Тут море не замерзає, не холоне душа

Дні «Голосу України» в Одеській області

За п’ять днів роботи в Одеській області журналістам «Голосу України» випало побувати в містах, селищах, маленьких селах, зустрітися з величезною кількістю читачів, а їх у регіоні близько 12 тисяч, відповісти на безліч запитань, вислухати критичні зауваження на адресу газети.

Зрозуміло, що однією публікацією про дні «Голосу України» в Одеській області ми не обмежимося. Розповімо про Одеський центр медичної і соціальної реабілітації дітей з патологією центральної нервової системи та опорно-рухового апарату і його творця — святу людину, якого називають совістю Одеси, почесного громадянина міста Бориса Давидовича Литвака. Особлива розповідь — про Ольгу Василівну Вовченко, кавалера двох орденів княгині Ольги, керівника агрофірми «Промінь». Завод «Одесакабель», на якому побували журналісти «Голосу України» і про яке ми також розповімо, сьогодні є флагманом оптико-волоконного зв’язку України.

А знайомство з одеським регіоном пропонуємо розпочати з Іллічівська — міста незвичайного зусебіч, міста, що живе вже не в завтрашньому, а в післязавтрашньому дні. І це, повірте, сказано не задля красного слівця.

Хто не обганяє — відстає назавжди

34 роки для міста — це не вік, а початок славних справ. А таких в Іллічівську, розташованому за 24 кілометри від Одеси, дуже багато. Іллічівськ називають візитною карткою Одеської області, а сьогодні жителі України й іноземці, побувавши в місті, називають його українським економічним дивом. І це справді так.

Якщо не вірите в ці слова і порівняння, неодмінно побувайте тут, і ви переконаєтеся, що в місті зовсім немає бомжів, злидарів і безробітних. У місті не закрили жодного дитячого садка, а будують нові. Тут немає дахів, що протікають, і ліфтів, які не працюють.

На нинішні часи все це здається фантастикою. Але ось офіційна цифра зі статистичних збірників — в місті 28 тисяч працездатного населення, а на підприємствах промисловості, в освіті, медицині, сфері обслуговування трудяться 38 тисяч чоловік. 10 тисяч працівників із Києва, Одеси, Кіровограда, Вінниці, Хмельницького, Миколаєва і Херсона вахтовим методом приїжджають до Іллічівська на роботу.

Щорічно в місті відкривають по три-п’ять промислових підприємств, модернізують нові.

14-й рік міським головою Іллічівська працює повний кавалер ордена «За заслуги» Валерій Якович Хмельнюк, кандидат економічних наук, якого й називають батьком економічного дива. Сам він із цього приводу «Голосу України» сказав таке:

— Коли в мене запитують, як мені вдалося пропрацювати в таких умовах і так довго на посаді міського голови, відповідаю — я не працював. Я жив усі ці роки разом з мешканцями міста, радів їх успіхам і намагався зробити так, щоб у них було менше горя.

— Валерію Яковичу, про успіхи міста поговоримо згодом. Яка «спадщина» дісталася вам перед початком першої каденції на посаді міського голови?

— Назву кілька цифр. Обсяг промислового виробництва порівняно з 1990 роком скоротився в 3,4 разу і становив лише 7,5 мільйона гривень. Переробляння вантажів транспортними підприємствами сягало 8,9 мільйона тонн проти 14,3 мільйона в 1990 році. Скоротилося будівництво житла. А саме місто мало такий вигляд, немов по ньому пройшовся каток стихійного лиха, — затоплені підвали, погаслі світильники, розбиті дороги, величезні купи сміття на вулицях, дитячі садки, що закривалися.

— Місто відродилося, це видно неозброєним оком. А з чого довелося починати?

— З розвитку промисловості шляхом реорганізації старих виробництв і відкриття нових. На транспорті — за рахунок розширення видів вантажів, а також створення сприятливого інвестиційного клімату.

За останні п’ять років обсяг промислового виробництва в Іллічівську подвоївся, а в 2005-му він становив 1 мільярд 678 гривень.

— Дев’ять років тому Іллічівськ став містом, де вперше в Україні як експеримент було введено спеціальний торговий патент. Чи виправдав себе експеримент?

— Йдеться про нову прогресивну форму оподаткування — спеціальний торговий патент. Він дав змогу вивести з «тіні» бізнес і сприяв створенню в короткий термін майже двох тисяч робочих місць. А найголовніше, за два роки податкові надходження до бюджету збільшилися на 194 відсотки.

Шість років у нашому місті працює програма розвитку малого і середнього бізнесу, розширення, реконструкції і створення нових підприємств. Результати? Якщо 2001 року обсяг виробництва малого і середнього бізнесу становив 59 мільйонів гривень, то в 2004-му він зріс у шість разів, а податки і збори до держбюджету збільшилися утричі.

Наведу ще таку цифру — за кількістю зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності на тисячу населення Іллічівськ стоїть на другому місці в Європі, після Італії, випереджаючи Іспанію, Великобританію, Німеччину, Францію.

Інформація до роздумів

* Середня заробітна плата в Іллічівську становить 1536 гривень (в Одеській області — 965 гривень)

* Щороку завдяки введенню нових виробництв створюється понад 2000 робочих місць

* Рівень безробіття становить 0,2 відсотка (в Одеській області — два відсотки)

* У місті працює лікарняна каса — щорічно безплатно медикаменти одержують 15 303 мешканці на суму 2, 852 мільйона гривень

* 2006 року в місті народилося 716 дітей. Цей показник збільшився за останні три роки на 7,2 відсотка

* В Іллічівську немає заборгованості з оплати за надані житлово-комунальні послуги

* Сьогодні в місті будують 16 сучасних підприємств — від виробництва харчових продуктів і будматеріалів до виготовлення ювелірних виробів

* У розрахунку на одного мешканця міста освоєно 1564 долари США прямих іноземних інвестицій (по Одеській області — 244 долари США)

***

— Валерію Яковичу, скажемо чесно і відверто, не віриться в такі цифри, що за десять років в Іллічівську було створено 30 підприємств і виробництв, які дали додатково 12 тисяч робочих місць, а обсяги виробництва за цей час збільшилися у 80 разів. Це ж комунізм якийсь виходить.

— А ви повірте. Хто не обганяє — відстає назавжди. Особисто я і територіальна громада міста не хочемо відставати. Ні в чому. А довести ці цифри дуже легко — пропоную пройти містом.

Пропозицію міського голови було прийнято, і ми вирушили з ним вулицями міста. Краще ми цього не робили б. Адже просто на кожному кроці городяни зупиняли Валерія Яковича і заводили з ним розмову — про справі сімейні і проблеми виробничі, про народження внучки і запрошення на весілля, про кредит на будівництво й одержання дозволу на торгівлю.

Іллічівськ, місто краси незвичайної, потопає в зелені, величезна кількість фонтанів — їх 16, чисті-чистісінькі вулиці. І все це, як казали нам іллічівці, було створено з ініціативи Хмельнюка. Про нього в місті почули такі слова: «Там, де Хмельнюк, там успіх, там перемога».

Іллічівський морський торговий порт, один з найбільших в Україні, наступного року відзначатиме золотий ювілей. Всі міжнародні транспортні коридори, що мають вихід до Чорного моря, проходять через порт. Тут реалізовано міжнародний транспортний інтермодальний проект з обробки регулярного контейнерно-контрейлерного поїзда «Вікінг», а спеціальний поромний комплекс зв’язує порт із Болгарією, Грузією і Туреччиною.

У порту працюють вісім тисяч чоловік, по суті — це місто в місті. Тут 29 причалів завглибшки до 13 метрів, довжина причальної лінії — 6 кілометрів. Це, так би мовити, ТТД морського торгового порту. Його «золотий запас» — докери, механізатори, плавсклад. А капітан порту Станіслав Якович Незавитін, начальник лоцманської служби Олександр Семенович Савенко, начальник порту Геннадій Павлович Скворцов сьогодні є гордістю порту.

Так вийшло, що «Голосу України» пощастило стати свідками події, воістину історичної не тільки для Іллічівська, України, а й для країн СНД: 11 травня в акваторію порту зайшло найбільше у світі судно-контейнеровоз «Майєрськ Марафон». Цей захід ознаменував відкриття прямого контейнерного сервісу, що зв’язав Азію й Україну. Контейнерна лінія, рівної якій немає в Чорноморському басейні, почала працювати завдяки Іллічівському морському торговому порту, компанії «Майєрськ Лайн» та участі оператора контейнерного термінала в порту — компанії «Укртрансконтейнер».

Ще жодного разу ні в один з портів СНД не заходило судно-контейнеровоз завдовжки 294 метри. За словами директора ПП «Укртрансконтейнер» Анастаса Коккіна, з 11 травня Іллічівський морський торговий порт став контейнерним лідером на всьому просторі колишнього Радянського Союзу.

Міський голова Іллічівська Валерій Хмельнюк, якого ми зустріли в порту під час урочистої церемонії, певен, що відкриття нового прямого контейнерного сервісу, який зв’язав Азію й Україну, зробить Іллічівськ привабливим для інвестиційних проектів. І це, як кажуть в Одесі, таки так!

Усі четверо коліс

До громадян Китаю на Іллічівському заводі автомобільних агрегатів ставлення особливе — жаліють цих кволих на перший погляд хлопців, усі норовлять підгодувати. З одним із них, наладчиком-консультантом з Пекіна Жуй Лі, вдалося перекинутися кількома словами. Лі дуже подобаються українські дівчата, горілка, Чорне море, вареники і його робота. А вона в нього відповідальна — він допомагає своїм українським колегам у складанні автомобілів «Черрі».

«Китайців» складають в Іллічівську з вузлів і агрегатів, що доставляються морем з Китаю. Їхні фахівці відзначають чітку організацію праці на заводі й особливо хвалять його директора.

Богдан Васильович Насадюк директором Іллічівського заводу автомобільних агрегатів працює понад десять років. Його загальний виробничий стаж в автомобільній галузі — 30 років. Він бачив виробництво практично «мертвим», коли завмерли цехи, а робітники залишили підприємство. Він брав участь у реанімації виробництва, запускав нові технологічні лінії з великовузлового складання легкових автомобілів та автобусів.

— Обсяг промислового виробництва торік становив 2 мільярди 300 мільйонів гривень, — розповів директор заводу. — На заводі цілодобово в три зміни працюють 1100 чоловік. Середня заробітна плата — 1765 гривень.

Цифри переконливі. Продукцію іллічівських автоскладальників сьогодні добре знають у країні — вся продукція реалізується на внутрішньому ринку.

На дільниці складання легкових автомобілів народжуються машини одразу кількох моделей — «ДЕУ Ланос», «Шевроле Епіта», «Нубіра Лацетті», «Такума», «Черрі».

Міжнародну виробничу інтеграцію, як кажуть, видно неозброєним оком. Кузови «ДЕУ» надходять до Іллічівська з Польщі, двигуни — з Румунії, навісне обладнання — із Запоріжжя.

— У середньому дільниця складання легкових машин відправляє споживачам 250 автомобілів, — розповідає Сергій Васильович Крутий, начальник дільниці. — Автомобілі проходять через гальмовий стенд, електростенд розвалу коліс, дільницю заправлення кондиціонерів. Затим — обкатка. А потім оцінку дає ОТК.

На майданчику складання автомобілів «Черрі» поруч з українцями працюють китайці. Вони виступають у ролі консультантів під час складання машин. На них покладено також контроль за прийманням комплектувальних вузлів і агрегатів, що надходять з Китаю. До речі, автомобіль «Черрі» вже мережить українські дороги, його середня ціна — близько 60 тисяч гривень, а якість техніки, за відгуками фахівців, — відмінна.

У 19-літнього Івана Чернея, недавнього випускника ПТУ, своєї автомашини поки що немає. Але й покупка її не за горами. Як каже Ваня, за такої зарплати (1800 гривень) придбання машини — справа недалекого майбутнього.

На дільниці складання автобусів «Ей Ван» можна побачити, як народжуються автобуси, що вже перевозять пасажирів на вулицях міст і сіл України.

— Так званий чорний кузов автобуса виготовляють з українського металу вітчизняні фахівці, — каже начальник автобусного виробництва Валерій Цикал. — 30 автобусів щомісяця залишають цех. Шасі і двигун поставляє індійська фірма «Тата».

Коли ми були в цеху, заводську прохідну готувався перетнути автобус з порядковим номером 172. Ми посиділи в пасажирських кріслах, на робочому місці водія. Зручно, красиво, надійно. Жовтобокі елегантні автобуси «Ей Ван» не сплутаєш ні з «Богданами», ні з «ЛАЗами».

Недавно в Іллічівську побували з робочим візитом фахівці з Індії. Вони надто прискіпливо знайомилися з процесом складання автобусів. Наприкінці візиту просто розвели руками: «Про жодні претензії і мови бути не може. Можна направляти індійських фахівців для навчання до Іллічівська». Адже недарма місто називають автомобільною столицею Причорномор’я.

Здавалося б, в Іллічівського заводу автомобільних агрегатів особливих проблем немає.

— Головна проблема — дефіцит фахівців робітничих спеціальностей, — розповідає директор заводу Богдан Насадюк. — Нам потрібні зварники, слюсарі, електрики, мотористи. Будуть фахівці — готові вдвічі, а то й утричі збільшити обсяги виробництва.

Як крабові палички Україну завоювали

До цеху ТОВ «Аквавіт», де виробляють смакоту, ім’я якої — крабові палички, нас не пропустили. По-перше, із санітарних причин — вимоги до санітарії тут такі, що космічні польоти, як мовиться, відпочивають. І тому за дивом народження такої улюбленої в нашій країні продукції ми спостерігали з оглядового майданчика. Дуже захопливе видовище.

Але спочатку трохи історії.

П’ять років тому в жовтні 2001 року в Іллічівську почав працювати перший в Україні завод з виробництва крабових паличок «Аквавіт». Смачна продукція — крабові палички «Водний світ» — за лічені місяці припала до смаку іллічівцям, одеситам, а потім і жителям усієї країни.

Асортиментний ряд продукції, що випускається сьогодні як торгова марка «Водний світ», — це заморожені продукти — крабові палички, крабове м’ясо в різноманітному, зручному для споживача, фасуванні.

Щомісяця на прилавки магазинів країни постачається 450 тонн смачної продукції.

У січні цього року відкрито третій завод з виробництва крабових паличок — «Аквафрост». Його директор Володимир Павлович Пустовіт стояв біля витоків виробництва крабових паличок і крабового м’яса в Україні.

— Сьогодні підприємства «Аквавіт», «Аквафудс» і «Аквафрост», — розповідає Володимир Павлович Пустовіт, — щорічно виробляють майже 20 тисяч тонн продукції, а всього за час їх функціонування виготовлено близько 50 тисяч крабових паличок і крабового м’яса.

На «Аквафрості» — найсуворіша санітарна дисципліна. Просто з вулиці сюди потрапити неможливо. Спецодяг, особиста гігієна — основна умова для пропуску на завод. Одягнувши халати, можна поспостерігати за роботою виробництва.

У червні 2004 року ТОВ «Аквавіт» першим серед підприємств рибної кулінарії України пройшло міжнародну систему аудиту безпеки харчових продуктів. Експерти із США і Держстандарту України дали найвищу оцінку дотриманню на підприємстві санітарних норм.

Начальник цеху крабових паличок Олександр Кузенний розповів, що для виробництва «смачної продукції» використовують японські та французькі промислові технології, що є гарантією випуску високоякісного товару.

А про таємниці виготовлення крабових паличок розповів головний технолог підприємства Олексій Смородинов.

— Використовуємо тільки натуральні якісні продукти — суримі (рибний білок), картопляний крохмаль, олію, очищену питну воду, цукор, натуральний крабовий аромат і харчовий барвник.

Пройшовши через сім стадій виробничого циклу — вхідний контроль, утеплення і подрібнювання суримі, змішування підготовлених складників, формування пофарбованого тіста в безперервний лист, охолодження готового листа, упакування в гнучку плівку, пастеризацію готових паличок і процес шокового заморожування, крабові палички набувають знайомого мільйонам покупців товарного вигляду.

За оцінками експертів продукція Іллічівського ТОВ «Аквавіт» «Водний світ» лідирує в торговій лінійці крабових паличок і крабового м’яса в Україні.

Є міста, куди хочеться повертатися

Іллічівськ — місто, де море не замерзає, а душа не холоне. Багато хто сьогодні мріє жити в цьому місті, але щастя усміхається не всім. Багато чого, на жаль, розповісти про місто, де в «Голосу України» так багато відданих читачів, не вдалося. Не вдалося розповісти про Музей образотворчих мистецтв імені О. Білого з його унікальною колекцією порцелянових виробів, що не має аналогів в Україні, про будівництво першого на півдні України льодового палацу, про унікальні тенісні корти, про школу мистецтв, про морську набережну, про будівництво суперсучасного яхт-клубу.

Є міста, куди хочеться повертатися. Іллічівськ — одне з них. І ми неодмінно повернемося — адже після днів «Голосу України» на 238 передплатників нашої газети в місті побільшало.