Коли ціни на нафту на світових ринках перевищують 50 дол. за барель і країни, що торгують енергоносіями, перетворюються де-факто на енергодиктаторів, єдиний вихід — пошуки ненафтогазових джерел енергії. Такою альтернативою, зокрема бензину на автотранспорті, є етиловий спирт, або, як його називають хіміки, етанол. Екологічно безпечний, технологічний, з чудовою енергоефективністю (бензин повертає лише 80 відсотків енергії, що використовується під час його виробництва, а етанол — вдвічі більше), цей прекрасний горючий матеріал може застосовуватися замість бензину і в суміші з ним. Мало того, навіть невеликі добавки етилового спирту до бензину значно підвищують коефіцієнт корисної дії двигуна та зменшують викид шкідливих речовин з двигуна. Під час згоряння бензину утворюється суміш токсичних речовин з вуглеводнів, оксидів азоту, сірки, чадного газу тощо. Застосування етилового спирту в бензині зменшує токсичність вихлопних газів на 40—50 відсотків, бо кисневмісний етанол «допалює» шкідливі викиди, а сам під час згоряння розкладається на вуглекислий газ і водяну пару.

Вітчизняні нафтопереробні заводи виготовляють бензини невисокої якості, з низьким октановим числом та з використанням такої токсичної добавки, як метилтретбутиловий ефір, який уже заборонений в країнах ЄС. Тому поступова заміна бензину етанолом —крок виправданий і з економічної, і з екологічної точки зору. Для його застосування як моторного пального не потрібно будувати нову мережу АЗС.

Цивілізований світ етиловий спирт уже давно не розглядає лише як харчовий продукт (з нього роблять горілку). Вісімдесят відсотків виробленого в Європі та Америці етанолу спрямовується на енергетичні потреби. А в Україні майже така само кількість йде на виробництво алкогольних напоїв. Світовий лідер виробництва і використання етилового спирту в автомобільних двигунах — Бразилія, котра як сировину використовує дешеву цукрову тростину, і там літр етанолу на 45 відсотків дешевший за літр бензину. В США етанол виробляють з кукурудзи, а останні законодавчі ініціативи сенаторів США в галузі біоетанолу передбачають заходи, щоб кожна друга АЗС мала колонку Е-85 (а це 85 відсотків етанолу) і щоб через 10 років кожна нова машина, що продається в Америці, була оснащена етанольно-гібридним двигуном, який може працювати на будь-якій суміші бензину і етанолу. У Швеції понад 80 відсотків транспорту працює на етанолі, і через 20 років ця країна планує взагалі відмовитися від споживання нафти. В країнах ЄС законодавчо впроваджено норму про обов’язкову добавку 10 відсотків біоетанолу до автомобільних бензинів. Так Європа дбає про чистоту повітря в містах.

Не можна сказати, що загальносвітові тенденції залишалися поза увагою України. Ще 2000 року Верховна Рада ухвалила закон «Про альтернативні види рідкого та газового палива», а Кабінет Міністрів затвердив спеціальну програму «Етанол». Але закон передбачав, що виробництвом біоетанолу займуться винятково вітчизняні державні спиртозаводи, адже їхній рівень завантаженості був аж ніяк не 100-відсотковим. Проте справа далі добрих намірів і теоретичних розмірковувань не пішла. Бо на державному рівні не було зроблено енергійних кроків, які стимулювали б виробництво та створювали реальний ринок біопалива.

Тому розгляд ініційованого окремими народними депутатами проекту закону України «Про розвиток виробництва та споживання біологічних видів палива» був дуже актуальним. Ухвалення в першому читанні цього законопроекту, а також хороші перспективи на ухвалення його остаточно, на мою думку, дадуть могутній поштовх цій справі. Закон зобов’язує місцеві органи влади в містах з населенням понад 500 тисяч осіб забезпечити переведення 50 відсотків міського транспорту на бензин з добавками біопального, а 2009 року вже весь транспорт великих міст має їздити на паливі з біодобавками. Крім того, законом скасовано мораторій на будівництво нових потужностей з виробництва етанолу, який був досі. Тепер виробництвом етилового спирту можуть займатися підприємства не лише державної, а й усіх форм власності. Головна вимога —етиловий спирт має вироблятися з відновлювальної природної сировини, тоді він матиме право називатися біоетанолом. Чи могли б справитися з завданням виробництва біоетанолу лише державні спиртозаводи? Теоретично — так. Але практика засвідчила, що технічно відсталим, з проблемною економікою підприємствам «Укрспирту» мають прийти на допомогу ті, хто здатен привести сюди найновіші технології, подбати про екологічну безпеку (не секрет, що державні спиртозаводи — основні отруювачі водоймищ). Головні відмінності заводу біоетанолу від простого спиртозаводу — це масштаби виробництва, спрощена технологія дистиляції, підвищена енергоефективність. Адже для добавок в бензин потрібен не спирт-ректифікат, а абсолютований (збезводнений) етанол. Далеко не всі виробники спирту в Україні мають цю технологію. Тому я вважаю правильним те, що проблема виробництва біоетанолу в Україні має вирішуватися з залученням виробників усіх форм власності і багатьох галузей промисловості й сільського господарства, яке завдяки цьому отримає могутній імпульс розвитку. Саме розширення кола учасників дасть нам змогу реально розв’язати цю проблему, адже у виробництві біопального ми відстали від Європи й Америки і тепер, щоб скоротити дистанцію, маємо рухатися форсованими темпами. Нині вкрай важливо до цієї проблеми залучити аграрні, промислові, біотехнологічні, хімічні компанії з тим, щоб ми могли організувати кластери з виробництва і переробки біоетанолу. Його, до речі, можна використовувати не лише як високооктанову добавку до бензину, а й як сировину для хімічної промисловості, яка здатна замінити природний газ і деякі продукти нафтохімії. З біоетанолу можна отримувати етилен, поліетилен, стирол, полістирол, розвиваючи далі переробку цих речовин.

Украй важливо взятися за цю проблему одразу, без «розкачки» адже чимало міжнародних фінансових організацій готові на вигідних умовах фінансувати промислові підприємства, які братимуть участь у реалізації програми виробництва українського біоетанолу — адже ринок цього продукту вельми перспективний. Зокрема, про свою готовність заявив Європейський банк реконструкції і розвитку, деякі інші фінансові інституції Європи та світової фінансової системи.

Держава пішла шляхом реального створення ринку біопалива. Попереду ще багато роботи з перегляду різних ТУ, стандартів, сертифікатів, розробки системи реєстрації та ліцензування виробників біоетанолу — це базові заходи для розвитку ринку. Але щоб закон спрацював ефективно, потрібно також стимулювати інвестиційну діяльність, створення економічних важелів і стимулів, навіть державні гарантії захисту іноземних інвестицій.

Звичайно, є багато проблем. Для повноцінного розвитку цього напряму виробництва, очевидно, слід прийняти ще закон про врегулювання обігу етилового спирту, виходячи із нових реалій. Потрібно розмежувати етанол, що йде на харчові потреби, і етанол, з якого отримуватимуть добавки до пального. На мій погляд, виробляти біоетанол для пального мають спеціалізовані підприємства, де продукуватиметься спирт лише одного способу застосування. Держава має потурбуватися, щоб стимулювати і вітчизняних сировинників. Йдеться, зокрема, про відходи цукровиробництва — мелясу. Сьогодні ціна тонни меляси сягає 72 євро. І практично вся вона прямує за кордон. Стимулювати вітчизняних сировинників потрібно законодавчо, з використанням економічних важелів, щоб вони продавали мелясу українським виробникам етанолу.

Хіміко-фармацевтичний концерн «Стирол» за умов створення оптимальних «правил гри» на ринку біоетанолу готовий взятися за цю проблему. На реконструйованому заводі «Стиролбіотех» є змога виробляти близько 50 тисяч тонн біоетанолу з відходів цукроварного виробництва.

За підрахунками, наш біоетанол буде дешевший, ніж європейський, і матиме попит за кордоном, тому Україна має шанс стати одним з найпотужніших фігурантів європейського ринку біоетанолу.

Загалом на сьогодні вітчизняні підприємства вже готові створювати сучасні, високоефективні виробництва, гроші для реалізації ідеї будуть, але старт цій роботі може дати лише відповідний закон. Упевнений, що остаточне затвердження закону про біопаливо Верховною Радою стане мотивуючим сигналом, і Україна матиме змогу розв’язати значною мірою проблему дефіциту пального, а її економіка отримає могутній імпульс розвитку багатьох галузей. І ми нарешті покладемо край нашому відставанню і підемо в ногу з цивілізованим світом.