«Україна — східний сусід Європейського союзу»

Голова Верховної Ради України Олександр Мороз у суботу, 26 травня 2007 року, виступив на конференції голів парламентів країн-членів ЄС у рамках обговорення теми: «Україна — східний сусід Європейського союзу».

«Шановний пане Голово! Шановні колеги!

Приємно, що нинішня конференція відбувається у Братиславі — столиці нашого доброго сусіда — Словацької Республіки, яка ще недавно торувала нелегкий шлях до Європейського союзу, а тепер намагається передати свій досвід входження до ЄС Україні.

Вдячний пану спікеру Народної Ради Паволу Пашці, всім організаторам конференції за те, що запросили українську сторону до участі в цьому вельми важливому заході та надали змогу виступити.

Я уважно прослухав доповідь Спеціальної робочої групи, очолюваної моїм колегою — паном Пашкою. Це справді серйозний документ, який відповідає духу Римської 2000 і Гаазької 2004 років конференцій. Я цілком свідомо вживаю термін «нашої конференції», бо впевнений, що настане час, коли Україна буде не гостем, а повноправним її членом.

Цим укотре засвідчую від імені Верховної Ради, що наш народ, визначивши стратегічний курс на європейську інтеграцію та членство в Європейському союзі, незмінно, попри певні перешкоди внутрішнього і зовнішнього характеру, прямує цією дорогою. Адже стосовно приєднання України до ЄС позиція переважної більшості нашого народу практично одностайна — так, треба вступати, треба приєднуватися.

Тому державницькі структури України, більшість політичних сил, практично весь український парламент покладають серйозні надії на успішне завершення переговорного процесу щодо укладання нового базового договору, який має замінити нині існуючу Угоду про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною.

Яким бачиться нам цей документ?

Новий договір має стати інструментом реалізації нових перспектив і практичних заходів щодо подальшого розвитку нашої держави на основі її європейського вибору. Було б добре, якби зверхники Європейського союзу офіційно підтвердили неодноразово зроблені свої заяви про визнання реальності європейських прагнень України. Це не гарантії, це не зобов’язання. Це просто добрий сигнал.

Тим паче що існуючі нині рамки стосунків ЄС — Україна на принципах «партнерства» не відповідають ані інтересам української сторони, ані фактичному стану нашого двостороннього співробітництва.

Щодо змісту нового документа, то, на наше переконання, в його основу мають бути покладені принципи економічної інтеграції й політичної асоціації України до ЄС з метою поглиблення діалогу в усіх сферах взаємодії: створення зони вільної торгівлі, вільного пересування товарів, людей, послуг і капіталу, що приведе до дедалі глибшої та продуктивнішої інтеграції економіки України в ринок Європейського союзу, напрацювання відповідної інституційної бази майбутнього асоційованого членства України в ЄС.

Європейський союз має досвід укладання угод про асоціацію з країнами Центральної та Східної Європи, з Туреччиною. Ми пропонуємо розвинути цей досвід, підготувавши динамічний двосторонній документ, який дозволив би при його реалізації не обмежуватися досягненням записаних у ньому цілей, а йти далі, якщо обидві сторони виявлять готовність до такого кроку.

Хочу ще раз скористатися нагодою, щоб звернутися до керівництва ЄС та його країн-членів: настав час визначитися остаточно щодо того, які перспективи ви бачите для України. Втискування стосунків з Україною у вузькі рамки європейської політики сусідства без перспективи інтеграції до ЄС, схоже, нічого не дає для обох сторін, не відповідає ні амбіціям Союзу, ні інтересам нашої країни. Воно не сприятиме поглибленню взаємодії як ЄС, так і України з іншими країнами й регіонами, що хочуть зміцнення стосунків з Європейським союзом. Маю на увазі, передовсім, Російську Федерацію, Молдову, держави Закавказзя й Центральної Азії, Білорусь у тому числі.

Зрозуміло, що розроблена європейська політика сусідства як його реакції на виклики перед Організацією після її розширення була необхідним кроком. А позитив, що з’явився після належного виконання ключового елемента цієї політики — Плану дій, є свідченням того, що настав час вироблення наступного етапу у відносинах ЄС зі своїми сусідами. А їх на сході троє: Україна, Білорусь і Росія.

Ми сподіваємося на нинішні пропозиції ЄС, які мають бути оприлюднені у червні цього року, що вони передбачатимуть диференційований підхід до сусідніх держав, які декларують євроінтеграційні наміри. Йдеться про особливості розвитку держави-кандидата, тривалість, характер і динаміку її стосунків з Організацією, ступінь наближення національної законодавчої бази до європейських цінностей, стан протидії тероризму, нелегальній міграції, торгівлі людьми, участі у забезпеченні стабільності в регіоні розташування країни-кандидата шляхом поширення на нього простору свободи, безпеки та верховенства права.

Звісно, наближення до європейських стандартів державного життя — це справа наша, внутрішня. Образно кажучи, Європу треба будувати у себе самим. Так ми розуміємо своє завдання. Але підтримка з боку ЄС потрібна, а відповідні заяви з вашого боку — зовсім не зайві.

Важливо нагадати, що сьогодні, за оцінкою Європейської комісії та Європейського парламенту, взаємодія з Україною в межах політики сусідства є однією з найефективніших. Отже, позитивне виконання Плану дій Україна — ЄС дає хороші перспективи залучення України до функціонування внутрішнього ринку ЄС, інституційну взаємодію, активну її участь у формуванні спільної європейської політики.

Проте, на цьому позитивному тлі пропозиції, які висуваються останніми місяцями Європейською комісією стосовно подальшої співпраці з Україною (як нові ініціативи в рамках ЄПС), для України не зовсім привабливі, адже більшість із них є лише фрагментами уже існуючої співпраці.

Переконаний, що навіть удосконалена політика сусідства не замінить об’єктивної потреби приєднання, нехай у віддаленій перспективі, до ЄС. Треба думати про конкретнішу форму підготовки України до членства у Союзі. Ми готові запропонувати відповідні варіанти, в тому числі розвиваючи всі сторони вже існуючого співробітництва.

На нашу думку, новий інтеграційний механізм стосовно України має забезпечити якомога ефективніше її поетапне наближення до Європейського союзу. Ми згодні, що перехід від виконання одного етапу до іншого має здійснюватися після прискіпливого контролю за виконанням досягнутих домовленостей.

При реалізації свого євроінтеграційного курсу Україна буде відштовхуватися від статті 49 Договору про створення Європейського союзу, відповідно до якої будь-яка європейська держава, що поважає принципи, сформульовані в частині першій статті 6 Договору, може звернутися до Європейської комісії з заявкою про набуття членства в ЄС. Було б не зайвим послатися в новому документі на цю норму стосовно держави, яка фактично визнає, поважає і реалізує на практиці принципи фундаментальних свобод, демократії, прав людини, верховенства права, інші цінності Союзу.

Щоправда, і я зобов’язаний про це відверто сказати, з утвердженням демократії в Україні ще є чимало проблем. Сьогодні ми переживаємо штучно створену політичну кризу. Її причина — боротьба за абсолютну владу інституту Президента. Боротьба за повернення до влади політичних сил, які не забезпечили свою перемогу на виборах 2006 року, виборах, визнаних у світі найбільш демократичними за всі роки незалежності України.

Політична боротьба з боку Президента перетворилася на боротьбу проти Конституції і проти парламентаризму. Видано два неконституційних укази про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, а щоб Конституційний Суд не прийняв рішення, незаконно звільнені три судді, вони переслідуються, а Управління державної охорони не пускає суддів на роботу. Це доволі соромно для такої аудиторії, мені неприємно про це говорити, але це так.

Те саме твориться стосовно інших суддів, Генпрокуратури. Служба безпеки намагається заарештувати міністра внутрішніх справ, який підтвердив, що виконуватиме Конституцію і закон та поважатиме рішення Верховної Ради, яка рекомендувала його на цю посаду.

Президент незаконно підпорядкував собі і внутрішні війська. Розширено всупереч закону склад Ради національної безпеки і оборони, яка намагається підмінити уряд у деяких питаннях, їй не властивих. До столиці вводять більше чотирьох тисяч військовослужбовців внутрішніх військ, військ міліції.

Усе це нас не залишає байдужими, сьогодні ситуація справді гостра. Президент видає, що парламенту не існує, хоча він працює, а створений коаліцією уряд забезпечив найкращі показники зростання економіки за шістнадцять років незалежності.

Вірю, що ми впораємося з цією ситуацією, я кажу про це відверто, розуміючись на тому, що за цими словами стоїть, хоч, правда, ваша реакція на ситуацію в Україні була би корисною. Ми б її, безперечно, використали для оцінок того, що робиться в Україні, і для організації протидії недемократичним силам.

Приєднання до Європейського союзу — це тривалий складний процес. Ми так це розуміємо. І необхідний, бо йдеться про потенційно могутнього в економічному плані кандидата у членство в ЄС, який займатиме важливе місце в загальноєвропейських об’єднавчих процесах. Сподіваюся на пожвавлення цих процесів, враховуючи і вплив нового керівництва у Німеччині та Франції.

Визнання євроінтеграційної перспективи України для нас важливе і з моральної точки зору, і як стимул для активізації дій української влади на здійснення внутрішніх реформ, а особливо, для об’єднання українського суспільства навколо ідеї європейської інтеграції. Я ще раз хотів підкреслити — для нас принципово важливо саме з цієї політологічної, моральної точки зору, оскільки це може консолідувати суспільство. Бо мало, очевидно, для інтеграційних процесів того, що близько п’яти мільйонів українців працюють сьогодні в європейських країнах. Повинна бути інша форма інтеграції.

Ми, звичайно, не сидимо склавши руки. Ще раз підкреслю, ми свідомі того, що таке рішення залежатиме, передусім, від нас самих, від українців. Робота в цьому напрямі ведеться. Будемо її активізувати, щоб Україна стала потужною європейською демократичною державою. Гадаю, тоді питання юридичного оформлення України повноправним членом Європейського оюзу перейде в технічну площину».

Голова Верховної Ради України подякував словацькому колезі за включення до порядку денного конференції питання «Україна — східний сусід ЄС». О. Мороз також поінформував про останні події у політичному житті України.

П. Пашка підтримав прагнення України до запровадження демократичних стандартів на правовій основі.

Голова Верховної Ради України також провів зустрічі з Головою Сейму Латвійської Республіки Індулісом Емсісом та Головою Сейму Литовської Республіки Вікторасом Мунтянасом.

Під час зустрічей відбувся обмін думками щодо міжпарламентського співробітництва та необхідності захисту парламентаризму як основи демократії.