Цей допис надійшов на мою адресу з Ізмаїла. Я не був знайомим з цим чоловіком, але, за повідомленням автора листа, виявилося, що він — мій земляк, з Чернігівщини, з Борзни, однак уже тривалий час мешкає у найвіддаленішому райцентрі на південному заході нашої держави.

Мені подумалося, що цей звичайний собі лист, автор якого нічого не вимагає, не просить і нікого не лає, є досить типовим не лише для переважної частини нинішньої пошти народного депутата, а й досить об’єктивно і неупереджено відбиває точку зору значної частини наших виборців.

Цей лист є переконливою відповіддю тим, хто досі вважає наш народ таким, який можна легко надурити і котрий не розуміє всієї складності нинішньої ситуації.

Як бачимо, наш мудрий народ не лише розуміє ситуацію, її причини і наслідки, а й добре бачить шлях виходу на дорогу нормального розвитку України.

Зрештою, нехай читачі самі зроблять висновки з цього листа:

«Перед усім, хочу висловити Вам щиру подяку за Вашу роботу, спрямовану на захист інтересів нашого Народу, пропаганду здорового способу життя та утвердження українських духовних цінностей.

Все це необхідно нам, Українцям, для зміцнення нашого тіла і звільнення нашої душі од байдужості, бездумності, від того стану, що дав підставу називати нас «совками». На жаль, і в наші дні «совками» залишається велика частина Українців.

Нам не можна спокійно сидіти і чекати, поки піде в небуття та частина нашого Народу, яка закодована на національну несвідомість, на меншовартісність, на страх перед гнобителями. Не можна чекати. Тому, що ген того коду небезпечний не тільки для нині сущого покоління, а й для прийдешнього. Нині в Україні треба боротися за українські національні інтереси.

Великий український патріот поет Василь Стус ще в 1976 році, перебуваючи на Колимському засланні, писав, що треба 50 років наполегливої боротьби по викорененню наслідків комуністичної тиранії.

Але ж треба не чекати півстоліття, а вже зараз вичавлювати з себе свою рабську психологію. Тим більше, коли ми бачимо, що нашому очищенню все ще заважають «гості» з Москви. Приїздять до нас численні російські політики і можновладці, навчають нас, як нам жити, переконують, що наша земля — не наша, а їхня, а їхня мова — то наша.

У боротьбі за свободу і незалежність України провідну роль має відігравати Українська Національна Ідея. Од того часу, як Україна звільнилася від жорстоких обіймів «старшого брата» і стала на шлях незалежного розвитку, розмови про Національну Ідею займають чимало місця в ЗМІ. Проте, на жаль, дотепер Українська Національна Ідея чітко не окреслена і не сформульована.

Складається враження, що кожна політична партія і кожен відомий політик трактує це поняття по-своєму.

Так, комуністи в основу ідеї ставлять питання суспільної (тобто нічиєї, а по суті — такої, що перебуває в руках комуністичної номенклатури) власності на засоби виробництва і на землю. При цьому вони намагаються переконати, що Українці хочуть залишатися у єдиному просторі з Росією, тобто в тих самих жорстоких обіймах.

Олігархічні клани всіма силами і способами грабують народ, нарощують собі капітали і приватну власність, базікають про ліберальну демократію і подають свою діяльність за Українську Національну Ідею на практиці. Тоді як насправді серед найбагатших осіб України немає Українців.

Інколи поняття Національної Ідеї спотворюється до образливого для нашої Нації. Так нещодавно, після оголошення рішення УЄФА про проведення чемпіонату Європи з футболу в Україні й Польщі, пан президент ФФУ Г. Суркіс заявив, що «Євро-2012» — це і є Українська Національна Ідея. Воно б і не було великою бідою, якби за ним це не стали повторювати численні теле- і радіокоментатори.

На мою думку, правий той, хто вважає, що головними складовими Української Національної Ідеї є такі:

1. Любов до своєї землі, до своєї Нації, гордість тим, що ти Українець, і усвідомлення, що нікому не дозволено зазіхати на свободу твоєї Нації. Україна у нас одна. Україна — для Українців!

2. Наша Українська Мова. Без мови немає Нації. Це добре розуміють противники української самостійності. Вони пнуться з усіх сил і намагаються ввести в Україні другу державну мову — російську, щоб у такий спосіб загальмувати процеси національного розвитку Українців і Української Держави.

3. Унітарність держави. Слово унітарність (французького походження) означає єдність. А той, хто хоче розділити Україну (і вже багато що зробив для цього), той виступає проти нашої Нації і Держави, а отже, повинен бути відкинутий на узбіччя розвитку української державності.

4. Історія. Підручники і будь-які історичні матеріали повинні правдиво відображати події минулого Української Нації, її боротьбу за волю, розповідати про героїв цієї боротьби. Наше минуле повинно стати у свідомості кожного Українця надійною, міцною основою розбудови незалежної і соборної України.

Кажуть, що історію не можна переписувати. Але це твердження справедливе лише тоді, коли історію написано чесно і правдиво людьми, які не мають неправди за собою. На жаль, так відбувається далеко не завжди.

Наприклад, ще досі історики дурять людей і, підміняючи поняття, замість Другої світової війни говорять про так звану Велику Вітчизняну. Вони досі повторюють брехливе твердження сталінської пропаганди про те, що війна розпочалася 22 червня 1941 року, коли Гітлер напав на Совєцький Союз.

Кого дуримо? Адже весь світ давно знає, що війну розпочав Совєцький Союз у вересні 1939 року в дружньому союзі з Німеччиною, після підписання відповідних угод, домовлених між Гітлером і Сталіним. Саме тоді фашистсько-гітлерівські війська вермахту напали на Польщу з заходу, а комуністично-сталінські війська Червоної Армії — зі сходу.

Проте й до цього часу просовєцькі, проросійські політики стверджують, що з боку Совєцького Союзу то була не агресивна війна проти Польщі та її окупація, а звільнення народів Західної України і Західної Білорусі.

В результаті цього «звільнення» десятки тисяч захоплених Червоною Армією польських військовополонених, державних службовців, інтелігенції, українців, котрі мешкали на «звільнених» територіях, були піддані тортурам в казематах НКВД і розстріляні. Лише в Катині під Смоленськом було розстріляно понад 20000 військовополонених. А крім того не менше було розстріляно під Мінськом, під Харковом, під Києвом у Биківні... Сотні тисяч вислано до Сибіру і Казахстану.

Агресивна участь Совєцького Союзу в Другій світовій війні не обмежилася окупацією Польщі. Далі послідувала війна з Фінляндією, окупація країн Балтії і, нарешті, «звільнення» Бессарабії.

Упродовж 54 років я мешкаю в Південній Бессарабії (Українському Придунав’ї) і знаю, який терор творила комуністично-совєцька влада після приходу Червоної Армії на Дунай 28 червня 1940 року. Тоді населення краю становило 684,1 тис. осіб. З них 89,5 тис. (13%) були репресовані, вислані до Сибіру, Казахстану і на Урал в концтабори.

То про яке «звільнення» можна вести мову?

Не хочу закінчувати на сумній ноті. Вірю, що незважаючи на всі негаразди Українці побудують свою незалежну, міцну державу і житимуть у своєму українському домі вільно й заможно.

Але за це треба боротися. А очолити цю благородну боротьбу за торжество правди і справедливості має партія «Батьківщина».

З побажаннями здоров’я, добра і успіхів Вам і Вашим однодумцям, Ваш земляк

Юрій Борисович Шкуратов. Підпис.»

Цей лист я отримав напередодні Дня Перемоги. Перечитав його кілька разів, задумуючись над кожним реченням, зіставляючи думку автора з моїми власними переконаннями.

Скільки гіркої правди в цьому листі! А водночас — скільки мудрості!

Отієї простої народної мудрості, яка серед багатьох причин наших негараздів на перше місце ставить Українську Національну Ідею.

Дописувач бачить головну причину наших негараздів не в низькому рівні економіки. Він пропонує не підвищення заробітної платні, не «покращення життя вже сьогодні», а оголошення Української Національної Ідеї і її однозначного потрактування як центрального ядра українського національного світогляду і головного чинника політики держави, а отже, й засобу поєднання Українського Народу в Націю.

Він чітко і просто формулює сенс і зміст Української Національної Ідеї як взаємопов’язаної системної сукупності Патріотизму, Рідної Мови, Неподільності території та Історичної Правди.

По суті — це не лист, а конспект лекції на тему Правди. Лекції, яка потрібна нам всім. Автор листа переконує нас, що коли Українська Національна Ідея буде усвідомлена і прийнята до виконання всіма Українцями, тоді настане розвиток національної економіки, тоді підніметься життєвий рівень, тоді не буде проблем із зарплатою, тарифами і цінами. Бо тоді торжествуватиме Правда.

Мені залишається лише подякувати пану Юрію Шкуратову за те, що очолити боротьбу за Правду і за втілення Української Національної Ідеї він довіряє партії «Батьківщина».

Заради таких людей і працює БЮТ.