іще даруватимете кожній дитині яблуньку?

— З 2005 року ми розпочали посадку земляцьких фруктових садів на пришкільних територіях. Де на площі 20—30 соток, де на півгектара засадили деревами земельні ділянки ще у 14 селах району. А цьогорічну яблуневу весну, як уже говорилось раніше, ми подарували дітям Козилівки. Наступної весни акцію «Земляцький сад майбутнього» під девізом «Кожній сільській дитині — земляцьку яблуньку» продовжимо в кількох інших селах, загалом — в усіх населених пунктах району, де народжуються і ростуть діти.

— А як здійснюється догляд за саджанцями? Чи не викопують їх?

— Щоб нікому не хотілося пересадити деревця з наших садів на свої обійстя, ми опитуємо мешканців сіл, кому потрібні саджанці, й закуповуємо, привозимо та безкоштовно роздаємо стільки й таких сортів, які вони замовили. І їхня вдячність за отримані саджанці — збережені й доглянуті наші земляцькі сади, всі вони ростуть і милують око.

— Ви націлилися лише на посадку садів?

— Перебуваючи на малій батьківщині, ми бачимо місцеві біди, проблеми, завжди вислуховуємо масу прохань про допомогу і намагаємося надавати її.

Завдяки спільним організаційним зусиллям земляків, виходців із села Жукля та добродіїв з Чернігівського обласного управління дорожньої служби на кошти, виділені «Укравтодором» та МНС України, у селі збудовано довгоочікувані міст і греблю.

Останніми роками до шкільних бібліотек району земляки-кияни передали понад дві тисячі книжок. Чимало членів відділення взяли активну участь у відзначенні ювілейних дат загальноосвітніх шкіл у селах Рибинськ і Козилівка, 90-річчя унікальної архітектурної та історичної пам’ятки — церкви на честь Покрови Пресвятої Богородиці у моєму рідному селі Жукля. Зазначу, що участь земляків у названих та інших заходах супроводжувалася врученням подарунків — комп’ютерів, телевізорів, фотоапаратів, художніх полотен, коштів. Маємо намір надати значну матеріальну допомогу у відновленні унікального за архітектурним проектом православного храму у селі Перелюб.

Надзвичайно цікавою і корисною є співпраця з районною газетою «Маяк» (редактор — Ірина Гайова), яка постійно друкує матеріали про життя і діяльність земляків та нашого об’єднання.

Кілька членів нашого відділення збирають матеріали, спогади, розшукують архівні документи для написання історії своїх сіл.

— А ви про своє уже написали...

— Передусім скажу, що минулого року, до п’ятої річниці утворення нашого районного відділення, вийшла друком моя книжка «Ота стежина в ріднім краї». У ній — розповідь про зроблене нами і про те, що плануємо. У розділі «Наші імена» вміщено фотознімки і короткі анотації про всіх членів відділення, яких уже налічується понад 300 осіб.

А цього року побачила світ ще одна книжка «Горнусь до тебе, земле рідна!» — про історію села Жукля, в якому я народився і виріс.

На знімку: діти сім’ї Напилових із саджанцями. Дорослі: сільський голова Петро Рубець (крайній ліворуч), мати дітей Віра Іванівна і Василь Устименко.

Фото Ірини ГАЙОВОЇ.

Від редакції

Усе, що роблять земляки-корюківці у своєму районі, — це лише частка того, що здійснює в області товариство «Чернігівське земляцтво». А яку конкретну і предметну допомогу своїм регіонам надають інші земляцтва у Києві?